Сторінка дефектолога


Богданець Ірина Василівна

Спеціальність:олігофренопедагог

Кваліфікаційна категорія:спеціаліст

Педагогічний стаж: 3 роки

На посаді олігофренопедагога: 3 роки

Дефектолог-це хто?

Введіть підзаголовок тут

ДЕФЕКТОЛОГ - ЦЕ ХТО? У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ РОБОТА ПЕДАГОГА-ДЕФЕКТОЛОГА? НАВІЩО ДИТИНІ ЗАНЯТТЯ З ДЕФЕКТОЛОГОМ?

Існує професія, яка об'єднує медицину, педагогіку та психологію. Це дефектологія. Фахівець у галузі дефектології повинен стати кращим другом і порадником для особливих діток та їх батьків. Сучасний фахівець не тільки безпосередньо працює з дітьми, а й вивчає особливості та закономірності тих чи інших відхилень.

Дефектолог - фахівець, який працює з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я.

Фахівців прийнято розділяти на дві категорії: тих, хто навчає і виховує дітей з обмеженими можливостями здоров'я та тих, хто працює в галузі корекційної педагогіки.

Фахівців у галузі дефектології є кілька:

 Учитель-дефектолог (тифлопедагог) - фахівець, який працює з дітьми, що мають проблеми із зором (тотально сліпі, слабозорі, з порушеннями (вадами) зору.

 Учитель - дефектолог (сурдопедагог) - фахівець, який працює з дітьми, що мають проблеми зі слухом (тотально глухі, слабочуючі та з вадами слуху).

 Учитель - дефектолог (корекційний педагог) - фахівець, який працює з дітьми з інтелектуальними порушеннями (розумовими вадами).

 Учитель-дефектолог (логопед) - фахівець, який працює з усіма видами мовленнєвих порушень.

 Учитель дефектолог (ортопедагог) фахівець, який працює з усіма видами порушень постави та дітьми з вадами опорно-рухового апарату, хворими на дитячий церебральний параліч.

Дефектолог виконує наступні функції:

 проводить глибоке і всебічне обстеження особливостей розвитку кожної дитини, веде роботу, спрямовану на компенсацію і корекцію недоліків розвитку дітей;

 розвиває основні психічні процеси у дітей (сприйняття, увага, пам'ять, мислення);

 розвиває навички спілкування і мовну діяльність дітей;

 веде консультування батьків, під час якого вони вчаться необхідних прийомів навчання і виховання своєї дитини;

 найголовніше завдання дефектолога - це допомогти дитині з особливими потребами (обмеженими можливостями) соціалізуватися, навчитися жити зі своєю особливістю, зрозуміти і прийняти себе.

Вчитель- дефектолог (корекційний педагог) планує і здійснює навчальну, виховну, корекційну, компенсаційну, реабілітаційну роботу з дітьми, які мають порушення у розумовому розвитку; забезпечує умови для засвоєння ними відповідних навчальних та компенсаційно-корекційних програм з урахуванням порушень, вікових індивідуальних особливостей дітей, сприяє їх соціальній реабілітації та адаптації, профорієнтації. Корекційний педагог вивчає і фіксує динаміку розвитку дітей, виробляє оптимальну педагогічну стратегію, проектує шляхи навчання, виховання, реабілітації та соціальної адаптації кожної дитини, обирає ефективні форми, методи, засоби навчально-виховного, корекційно-реабілітаційного процесу.

Основні завдання роботи вчителя-дефектолога:

 виправлення чи послаблення порушень психофізичного розвитку дитини;

 профілактика ускладнень структури розладу;

 створення умов для розвитку дитини з порушеннями інтелекту;

 цілісне формування особистості дитини;

 навчання батьків прийомів організації ігрової та навчальної діяльності дитини, окремих корекційних прийомів та методів.

Основні напрями корекційної роботи вчителя-дефектолога:

 встановлення емоційного контакту;

 сенсорний розвиток;

 формування уявлень про оточуючий світ;

 розвиток мовлення, комунікативних навичок;

 формування навичок орієнтування у просторі;

 формування елементарних математичних уявлень (логіко-математичний розвиток - для дітей шкільного віку) ;

 корекція пізнавальної діяльності.

Батькам потрібно пам'ятати, що більшу частину часу дитина проводить не в дитячому садку, школі, а в родині. Тому лише заняття дефектолога з дитиною не дадуть такого результату, який можна отримати при тривалій і цілеспрямованій роботі спеціалістів разом з батьками.

Олігофренопедагогика

Олигофренопедагогика - це одна з галузей дефектології, яка вивчає проблеми навчання і виховання дітей, а також розумово відсталих людей і всі питання, що пов'язані з реабілітацією їх психологічного стану.  Дана наука досить складна, оскільки поєднує в собі відразу кілька дисциплін: біологію, психологію, соціологію та педагогіку. Якщо розглядати біологічне напрям олигофренопедагогики, то воно пов'язане з причинами виникнення відсталості. До подібних порушень часто призводять вірусні захворювання, інтоксикація організму або травми. Соціологічна частина пов'язана з взаємодією розумово відсталою особистості з суспільством в цілому, а також з окремими індивідуумами. Психологічне та педагогічне спрямування олигофренопедагогики передбачає вивчення розумово відсталою особистості, а також вплив кореляційних психологічних прийомів на зміну в його поведінці. Об'єктом олигофренопедагогики є навчання, виховання і соціальна адаптація дітей і дорослих з психологічними порушеннями інтелекту. Предметом олигофренопедагогики є практика і теорія навчання, соціальної адаптації, реабілітації та виховання, а також інтеграція людей з розумовою відсталістю в соціум.Ключовими завданнями олигофренопедагогики є: Визначення значення виховання і кореляційної діяльності в розвитку дитини. Вивчення основних закономірностей психологічного розвитку розумово відсталих індивідуумів. Розробка прийомів, заходів і засобів навчання людей, що страждають інтелектуальними порушеннями, а також організація їх життєдіяльності в спеціальних реабілітаційних установах.
Олігофренопедагог надає допомогу дітям, які мають затримку в інтелектуальному розвитку. Він прищеплює навички соціального спілкування, навчає і виховує розумово відсталих дітей, готує їх до самостійного життя.


ГРА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРА


Основною метою в роботі з дітьми, що мають розлади аутичного спектра (РАС), є подолання низки труднощів, однією з яких є розвиток комунікативних навичок. Актуалізація даної проблеми зумовлюється збільшенням народжуваності дітей із РАС як в Україні, так і в інших країнах світу.

Розлади аутичного спектра - це наскрізне порушення розвитку неврологічної природи, яке виявляється у складнощах соціальної взаємодії, якісних розладах комунікації, стереотипних діях та інтересах. На думку більшості авторів (О. Нікольська, Є. Баєнська, М. Ліблінг, С. Морозов, R. Jordan, L. Kanner, В. Prizant, M. Rutter, H. Tager-Flusberg, A. Schuler і ін.), одним з ефективних засобів формування комунікативних навичок у дітей з РАС можна вважати гру.

