Сторінка психолога

Кінчур Марина Вікторівна


Спеціальність: практичний психолог.

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст 

Педагогічний стаж: 11 років

На посаді психолога: 5 років.




Поради батькам дітей з особливими освітніми потребами дошкільного віку

    Діти з особливими освітніми потребами дошкільного віку дуже емоційно прив'язані до батьків, то ж не впадайте в паніку щодо коронавірусу і пояснюйте усе малечі в ігровій формі, використовуючи прості, зрозумілі їй слова.

    Дітям необхідно пояснювати, що відбувається  

    Це доволі делікатне завдання для батьків. З одного боку, роз'яснити треба, а з іншого - треба пояснити все виважено, щоб у дитини не виникло зайвих страхів і тривог. Адже, так чи інакше, карантин буде обговорюватись вдома з більшим чи меншим рівнем тривоги. І дитина точно відчує це. І гірше, коли вона не буде мати пояснень для себе. Тоді та тривога буде відкладатись у дитини всередині. Треба пояснювати все так, як є. Що це небезпечне захворювання, а карантин для того, щоби воно менше поширювалось, щоб ми могли про себе подбати.

    Не залишайте дитину саму вдома

    Дитину з особливими освітніми потребамидошкільного віку не можна залишати саму вдома. Так само, як дитина середнього шкільного віку не може доглядати дошкільнятко. У неї ще не сформована відповідальність, а увага може відволіктись на якусь забавку, і буде втрачено контроль за малечею.

Взагалі малих дітей навіть небезпечно лишати самих. Їм в будь-який момент може стати нудно - і тоді вони можуть взятись до якихось заборонених предметів чи занять.

    Щоденно займайтеся з дитиною

    Корекція розвитку дітей з особливими освітніми потребами потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційні заняття продовжувалися під час карантину.

    Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, за можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

    Корекційні завдання можуть використовуватися під час режимних моментів, організації дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

    Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості - хваліть її за успіхи і досягнення, навіть зовсім незначні.

    Якщо дитина втомилася - дайте їй відпочити, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

    У дошкільному віці, щоб підготувати дитину до школи, потрібно вчити її розглядати предмети, аналізувати їх, порівнювати за розміром, величиною (великий, маленький, однакові), за формою (коло, трикутник, квадрат), орієнтуватися у просторі (згори-внизу, праворуч-ліворуч, довше - коротше, важче - легше, під, над, між, посередині) на прикладі розташування предметів.

    Звертати увагу дитини на характерні ознаки кожної пори року, на добові зміни (ранок, день, вечір, ніч), на погоду (тепло, прохолодно, дощ, сніг, вітер, сонце світить тощо), який одяг потрібно вдягати залежно від погоди та пори року, називати дні тижня, місяці. Визначати пори року та погоду на відповідних малюнках у дитячих книжечках.

    Слід розказати дитині про родину: хто старший за віком (тато, мама, бабуся, дідусь), хто молодший (сестричка, братик), хто з них працює, хто навчається, а хто веде домашнє господарство.

    Корисно розглядати разом з дитиною дитячі книжечки, аналізувати малюнки, визначати на них об'єкти, місце їх розташування, форму, колір та інше.

    Слід також розвивати у дитини елементарні ручні уміння, користуватися олівцем, ножицями; вчити її виготовляти різні вироби; разом з нею виготовляти вироби з паперу, пластиліну, з природних матеріалів. Важливо, щоб дитина отримувала задоволення від виконаної роботи, раділа результатам своєї праці. При цьому дозувати співвідношення між допомогою дитині та мірою її самостійності: завжди мають залишатися для неї посильні завдання для самостійного виконання.

    Доцільно влаштовувати домашні виставки зі зроблених дитиною виробів з паперу, з пластиліну, солоного тіста тощо.

    Не соромтесь, звертайтеся за порадами до педагогів та психологів закладу дошкільної освіти, інклюзивно-ресурсного центру, інших установ щодо правильності здійснення корекційно-розвиткової роботи з дитиною вдома в умовах карантину.

    Правильно організуйте повсякденне життя дитини

    Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

    Обов'язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, ігру, заняття і звичайні домашні обов'язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятися.

    Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Домовтеся з дитиною про правила її поведінки вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

    У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначте і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома.

    Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

    Дитина повинна знати і бачити, що кожний член родини має певні обов'язки перед родиною, виконує певні доручення. Про це потрібно розказувати дитині та залучати її до виконання елементарних доручень: спочатку під керівництвом дорослого класти іграшки на місце, поливати кімнатні рослини, годувати домашніх тварин (кішку, рибок та ін.), прибирати посуд зі столу після їжі, розкладати ложки, ставити чашки.

    Дитина має брати посильну участь у прибиранні помешкання, спостерігати за підготовчими роботами до приготування сніданку, обіду, вечері.

    Необхідно давати інформацію дитині про продукти харчування, як називаються, хто, як і що виробляє, звідки що береться: овочі вирощують, фрукти - яблука, груші та ін. ростуть на деревах, що можна придбати у магазині (хліб, ковбаси, сир, цукерки та ін.).

     Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні ґрунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.

    Будьте послідовними і постійними.

    Намагайтеся завжди вести розмову спокійно і повільно.

    Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

    Намагайтеся уникати постійних заборон і окриків - «перестань», «не смій», «не можна» і так далі.

    Оскільки точно невідомо, скільки часу буде тривати карантин, не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві - і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу.

    Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

Методичні рекомендації з питань організації роботи

асистента вчителя в інклюзивному класі


    Однією з найважливіших передумов успішного розвитку дитини з обливими освітніми потребами - є створення сприятливих, комфортних умов у дитячому навчальному закладі.

    Інклюзивна освіта - найбільш передова система освіти. Модель інклюзії передбачає пристосування всього життя навчального закладу до дітей з особливими потребами, створення в рамках звичайного класу унікального навчальнго місця, введеня ставки асистента вчителя.

    Роль асистентів педагога в роботі інклюзивного класу є надзвичайно важливою і полягає в організації умов для успішного включення дитини з особливостями розвитку в середовище школи. Асистент вчителя - це посередник між дитиною та іншими дітьми і дорослими в шкільному середовищі. Для того, щоб умови знаходження такої дитини в школі були по-справжньому комфортні та мотивували її на розвиток, робота асистента педагога (як і будь-якого іншого дорослого, який працює з дитиною з особливими освітніми потребами) повинна ґрунтуватися на наступних переконаннях: віра в можливості дитини, щирий інтерес до її особистості, прийняття її особливостей, доброзичливість, терпіння, послідовність.

Асистент вчителя:

  • інформує про хід роботи з дитиною (психологу, соціальному педагогу);
  • заявляє про проблеми, які виникають;
  • бере участь у розробці освітнього маршруту для дитини,у розв'язку питань, пов'язаних з життєдіяльністю дитини в школі;
  • на підставі записів у щоденнику відслідковує динаміку розвитку дитини (успіхи та проблеми).

    Асистент вчителя разом із учителем здійснює роботу з адаптації навчальної програми для учня з особливими освітніми потребами й допомагає вчителеві у виготовленні наочного приладдя.

    Асистент вчителя разом із психологом, соціальним педагогом, допомагає виявляти проблеми в шкільному житті учня з особливими освітніми потребами та виконує рекомендації фахівців з вирішення проблем.

    Важливою рисою особистості асистента вчителя є здатність до ефективної комунікації. У роботі з дитиною від асистента вчителя будуть потрібні терпіння, увага, спокій. Ще одна його якість - гнучкість і адаптивність, здатність виступати одночасно в декількох ролях: як серед дорослих (батьків і фахівців школи), так і серед дітей (учнів). Адже йому доводиться виконувати різні соціальні ролі - друг-наставник для підопічного, дорослий друг і помічник підопічного в дитячому колективі, член команди фахівців супроводу дитини, консультант для батьків дитини.

    Налагоджений контакт асистента вчителя з фахівцями ПМПК дозволяє зробити процес включення дитини з особливими освітніми потребами у шкільне життя більш ефективним.

    1) Асистент вчителя - персональний супроводжувач учня з особливостями розвитку.

    Асистент вчителя бере на себе функцію фахівця, який будує навчальний процес для учня з особливими освітніми потребами, допомагаючи вчителю пристосуватися до потреб учня, не знижуючи при цьому якості освіти всього класу.