Гра - діяльність із розважальною та навчальною метою, яка не створює художніх цінностей. У нормі існують такі форми ігрової поведінки:

Ÿ Маніпулятивна гра (дитина катає, крутить, підкидає іграшку, не звертаючи уваги на її «функції»).

Ÿ Упорядкування (розкладання предметів у певному порядку - один на одного, в ряд, один в інший та ін.).

Ÿ Функціональна гра (використання предметів та іграшок відповідно до їхніх функцій (наприклад, причісування ляльок іграшковим гребінцем)). Людвіг Віттенштейн одним із перших серед академічних філософів спробував визначити значення слова «гра». У своїх «філософських дослідженнях» він демонструє, що такі елементи гри, як розвага, правила, змагання, не можуть адекватно визначити, що це таке. Тому він робить висновок, що «гра» не може мати єдиного значення, а тому повинна визначатися як ряд, елементи якого мають родинну схожість один із іншим. Французький соціолог Роже Каюа в книзі «Ігри та людина» визначає гру як діяльність, що повинна мати такі характеристики:

Ÿ розвага;

Ÿ відокремленість - обмежена місцем і часом;

Ÿ непевність - перебіг гри відкритий, а кінець - невизначений;

Ÿ фіктивність - під час гри людина живе у фіктивній реальності.

Ÿ Символічна гра (дитина використовує об'єкт, заміщаючи ним інший (наприклад, дитина скаче на паличці, як на коні)); дитина наділяє об'єкт властивостями, яких той не має («У цієї ляльки брудне обличчя»), дитина ставиться до відсутнього об'єкта так, ніби він присутній («Якщо чашка порожня - грає, ніби вона наповнена водою»). Визначимо, що гра дітей з РАС зазвичай не функціональна, не соціалізована, позбавлена сюжету і символічних ознак, ригідна, монотонна, містить багаторазово повторювані маніпуляції з іграшками (які використовують не за призначенням) або з неігровими неструктурованими матеріалами (палички, вода, пісок, шматочки тканини, паперу). Також характерною ознакою ігрової діяльності дітей з РАС є те, що вони зазвичай грають самі, переважно використовуючи не ігровий матеріал, а предмети домашнього вжитку. Вони можуть довго і одноманітно грати зі взуттям, шнурками, папером, вимикачами, дротами тощо. Сюжетно-рольові ігри з однолітками у таких дітей не розвиваються. Спостерігаються своєрідні патологічні перевтілення в той чи інший образ у поєднанні з аутичним фантазуванням. При цьому діти не звертають увагу на оточення, не вступають з ними в мовний контакт. Таких дітей треба вчити грати, процес починається з розвитку предметно-ігрових дій, заснованих на особистісному інтересі дитини до тієї чи іншої іграшки або ситуації. При цьому обов'язково слід ураховувати ігрові переваги дитини: для заняття - беруть улюблену або добре знайому дитині іграшку. Дорослий пропонує дитині здійснювати предметноігрові дії з наслідування, неодноразово повторює їх і супроводжує мовними коментарями. У подальшому дія з іграшкою переходить до сюжетно-відображувальної гри. Для становлення сюжетної гри дітей навчають грати спочатку поряд з партнером, а потім разом зі своїм однолітком. Лише поступово дітей у ході гри об'єднують у мікрогрупи.

У процесі ігрової роботи дітям пропонують різноманітні корекційні вправи, прості за структурою, психогімнастику тощо. У результаті в дітей значно посилюється ситуаційна мотивація, виникає необхідність використовувати різні види комунікацій: просити улюблену іграшку, привернути увагу іншої людини, висловити згоду, відмову, привітатися, прокоментувати ігрову дію, повідомити про свої емоції (використовуючи вербальні та невербальні засоби комунікації). Під час систематичного, багаторазового повторення аналогічних ситуацій у дітей закріплюються комунікативні навички, виникає можливість використовувати їх самостійно.

Ігрову роботу з аутичними дітьми доречно починати з найелементарніших завдань:

1. Вчити дітей спостерігати за предметноігровими діями дорослого і відтворювати їх за підтримки дорослого, наслідуючи його дії.

2. Вчити дітей обігравати іграшки.

3. Виховувати в дітей інтерес до виконання предметно-ігрових дій з наслідування і демонстрування дій дорослим.

4. Виховувати в дітей емоційне ставлення до обігруваного предмета або іграшки.

5. Виховувати в дітей інтерес до рухливих ігор.

6. Вчити дітей брати участь в інсценуваннях епізодів знайомих казок.

7. Вчити дітей грати поруч, не заважаючи один одному.

В ігровій роботі з аутичними дітьми бажано користуватися елементами таких програм, як:

Ÿ More Than Words («Більше, ніж слова»), автор програми F. Sussman, згідно з якою, дитина спілкується не тільки за допомогою слів. Існує багато шляхів взаємодії, різною мірою відповідних соціальним нормам. Проте все, що дитина робить, навіть хитання, бігання туди-сюди або рухання пальцями перед своїм обличчям, повідомляє певну інформацію про неї, навіть якщо це ненавмисне спілкування.

Ÿ RDI (Relationship Development Intervention) - перша систематизована програма втручання, розроблена для допомоги дітям, з труднощами, що не дозволяють їм досягти вміння будувати стосунки у природний спосіб. З її допомогою діти отримують приклади того, що соціальні стосунки можуть приносити радість і позитивні емоції.

Ÿ Соціальні історії, відомі також під назвою «сценарії з життя» [Social Scripts]. З їхньою допомогою діти долають невміння усвідомлювати почуття, точки зору або плани інших людей. Таким чином, у процесі ігрової діяльності дітей з РАС збагачується словниковий запас, виникає інтерес до взаємодії з дорослими і однолітками, що сприяє активному формуванню комунікативних навичок і, власне, соціалізації таких дітей. 

        Діти з синдромом Дауна 

Діти з синдромом Дауна

Для багатьох слово Даун звучить як образа. Пов'язано це з тим, що вони не розуміють, що насправді означає цей термін. «Сонячні діти» або діти з синдромом Дауна найчастіше є творчими і доброзичливими особистостями.

Сучасні наукові напрямки, пропонують розглядати синдром Дауна не як хвороба, а як певний стан, яке обумовлено перевищенням генетичного матеріалу в 21 парі хромосом (трисомія). Це означає, що при синдромі Дауна з'являється додаткова 47 хромосома, в нормі їх 46 або 23 пари.

Синдром Дауна вперше описав англійський лікар Д. Даун в кінці XIX століття.

Цікаво знати!!!

Раніше це захворювання називали «монголизмом». Пов'язано це з тим, що у сонячних людей розріз очей дуже схожий з розрізом очей у монгольській національності. В кінці 60-х років монгольські депутати звернулися до Всесвітньої організації охорони здоров'я з проханням не використовувати такий термін. З тих пір захворювання має назву синдром Дауна, а термін «монголизм» не використовується.

Багато хто чув, що дітей з цим синдромом називають сонячними дітьми. Пояснюється це тим, що хворі з таким відхиленням мають особливі риси характеру. Вони доброзичливі, лагідні, добрі, відкриті. Як правило, на думку батьків, які виховують «особливих» діток, їхні малята не страждають від свого стану. Вони активно спілкуються, прагнуть навчитися багатьом речам.

Відмітними рисами таких людей вважаються наступні якості:

  • вміння прощати і щиро радіти успіхам інших людей;
  • життєрадісність, відкритість, доброзичливість;
  • невміння ненавидіти;
  • усмішливість;
  • оптимізм.

Давайте розглянемо сильні сторони «незвичайних» малюків:

  • Здатність добре запам'ятовувати деталі і сприймати предмети візуально. З раннього дитинства батькам рекомендується показувати карапузам картки з зображенням тварин, предметів, літер. У день малюк здатний запам'ятовувати кілька нових понять.
  • Діти з генетичним порушенням досить швидко навчаються читати.
  • За допомогою спостереження за дорослими і дітьми однолітками діти з синдромом Дауна швидко вчаться наслідувати їм і виконувати нові дії.
  • Творчі здібності також добре розвинені. Це виражається в любові до танців, написання віршів, малювання.
  • Нерідко «особливі» діти можуть похвалитися різними спортивними досягненнями.
  • Хлопчики і дівчатка досить швидко і легко освоюють комп'ютер.

Особливості мовленнєвого розвитку

Розмовляти з дітьми з трисомією 21-ї пари хромосом потрібно виразно і емоційно. Чим більше батьки присвячують часу спілкуванню, тим краще буде розмовляти їх дитина. З раннього дитинства потрібно багато розмовляти з малюком, озвучувати свої дії, але не сюсюкати з ним. Під час розмови намагайтеся показати свої емоції, здивування, радість, побоювання і так далі.

Крім цього, ви можете допомогти своїй дитині за допомогою таких дій:

  • Під час виконання будь-яких дій весь час потрібно озвучувати їх (я ріжу хліб, я годую кішку, я мию посуд, я даю тобі яблуко). Так дитині буде легше зрозуміти зв'язок між предметами і запам'ятати їх назви.
  • Під час навчання повинна панувати позитивна атмосфера. Не можна сердитися і підвищувати голос на дитину, якщо у нього щось не виходить. Намагайтеся виконувати тактильний контакт, погладжуйте карапуза, полоскочіть його. Такі дії стимулюють рухову активність, а, отже, вимову різних звуків. Навіть якщо ви поки не розумієте, що намагається сказати маленький чоловічок, розмовляйте з ним, повторюйте за ним. Малюк буде радий, що його розуміють, йдуть з ним на контакт.
  • Використовуйте для вивчення предметів не тільки картинки, але і жести, емоції, символи. Наприклад, якщо ви показуєте на картинці собаку, покажіть тварину на вулиці, зобразіть гавкіт. У майбутньому, коли малюк почує слово собака, він зможе відтворити в пам'яті весь ланцюжок понять.

Методика Нумікон (Numicon)

НУМІКОН - методика вивчення математики для дітей із синдромом Дауна. Практичні поради застосування для "сонячних діток"

Етапи роботи з Нумікон

На першому етапі (сенсорному) перетворимо математику у гру і важливо тут задіяти всі органи чуття.

Основне завдання - освоїти форми, запам'ятати їх імена - Один, Два, Три і т.д. Дуже важливо в подальшому так і називати деталі.

Практичні поради

  • Сюжетні ігри. Форми стають героями казок, ігор, пальчикового театру. Один йде в гості до Два, Три з'їжджає з гірки, П'ять гуляє з Сім. Із підручних засобів робимо будиночки, в яких будуть жити наші герої або транспорт, в якому вони будуть подорожувати. А також форми можуть «оживати» на малюнках дитини.
  • Заповнюємо простір робимо квадрат, використовуючи один набір від 1 до 10, заповнюємо формами вже наперед підготовлений малюнок, складаємо форми в коробку.
  • Викладаємо і чергуємо узори з форм і рахувальних трубочок. Можна скористатись прикладами малюнків, які є в наборах Нумікон або ж підключати фантазію і створювати свої зображення.
  • Сортуємо форми по кольорах і по різних ємностях.
  • Ховаємо форми під подушку, у мішечок, шкарпетки, пісок, крупи, воду. Потім дістаємо, вгадуємо на дотик. Кожній дитині може підійти різний тактильний матеріал.
  • Обводимо, відбиваємо на кінетичному піску, пластиліні, глині. Купаємо у ванні, басейні.
  • Будуємо вежі, висотні будинки, сходи.
  • Щоб дитині було цікавіше, додаємо до ігор і занять віршики, пісеньки, лічилки. А також міняємо ігри. Можливостей безліч і це все прекрасно працює.

На сенсорному періоді потрібно затриматись мінімум на 3 місяці. Крім ігор, рахунок використовуємо в побуті, на прогулянках, під час подорожей, в чергах тощо.

На другому етапі вибудовуємо числовий ряд, зіставляємо з цифрами, розбираємо числовий ряд. На цьому етапі постійно все озвучуємо, обговорюємо, повторюємо.

Практичні поради

  • Повісити на стіну числову стрічку і постійно нею користуватись. Її можна зробити самостійно або використовувати з набору Нумікон. За порадою спеціалістів, стрічку не потрібно кріпити біля робочого столу. Якщо вона буде знаходитись в іншій кімнаті, дитина докладе більше зусиль для того щоб запам'ятати і донести потрібну інформацію з першого чи другого разу. Таким чином тренується оперативна пам'ять.
  • Будуємо числовий ряд у вигляді сходинок. Перераховуємо його в прямому і зворотному порядку. Для цього теж придумуємо цікаву розповідь чи гру - зайчик стрибає по сходинках, космонавт летить на Місяць. Дитині буде цікаво і весело, це буде спонукати її до повторення і кращого запам'ятовування.
  • З'єднуємо Нумікон з числами. Продовжуємо використовувати сенсорний матеріал. На цьому моменті можна ознайомити дитину з поняттям години, а вже на наступних етапах навчити орієнтуватись в часі. Співставимо цифри на годиннику з формами Нумікон.
  • Починаємо вчити «сусідів» числа. Порівнюємо числа - більше, менше, порівну. Для знаку більше-менше використайте «крокодила», який захоче «з'їсти» більше число. Вивчаємо парні та непарні числа. Для занять використовуємо іграшки, казки, витинанки, малюнки. Також виконуємо невеликі приклади, але лише заради гри, не акцентуючи уваги на математичній дії.

Заняття на другому етапі добре підготують дитину до школи і стануть базою для подальшого вивчення математики.