    Учитель і асистент вчителя - це одна команда, у якій ролі мають розподіляться найбільш ефективним чином. Проте у свідомості учня лідером повинен залишатися вчитель. Асистент вчителя повинен сприйматися як помічник педагога. Наприклад, асистент вчителя може заздалегідь домовитися із учителем про те, коли найбільш доречно викликати учня з особливостями розвитку до дошки. Під час уроку діти по черзі виходять розв'язувати приклади, і асистент вчителя подає знак учителю у той момент, коли його підопічний готовий вийти до дошки. Учитель відповідно задає більш легке завдання. Таким чином, дитина одержує досвід успішної відповіді перед класом. Від асистента вчителя може знадобитися допомога в адаптації навчальної програми до можливостей учня з особливостями розвитку. У цьому випадку він стежить за тим, що викладає вчитель, і подає матеріал у тому обсязі й на тому рівні, який зрозумілий учню з особливими освітніми потребами. Дитина при цьому перебуває в класі, слухає і учителя, і відповіді учнів, але виконує стільки завдань, скільки їй під силу. Процес активності учня перебуває під контролем асистента вчителя. Наприклад, асистент учителя може підказувати учневі, скільки слів записати з дошки, направляти його при переході від одного завдання до іншого, підказувати, у який момент краще підняти руку й на яке питання вчителя відповідати. Таким чином, він ніби бере під контроль навчання дитини, поступово розширюючи її знання й адаптуючи учня до навчання у класі.

    2) Асистент учителя - помічник учителя. У цьому випадку навчальне навантаження формується учителем, а він виступає в якості його помічника в організаційних моментах, збираючи у всіх учнів зошити, підтримуючи дисципліну класу в процесі виконання завдання вчителя. Учитель же в цей час приділяє увагу учню з особливими освітніми потребами. Якщо вчитель прагне займати максимально лідерську позицію в навчальній діяльності учня, а ассистент вчителя при цьому не має фахової освіти (дефектологія, спеціальна або клінічна психологія тощо), то в такій парі найбільш оптимальним є стати для вчителя помічником у реалізації його ідей щодо навчання дитини з особливими освітніми потребами.

    Разом з однокласниками дитина проводить перерви, буває на вулиці (уроки фізкультури, прогулянки, екскурсії), у їдальні, у спортзалі, у роздягальні, на сходах між поверхами, у туалеті тощо. Враховуючи індивідуальні особливості поведінки дитини, необхідно продумати маршрут і врахувати труднощі, які можуть виникнути у процесі перебування дитини в цих місцях. Якщо з якихось причин дитині з особливими освітніми потребами доводиться залишати клас протягом уроку, то необхідно підібрати приміщення (вільний клас), де асистент вчителя з учнем можуть провести деякий час. Приміщення повинне бути завжди тим самим: дитина повинна розуміти, що це місце, де відбувається нормалізація її стану. Краще, щоб воно перебувало поруч із класом - тоді на переміщення з одного місця в інше не витрачатиметься багато часу. У порожньому класі дитина може активно порухатися, зняти напругу від малорухомого сидіння. Приступаючи до організації освітнього простору, необхідно враховувати психологічні та фізичні особливості учня. Ретельна попередня підготовка асистента вчителя до включення дитини в освітнє середовище дозволить створити сприятливі умови перед початком навчального року та зробити перші дні перебування дитини в школі позитивними, знизити стрес.

    Підготовку необхідно провести в кілька етапів:

    1) Знайомство з педагогом класу, під керівництвом якого буде навчатися дитина. Необхідно визначити організаційні завдання:

- якого роду допомога очікується від асистента вчителя (чи може асистент вчителя самостійно, по ситуації, вирішувати, що необхідноучню, або він повинен виконувати інструкції вчителя;

- чи входить до обов'язків асистента вчителя допомога дитині тільки на уроці, чи й на перервах тощо).

    2) Знайомство із супровідними документами дитини.

    3) Знайомство з батьками та дитиною. Необхідне обговорення того, що дитина вміє, що може робити сама, а також - обов'язкове узгодження з батьками моментів, пов'язаних із харчуванням і медичною допомогою дитині в школі.