Третій етап спрямований на вивчення складу числа, переходу через десяток, рахунку до ста, математичних дій - додавання, віднімання, множення, ділення.

Практичні поради

  • Для зорового впізнавання кількості предметів заповнюємо отвори форм Нумікон кульками, родзинками, камінчиками, цукерками і перераховуємо їх. Дитина зрозуміє, що кількість отворів співпадає з кількістю предметів. Таке заняття допоможе зрозуміти збереження чисел і впізнавання числових множин.
  • Для розуміння складу числа будуємо вежі, доріжки з форм та трубочок Нумікон.
  • Використовуємо плакати з зображенням цифр і відповідною кількістю предметів.
  • Для занять на цьому етапі підійдуть ваги Нумікон.

Використовуємо пластини Нумікон як матеріал для арифметичних дій. Важливим моментом є навчити дитину рахувати гроші. Для цього варто зробити чи придбати скарбничку, гратись в магазин, а в майбутньому доручати дрібні покупки і спланувати разом бюджет на місяць.

Щоб досягнути хорошого результату на третьому етапі потрібно розв'язувати багато прикладів та задач, займатись регулярно.

Нумікон чудово підійде для всіх дітей. А ігри з Нумікон зацікавлять і дорослих. Тому грайтесь всією сім'єю. Нехай дитина буде впевнена, що її підтримують, вірять в неї, допомагають їй. Це стане найкращою мотивацією для розвитку та навчання.

Діти з синдромом Дауна народжуються досить часто. Ці добродушні і доброзичливі малюки часто є талановитими людьми і хорошими друзями. Звичайно, «сонячні люди» потребують більшої уваги з боку батьків, їм необхідно адаптивне фізичне виховання, інклюзія - процес збільшення ступеня участі у звичайному суспільстві, педагогічна допомога та психологічна підтримка. На жаль, із-за нерозуміння проблеми і незнання її причин у суспільстві часто відбувається цькування таких людей. Завдання держави - допомогти таким пацієнтам, інформувати людей про проблему, налаштувати на позитивний і доброзичливий лад.

           Поради батькам гіперактивних дітей 

Поради батькам гіперактивних дітей

Cиндром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) - найпоширеніша проблема в дитячому віці. СДУГ - найчастіша причина поведінкових порушень і труднощів у навчанні в дошкільному і молодшому шкільному віці, проблем у взаєминах з оточуючими і, як наслідок , заниженої самооцінки.

З ними всім нелегко, особливо батькам: ці діти не сидять на місці ні секунди, затримати на чомусь їх увагу абсолютно неможливо, вони насилу фіксуються в часі і просторі. Причинами такої поведінки може бути кілька факторів: починаючи від стресу і закінчуючи органічним ураженням мозку. Дорослі повинні розуміти головне: не тільки їм важко, важко й самій дитині поодинці справлятися зі своєю гіперактивністю.

ПОРАДИ при гіперактивності:

1.Будьте послідовними і постійними.

2. Намагайтеся завжди вести розмову спокійно і повільно.

3. Не лякайтеся свого роздратування або гніву. Все це нормально, якщо правильно його контролювати. Якщо Ви починаєте всерйоз сердитися, то це не означає, що Ви втратили любов до своєї непосидючої дитини. Просто потрібно навчитися відділяти манеру його поведінки, яка Вас дратує, від його особистості. Скажіть дитині: "Я тебе люблю. Мені просто не подобається, коли ти ламаєш свої іграшки і розкидати їх по всій кімнаті".

4. Намагайтеся уникати постійних заборон і окриків - "перестань", "не смій", "не можна" і так далі.

5. Обов'язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, гру, заняття і звичайні домашні обов'язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятися. З часом дитина звикне до розміреного розпорядку дня, що стане основою системи життя.

6. Не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу. Якщо дитина сіла за стіл малювати, нехай на столі не буде нічого зайвого, тому, що гіперактивним дітям не під силу самостійно відсікати все, що їй заважає на даний момент.

Необхідно, щоб ігровий арсенал гіперактивної дитини містив різні конструктори, пазли, звичайні настільні ігри. Не хвилюйтеся, якщо відразу дитині не під силу буде займатися значний проміжок часу. Проявіть терпіння і іноді грайте з ним не тільки в м'ячик, а, наприклад, в шахи. Тоді з часом дитина привчиться займати себе іграми довгий час. Ми часто недооцінюємо силу найпотужнішого стимулу - згоди батьків пограти разом з дитиною. Адже заради цього дитина буде готова забути і про футбол, і про біганину по вулиці, і про капризи. Фахівці стверджують, що при правильному вихованні гіперактивної дитини років до дванадцяти виростає звичайним підлітком.

ШАНОВНІ БАТЬКИ! Головне у співпраці з гіперактивною дитиною - постійна винагорода позитивної та бажаної поведінки, стимулювання мотивації, заохочення до потрібних дій. Хоча гіперактивність і неминуча, але її можна тримати під розумним контролем завдяки названим заходам

Причини виникнення гіперактивності:

  • генетичні чинники;

  • біологічні особливості будови і функціонування головного мозку;

  • пологові травми;

  • інфекційні захворювання, перенесені дитиною у перші місяці та роки життя;

  • виснажливі соматичні захворювання;

  • фізичні та психічні травми;

  • • психосоціальні проблеми - стосунки батьків у сім'ї, тип сімейного виховання тощо;

  • несприятливі фактори середовища та вплив харчових домішок.

Поради щодо роботи з дітьми із затримкою психічного                                     розвитку (ЗПР) 

Затримка психічного розвитку - це уповільнення темпів розвитку яке виражається в недостатності загального запасу знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкій перенасичуваності в інтелектуальній діяльності.

Причини затримки психічного розвитку у дітей.

Причин, які зумовлюють затримку психічного розвитку у дітей, багато. Це можуть бути:

  • несприятливі умови виховання;

  • спадкова схильність;

  • довготривалі хронічні захворювання у ранньому дитинстві;

  • порушення функціонування мозку, що виникають ще під час внутрішньоутробного розвитку;

  • ускладнені пологи.

Затримку психічного розвитку можуть спричинити різноманітні чинники. Час виникнення, глибина, особливості прояву цього відхилення у психічному розвитку дитини різні. Батькам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення упродовж перших 6-ти років життя, оскільки цей час - визначальний для майбутнього успішного навчання дитини у школі та й усього її подальшого життя.

Якщо ви помітили, що ваша дитина відстає у розвитку, проконсультуйтеся із психологом, дитячим лікарем-психіатром, проте пам'ятайте, подальший розвиток вашої дитини найбільше залежить від вас.

Не сподівайтеся, що затримка психічного розвитку (ЗПР) мине сама по собі, або що ви, доклавши зусиль, зможете швидко подолати це відставання. Важливо не забувати: кожна дитина, хвора чи здорова, - індивідуальність, яка потребує особливого підходу, має притаманний лише їй темп та специфіку розвитку, свої можливості.

- Усуваючи відставання у розвитку дитини, звертайте увагу на всю

її психічну сферу. Роботу з дитиною слід починати зі збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які свого часу дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами.

- Пам'ятайте про підвищену схильність дитини втрачати увагу.

Під час занять з малюком потурбуйтеся, аби навколо не було нічого, що могло б відволікти увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи приймача.

- Пам'ятайте про згубний вплив на головний мозок дитини електромагнітного випромінювання, яке виникає під час роботи комп'ютера, мобільного телефону, мікрохвильових печей тощо.

- Тривалий час дитина із ЗПР потребує допомоги дорослого. Спочатку це може бути дія, яку дорослий виконує рукою малюка, а потім зразок, який він демонструє дитині. Дуже часто потреба у застосуванні зразка може бути досить тривалою.

Як формувати мовлення

Частіше спонукайте дитину розповідати про побачене на прогулянці, в парку, на вулиці, дорогою у дитячий садок, тим швидше розвивається її зв'язне мовлення.

Дуже важливо вчити говорити дитину виразно, дослухатися, як говорять дорослі. Тому під час читання оповідання або казки важливо створювати перед маленьким слухачем яскраву й правдиву картину зимового лісу, переживання дівчинки, яка заблукала в лісі, радість зайчика, котрий знайшов свою маму. Це викликатиме у дитини відповідні почуття, що безпосередньо впливатимуть на її мовленнєвий та емоційний розвиток.

Для розвитку дитини із ЗПР корисні заняття ліпленням. Виготовлення навіть простих фігурок з пластиліну чи глини потребує узгоджених рухів і актів сприймання, аналізу зразка за різними ознаками та відтворення цих ознак у виробі. Отже, активно тренуються саме ті функції, які в дітей даного контингенту відстають і потребують уважної корекції. Крім того, робота з пластичним матеріалом розвиває дрібні рухи кисті руки, що позитивно впливає не тільки на вдосконалення рухових функцій, які в дітей із ЗПР дещо недосконалі, незграбні, а й на інші функції, зокрема, мовлення. Відомо, що між розвитком функцій руки та механізмами мовлення існує зв'язок, і через це розвиток одного сприятливо позначається на розвиток іншого.

Батьки повинні підтримувати дитину, формувати у неї позитивну мотивацію. Тому, поки можливості такої дитини зміцніють, доцільно пропонувати їй лише ті завдання, які вона змогла б виконати, тобто заслужити похвалу

       Розвиток дрібної моторики

Дрібна моторика руки - це, простою мовою, набір дрібних і точних рухів пальців і кисті руки

Як написав Василь Сухомлинський, «витоки здібностей і обдарувань дітей - на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки. Що більше впевненості, винахідливості в рухах дитячої руки, що тонша взаємодія руки зі знаряддям праці, то складніші рухи, необхідні для цієї взаємодії, то яскравіша стихія дитячого розуму».

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток - у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку.

Завдання з розвитку дрібної моторики повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення

Як можна розвивати дрібну моторику ?

  1. Ігри з кольоровими кришками. Закріплення уявлення у дітей про основні кольори, а також розмір «великий», «маленький». Розвиток дрібної моторики. Наприклад, «Знайди кришечку за розміром», «Знайди за кольором».
  2. Сенсорні коробки. Для наповнення сенсорної коробки підійдуть різноманітні крупи, насіння, природні матеріали. Це і жолуді і каштани, листочки, гілочки, камінці і все-все, що знайдете в парку.
  3. Шнурівки. Ігри-шнурівки створені з метою розвитку дрібної моторики рук, посидючості і окоміру. В процес гри удосконалюється координація рухів і гнучкість кистей рук. «Шнурування» сприяють розвитку дрібної моторики, логічного мислення, мовлення.
  4. Ігри з пінцетами, щипцями. Пінцет - найкращий помічник у розвитку дрібної моторики. Ігри з пінцетом «Сортуємо предмети за фактурою: за розміром, формою чи кольором»,
  5. Ліплення з пластиліну, глини. За допомогою пластиліну та глини дитина самовиражається не тільки творчо, а й розвиває гнучкість і рухливість своїх пальців, що, в свою чергу, сприяє поліпшенню мови.
  6. Ігри з природним матеріалом. Це насамперед, ігри з піском, а також ігри з каштанами, шишками, камінцями та жолудями. Наприклад, викладання візерунків з природнього матеріалу, «Продовж ряд».
  7. Пазли, мозаїки. Збираючи барвисті картинки, малюк розвиває не тільки дрібну моторику, але і уважність, кмітливість, логічне мислення, координування роботи очей і кистей рук.
  8. Пальчикові ігри. Ігри і гімнастика для пальчиків допомагають у загальному всебічному розвитку дитини: «Сорока-ворона», «Коза - рогата», «Ладушки».

Для дітей дії з предметами не лише можливість отримати знання про них, а й засіб розумового та мовленнєвого розвитку.

                 Вправи на розвиток дрібної та загальної моторики 

Вправи на розвиток дрібної та загальної моторики Поради щодо розвитку дрібної моторикиПро вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо у 11ст. до н.е. в Китаї. Ігри за участю пальців і рук сприяють гармонійному розвитку тіла й розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Регулярні вправи на розвиток моторики , пальчикова гімнастика поліпшують розвиток пізнавальних процесів, діяльність серцево-судинної і травної систем, розумові здібності дитини, зменшують емоційне напруження, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить - розвивати мовлення дитини.Ураховуючи оздоровчий вплив на організм стану дрібної моторики кожного пальця, потрібно вчити ще з раннього віку координовано і спритно ними маніпулювати. Варто звертати увагу на опанування простими, але водночас життєво важливими вміннями - тримати чашку, ложку, олівці, вмиватися. Наприклад, якщо чотирирічний малюк не вміє доносити у пригорщі воду до обличчя - це означає, що у нього затримується розвиток дрібної мускулатури, і дитині необхідна пальчикова гімнастика.Тренування пальців рук дітей покращує не лише рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовленнєвих навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов'язане з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів тощо. Рухи рук тісно пов'язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Рухи пальців стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Тому так важливо, працюючи з дітьми (особливо з тими, у яких є порушення мови), приділяти увагу розвитку функції дрібних м'язів.Рівень розвитку дрібної моторики - один із показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, в якої добре розвинена дрібна моторика, вміє логічно мислити, у неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв'язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги, та, зокрема дрібної моторики призводить до ряду проблем і виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики має починатися задовго д вступу в школу. Психологи, педагоги та батьки, які надають увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки, вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують до оволодіння навичками письма.Із самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Така робота повинна проводитися регулярно, тільки тоді можна досягти хороших результатів від спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців руки мають приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей такого віку. Необхідно пояснювати значення тих або інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати позитивний емоційний настрій. Як сприяти розвитку пальців рукЩоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати дитину, можна використати у роботі з дошкільниками таке:1. Маленьким дітям масажувати пальчики, впливаючи тим самим на активні точки, пов'язані з корою головного мозку. Щоденний масаж кисті рук дитини м'якими рухами та розминання кожного пальчика, долоньки, зовнішнього боку кисті, а також передпліччя дуже корисний. Він чудово активізує мовні центри мозку. Крім того, такий масаж позитивно впливає на імунітет, на загальний розвиток дитини, поліпшує контакт із нею.2. Ліплення із різних матеріалів (тісто, пластилін, глина). Окрім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців. Ліпити з пластиліну можна починати вже у два роки, головне - добирати доступні завдання і не забувати мити руки дитині. Якщо ви боїтеся пластиліну, виготовте для маляти солоне тісто. Гра принесе задоволення незалежно від результату.Ось рецепт солоного тіста: мука - сіль - вода - соняшникова олія. На стакан муки беремо стакан солі, 2 3 стакана води, столова ложка масла. Перемішати і замісити. Якщо тісто ліпиться погано, додати води.Тісто можна довго зберігати в холодильнику в целофановому пакеті. Щоб виліплені фігурки стали твердими, запікайте їх у духовці, що довше, то краще. Затверділі фігурки можна розфарбувати фарбами. Щоразу, коли ви готуєте справжнє тісто, давайте шматочок і маляті.3. Ванни з крупами. Нехай дитина занурює руки у крупи, перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи, пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках. Така ванна сприятиме розвитку координації пальчиків.4. Мозаїка. При складанні різноманітних ігор - мозаїк покращується дрібна моторика рук малюка, розвивається кмітливість і творчі здібності.5. Ігри - шнурування Марії Монтессорі розвивають сенсомоторну координацію, дрібну моторику рук, просторове орієнтування, сприяють розумінню понять «угорі», «внизу», «справа», «зліва», формують навички шнурування (шнурування, зав'язування шнурка на бант), сприяють розвитку мови, розвивають творчі здібності.6. Ігри з ґудзиками та намистинками. Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста - прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук.7. Пазли. Яскраві картинки розвивають увагу, кмітливість, зір і дрібну моторику рук.8. Катання долонькою дерев'яних і гумових м'ячиків по рівній поверхні. Таке заняття масажує долоні та покращує координацію рухів кисті.9. Ігри з прищіпками. Чіпляння прищіпок до картонних кружечків чи інших предметів розвиває дрібну моторику трьох основних пальців руки: великого, вказівного й середнього.10. Плескання в долоні тихо і голосно в різному темпі. Можна барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук та столу.11. Малювання, розфарбовування, штрихування.12. Вирізання ножицями.13. Ігри з піском, водою.14. «Резиночка». Для цієї вправи можна використовувати резинку для волосся діаметром 4-5 см. Усі пальці вставляються в резинку. Завдання в тому, щоб, рухаючи всіма пальцями пересунути резинку на 360 градусів спочатку в один, потім в інший бік. Виконується однією, потім іншою рукою. Пальчикова гімнастикаВажливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, захоплюючі, сприяють розвитку мовлення та творчості. Їх можна проводити як у садочку, так і вдома. « Пальчикові ігри» начеб то відтворюють реальність навколишнього світу - предметів, тварин, людей, їхню діяльність, явища природи. Під час «пальчикових ігор» діти, повторюючи рухи дорослих, активізують моторику рук і мовлення.«Пальчикові ігри» - це інсценування римованих розповідей, казок за допомогою пальчиків. У багатьох іграх необхідна участь обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «вгорі», «внизу», тощо.На початку та в кінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м'язах. Це може бути погладжування від кінців пальців до долоні, легке порушування, помахування руками. Оскільки недостатня сформованість дрібної моторики пальців спостерігається в переважної більшості дітей, таку роботу потрібно проводити з усіма дітьми.Пальчикову гімнастику розпочинають із найпростіших вправ зі знайомства із своїми пальчиками - з їхніми назвами, призначеннями. Комплекси пальчикової гімнастики та окремі її елементи застосовують в індивідуальній роботі з дітьми або в невеликих підгрупах, уводять до фізкультхвилинок, перед малюванням, ліпленням, аплікацією та конструюванням. Пальчикові ігриПальчики вітаються· Однією рукою: кінчиком великого пальця правої руки почергово торкатися кожного пальця цієї ж руки.· Те саме робимо лівою рукою.· Двома руками: тримаючи долоні вертикально одну навпроти одної, почергово (починаючи з мізинців і закінчуючи великими пальцями) з'єднувати й розводити пальці, промовляючи слова «Добрий день, пальчику!». Стиснемо - розтиснемоРитмічно стискати пальці в кулак і розтискати. МолоточокУказівним пальцем однієї руки стукати по долоні другої руки. МолоточкиОдним стиснутим кулачком стукати по другому кулачку. Бігунець«Бігати по столу», пересуваючи вказівний і середній пальці. МлинокПоставивши один кулачок над другим, робити обома колові оберти. Потрусимо долонямиПотрусити обома долонями - спочатку сильніше, потім слабше. ХвиліРобимо хвилеподібні рухи руками перед грудьми - з одного боку в інший. Січемо капустуРебром однієї долоні бити по розгорнутій другій долоні. Перемо білизнуТерти одним кулачком по другому (пальцями). Падає снігРобити плавні синхронні рухи обома руками згори до низу. Кінь біжитьПочергово стукати по столу чотирма пальцями руки ( крім великого). Гра на фортепіаноДовільно імітувати пальцями обох рук гру на цьому музичному інструменті. Слон ідеВиставивши вперед вказівний палець (хобот), переступати чотирма пальцями по полу. ДзеркалоПритиснувши пальці один до одного, вертикально тримати долоню (або обидві) внутрішнім боком перед очима. БарабанщикДвома пальцями обох рук (вказівним або середнім) «барабанити» в повітрі або на столі. Пташки дзьобають зернятаЗігнутим вказівним пальцем однієї руки стукати на столі або підлозі. Пальчикові ігри - інсценівкиПід час цих ігор у дитини активізується дрібна моторика рук і психічні процеси. Відтак формуються спритність, уміння володіти своїми пальцями, зосереджувати увагу на певній діяльності. Гра - інсценівка «Зайчик»На землі сніжок лежить (плавні рухи руками - розвести їх над землею),Зайчик по сніжку біжить ( пальчикова фігурка «зайчик» ),Мерзнуть вушка (згинати й розгинати пальці «вушка»),Мерзнуть лапки (ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи),Бо без валянків (утворити ніби дві «мисочки» долоньками)Та шапки. Ой! (двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру і піднести над головою). Гра - інсценівка «Зайчика злякалися»Ми ходили по гриби (переступати двома пальцями по столу). «Гриб» - накрити кулачок опуклою долонею),Зайчика злякалися ( «зайчик»).Поховалися за дуби («дерево» - дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест),Розгубили всі гриби («гриб» і «кошик» - з'єднати дві опуклі долоні).Потім засміялись ( усміхнутися),Зайчика злякались! ( «зайчик» - показати на нього вказівним пальцем другої руки). Гра - інсценівка «Їжачок»Їжачок - хитрячок ( «їжачок» - з'єднати долоні разом із пальцями вгору) -Голочки гостренькі (великі пальці - на себе, решту перекреслити й поворушити ними).Ось грибки під дубком («дерево»),Він збира маленькі («гриби»). Гра - інсценівка « Коники»На гладенькому столі («коник» - чотирма пальцями (крім великого), стукати на столі),Пальчики стукочуть (стукати голосніше),То не пальчики, ні-ні -Коники цокочуть( стукати ритмічно, цокаючи язиком).Цок-цок-цок, цок-цок-цок,За місток («місток»- поставити руки «паличкою» одна на одну),За млинок («млинок» - крутити кулачками один над одним).Цок-цок-цок, цок-цок-цок («коник»),В чисте поле за лісок («дерево»),Цок-цок-цок, цок-цок-цок («коник»),Потім знов у дитсадок («дах» над головою). Гра - інсценівка «Квіточки»На галявині зростаютьКвіточки маленькі («квіточка» - долоні разом, пальці розставити, крім мізинців і великих, мізинці і великі торкаються один одного),Є рожеві, є червоні,Жовті та біленькі,Корінцями із землі («коріння» - як «дерево»,але руки опустити донизу)П'ють вони водичку,А нап'ються - підростуть («квітка», при цьому стають навшпиньки),Стануть іще вищі. Гра - інсценівка «Котик»Котик пухнастий («котик» - із кулачка відставити великий палець і мізинчик).Вушка маленькі (поворушити відставленими пальцями).Лапи м'якенькі (скласти пальці в кулачок).Кігті гостренькі (зігнути пальці і поворушити). Гра - інсценівка «Хованки»(ритмічно згинати й розгинати пальці, покрутити кулачком).Пальці в хованки всі грались,Ось так, ось так,В кулачки всі заховались:Ось так, ось так. Гра - інсценівка «Сорока»( Указівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожен палець, крім мізинця. Згинати й розгинати всі пальці в ритмі потішки).Сорока - білобокаКашу варила,Діточкам давала.Цьому дала,Цьому дала,Цьому дала,Цьому дала,А цьому не дала:Ти дрова не рубав,І води нам не давав,Ти і піч не натопив,І нічого не поїв. Гра - інсценівка «Соління капусти»( Виконується під музичний супровід)Ми капусту чистим, чистим ( різкі рухи прямими кистями рук, пальці з'єднані, долоні прямі).Ми капусту ріжем, ріжем (почергові постукування ребром однієї руки по долоні іншої).Ми капусту давим, давим ( інтенсивно стискаємо пальці обох рук у кулаки).Ми капусту солим, солим (кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю). Гра - інсценівка «Коза і козенята»Іде коза рогата,Коза бородата (вказівний і мізинець правої руки вгору, інші притиснути до долоні).Козенятко спішить,Дзвоником дзвенить ( указівний і мізинець палець угору. Пальці долоні прямі, з'єднані великим, опущені донизу). Гра - інсценівка «Замок»На дверях замок висить ( ритмічні швидкі зєднання пальців обох рук у замок).Ми його відкриєм вмить (пальці з'єднані в замок, руки тягнуться в різні сторони).Постукали, покрутили (рухи з'єднаними пальцями від себе, до себе. Пальці зімкнені, долоні постукують одна одну).І легесенько відкрили (пальці розмикаються, долоні в стороні). Гра - інсценівка «Пальці лягають спати»( Почергове згинання пальців, потім їх одночасне випрямлення у супроводі вірша)Цей пальчик хоче спати,Цей - у ліжечко лягати,Цей пальчик позіхнув,Цей пальчик вже заснув.Тихіше, пальчику, не шуми,Братиків не розбуди.Встали пальчики, ура!У садочок йти пора. Такі ігри та вправи є найкорисніші. За їх допомогою можна розв'язувати багато проблем. Для психологів і педагогів - це засоби, методи, прийоми, посібники і помічники. Для дітей - розвиток дрібної моторики, фізичний,мовленнєвий та інтелектуальний розвиток.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають затримку психічного розвитку і порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м'язів рук. Рухи рук тісно пов'язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв'язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовленнєвих навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов'язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв'язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов'язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад "Сорока"), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав'язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

Розминати пальцями пластилін, глину.

Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.

Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

Стискати та розтискати кулачки.

Робити м'які кулачки, які можна легко розтиснути і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.

Двома пальцями руки (вказівним та середнім) "ходити" по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

Показувати окремо тільки по одному пальчику.

Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.

Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.

Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

Нанизувати великі ґудзики на нитку.

Зав'язувати вузлики на мотузці.

Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.

Закручувати шурупи, гайки.

Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

Складання матрьошок.

Малювання у повітрі.

Ігри з піском, водою.

Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. "Пальчикові ігри" начебто відтворюють реальність навколишнього світу - предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході "пальчикових ігор" діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

"Пальчикові ігри" - це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "праворуч", "ліворуч", "вгору", "вниз" і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м'язах. Це може бути погладжування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім'я

Цей пальчик - мій дідусь,

Цей пальчик - моя бабуся,

Цей пальчик - мій татусь,

А оцей - моя матуся,

Ну, а цей маленький - я,

Ось уся моя сім'я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки

Пальці в хованки всі грались

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались,

Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Зайці

Скаче зайчик перший

Під високою сосною,

А під другою сосною,

Скаче зайчик другий. (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з'єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

Соління капусти

Ми капусту порубали,

Свіжу моркву натирали,

Ми капусту посолили,

З неї соку надушили. (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з'єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята

Іде коза рогата,

Коза бородата,

Козенятко спішить,

Дзвоником дзвенить. (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з'єднані з великим, опущені до низу)

Замок

На дверях замок висить,

Ми його відкриєм вмить.

Постукали, покрутили

І легесенько відкрили. (Ритмічні швидкі з'єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)

Розвивальні ігри та вправи для дітей з затримкою психічного розвитку. 

Розвивальні ігри та вправи для дітей з затримкою психічного розвитку.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини. Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.

  • Гра «Закрий!»

Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід: Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга - маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі - в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.

  • Гра «Де звучить?»

Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід: Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.

  • Гра «Хто як говорить?»

Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід: Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.

  • Гра «Прищепки»

Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід: Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети - можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.

  • Гра «Оплески»

Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід: Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;

Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні - дитина повинна відтворити кількість оплесків.

Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.

  • Гра «Збери фігуру»

Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід: Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.

  • Гра «Подарунок ляльці»

Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів - білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій...) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій...) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».

8. Гра «Весела пташка»
Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка - вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.

9. Виконання простих побутових інструкцій
Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід:

Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:

- поцілувати маму;
- обійняти тата;
- пограти в ладоньки;
- закрити очі;
- помахати ручкою;
- узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З'ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
- Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
- Візьми ляльку.
- Дай мені ляльку.
- Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?

10. Гра «Де дзвенить дзвіночок?»
Мета: орієнтування в просторі відносно себе.
Матеріал: дзвіночок.
Хід:
Попросити дитину закрити очі та відгадати, де дзвенить дзвіночок, називаючи напрям відносно себе (вгорі, внизу, попереду, позаду).

                   Вправи для розвитку моторики і уваги.

1. Вправа «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції: а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»); б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д.); в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).

2. Вправа «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак - розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.

3. Скачувати з пластиліну кульки, змійки, ланцюжки.

4. Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.

5. Вправа «Я майстер». Проколювати товстою голкою дірочки в товстому папері.

6. Вправа «З'єднай». Крейдою на дошці або олівцем на аркуші паперу ставлять дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки даються в різних напрямках)

7. Вправа на рівновагу. Дитина повинна:

а) пройти по накресленій лінії (пряма, круг, хвиляста);

б) пробігти по дошці, несучи який-небудь предмет.

Вправи для розвитку пам'яті та уваги

1. Вправа «Швидко назви». Вихователь показує дитині картинки і швидко їх прибирає. Дитина повинна по пам'яті назвати, що бачив. 2. Кілька разів вдаряють по долоні або олівцем об стіл. Дитина повинна сказати, скільки разів.

3. Вправа «Повтори за мною». Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл). Від вихованця вимагається повторити його.

4. Вправа «Покажи». Виконується який-небудь рух. Дитина по пам'яті повинна його повторити.

5. Вправа «Не помились». Дитині зав'язують очі, вихователь торкається його. Дитина повинна визначити скільки разів до нього торкнулися.

Вправи для визначення кольору, форми, величини

1. Показується якась фігурка з кольорової геометричної мозаїки (ромб, круг, трикутник). Дитина повинна вибрати таку ж за формою (по кольору).

2. Показується певна фігурка (з тієї ж мозаїки), а потім вона прибирається. Дитина по пам'яті повинна підібрати таку ж.

3. Розкладання різнокольорових кульок, кружечків, паличок в кучки по кольору.

4. Складання різних пірамідок.

5. Будування ланцюжком кубиків однакового розміру і одного кольору. Будування кубиків різної величини в ряд за принципом поступового зменшення розміру кожного наступного кубика.

6. Виставляють однорідні предмети різного розміру (грибочки, човники, ляльки і т.д.). дитині пропонують показати найбільшу - найменшу.

7. Розкладаються різні предмети контрастних кольорів. Дитині пропонують відокремити предмети одного кольору від предметів іншого кольору. Потім вчать правильно називати ці кольори; поступово вводять нові. Шляхом вправ на різних предметах, групуючи їх і називаючи колір, дитина навчається правильно розпізнавати і називати кольори. Можна використовувати намистинки, кульки, мотки ниток, смужки паперу, палички, прапорці, ґудзики, предмети, зроблені з пластиліну (кульки, ковбаски, яблучка) і т.д.

Корекційні вправи для неспокійних дітей

Для неспокійних, імпульсивних дітей доцільно заняття чергувати зі спеціальними вправами, які вимагають спокою і самовладання. Ці вправи можуть бути наступними:

1. Посидіти спокійно 5-10-15 секунд.

2. Посидіти мовчки, заклавши руки за спину.

3. Повільно мовчки проводити рукою по краю стола.

4. Тихо встати і сісти.

5. Тихо пройти до вікна (до двору), повернутися на своє місце і сісти.

6. Тихо підняти і опустити книжку (можна кілька разів).

Корекційні вправи для досягнення відповідної швидкості рухів

Ці вправи доцільно проводити з інертними, малорухливими дітьми.

1. Прибрати зі столу руки швидко по команді.

2. Швидкі рухи рук по команді (підняти руку, простягнути в сторону і т.д.).

3. Швидко постукати по столу 3,4,5 раз.

4. Швидко вийти з-за столу, сказати своє ім'я (або вік, або адресу) і сісти на місце.

5. Швидко підняти якийсь предмет (попередньо дорослий його упускає).

6. У швидкому темпі називати показувані предметні картинки.

Корекційні ігри Гра «Що змінилось?»

1-й варіант. Перед дитиною ставиться іграшковий автомобіль, у нього садять декілька котиків (3-4). Дитині пропонується уважно подивитися і запам'ятати. Потім вона повинна закрити очі. Один котик приймається. Відкривши очі, дитина визначає, що змінилось.

2-й варіант. На стіл ставляться два кубики (червоний і зелений). Дається вказівка: «Подивись уважно і запам'ятай. Тепер закрий очі». Ставиться ще червоний кубик. Дитина повинна визначити, який кубик добавився або що змінилося. Цю гру можна широко варіювати, використовуючи різні іграшки та предмети. Гра розвиває увагу, спостережливість, пам'ять.

Гра «Маленька господиня» Мета гри - розвиток у дітей навичок самообслуговування, формування уміння слухати інструкцію (вказівку) і виконувати її. Використовуються іграшкові лялькові меблі, посуд. Дитині пропонується обставити кімнату. Дається одна вказівка, дитина її виконує. Після цього дається інша вказівка. Наприклад: «Поставити шафу, диван, стіл, стільці» і т.п. «Посади ляльку. Дай їй тарілку. Налий туди борщ. Погодуй її. Прибери посуд. Поклади ляльку спати» і т.п. (кожного разу виконується тільки одна дія). Цю гру можна використовувати і для розвитку мовлення. Дитина повинна розповідати про те, що вона робить. Наприклад: «Я саджу ляльку. Я даю їй тарілку. Наливаю їй борщ. Я годую ляльку.» і т.п.

Ігри із будівельним матеріалом

1. Дитина будує за показом або по словесній інструкції. За показом. Дорослий кладе кубик. Дитина повинна зробити те ж саме. На цей кубик кладеться інший. Дитина виконує цю ж саму дію. По словесній інструкції. Дорослий мовою регулює дії дитини. «Візьми червоний кубик, біля нього постав такий же» і т.д. Деякі діти добре підпорядковують свої дії словесній регуляції і таким чином вчаться виконувати багато завдань. Діти краще будують за показом, наслідуючи кожну дію.

2. Дитина будує за зразком. Цей вид діяльності більш складний. Подається нескладний зразок і пропонується: «Побудуй таку ж саму лавку» («хатинку», «садок» і т.д.). Якщо дитина не може виконати завдання самостійно, слід їй в цьому допомогти.

3. Дитина будує за власним задумом. Але якщо навчити їх будувати декілька «об'єктів», вони з цікавістю будуть це робити в подальшому по пам'яті самостійно і отримувати задоволення від гри.

« ПОВЕРНУТИСЯ