    4) Адаптація освітнього середовища:

- важливо детально продумати маршрут супроводу підопічного(наприклад, де зустріти дитину: біля дверей школи чи післятого, як дитина переодягнеться в роздягальні й попрощаєть піднятися в клас або спочатку відвідати туалет тощо); усунути фізичні бар'єри;

- необхідно вибрати місце в класі, де буде сидіти дитина з особливими освітніми потребами (хоча варто мати на увазі, що воно може змінитися); обговорити, де буде сидіти ассистент вчителя (поруч із учнем або віддалік);

- підготувати місце відповідно до потреб і особливостей дитини (яскраве маркування, висота стола й стільця тощо).

5) Складання індивідуального плану роботи з дитиною.

На кожному етапі роботи асистенту вчителя може знадобитисядопомога фахівців школи - психолога, логопеда, соціального педагога.

Дитина з особливими освітніми потребами спочатку вибудовує відносини із близьким оточенням, у яке входить і асистент вчителя. Надалі це коло спілкування дитини повинно розширюватися, поступово включаючи нових людей. Роль асистента вчителя в організації соціального життя підопічного полягає в створенні умов для його успішного спілкування з однолітками і з дорослими. Учень із особ-

ливими освітніми потребами буде залучений у різні види відносин з оточуючими людьми: йому доведеться виконувати вказівки старших, брати участь в іграх з однолітками на перервах. Як і будь-якій дитині, у школі йому доведеться говорити й слухати, сидіти, ходити й бігати, орієнтуючись на поведінку інших дітей і дорослих

Залучення однокласників до допомоги підопічному є найважливішим моментом у процесі розвитку самостійності учня. Якщо сусід по парті може в чомусь допомогти дитині замість асистента вчителя - це чудово. Щоб допомога з боку однокласників була можлива, на початку асистент вчителя (або вчитель) показує їм, як її можна здійснити. Наприклад, коли вчитель говорить: «Діти, відкрийте підручники на двадцятій сторінці», асистент учителя просить учня, що сидить поруч із дитиною з особливостями розвитку, допомогти підопічному відкрити підручник: «Допоможи, будь ласка, ... відкрити підручник у потрібному місці. Спасибі!» Згодом асистент вчителя усе менше й менше «втручається» у процес допомоги.

Батьки підопічного - додатковий ресурс команди дорослих. Батьки учня з особливостями розвитку можуть стати активними помічниками в роботі фахівців з їхньою дитиною у школі. Так як асистент учителя перебуває в близькому спілкуванні з дитиною (як на уроці, так і на перервах), він може надати повну кар-

тину життя свого підопічного. Асистент учителя може інформувати батьків про успіхи дитини усно, а може запропонувати їм свої записи в щоденнику спостереження. Необхідно розповідати батькам і про труднощі, про те, яким чином їх удалося подолати. Асистент вчителя також може запитати батьків про те, як дитина справляється з домашніми завданнями та чи виникають в неї проблеми, у зв'язку з цим надавати рекомендації.

    Одним з показників успішності інклюзивного навчання є рівень

сформованості самостійності учня.

    Наступні етапи розвитку самостійності підопічного:

1. Учень й асистент вчителя сидять разом за партою, ассистент учителя допомагає дитині у всьому.

2. Учень сидить один, а потім (або відразу) з іншим учнем класу, асистент вчителя - позаду або віддалік.

3. Асистент вчителя приходить не на всі уроки, а тільки на ті, де без нього не обійтися (математика, письмо тощо). Асистент вчителя може також надавати допомогу іншим дітям класу, потім на деякі уроки асистент вчителя йде в інші класи допомагати іншим дітям.

4. Асистент вчителя приходить не щодня. У ці дні асистент вчителя працює з іншими дітьми.

5. Дитина вчиться самостійно. Звичайно, повний вихід асистента вчителя із системи відносин іноді може бути неможливим, але треба завжди пам'ятати, що це - ідеальна мета, і прагнути до її втілення.


Батькам першокласників: поради психолога, для кращої      адаптації дитини в школі 

Перший місяць у школі психологи називають періодом гострої адаптації. У цей час дитина намагається зрозуміти, що таке школа, і визначити, де її місце в шкільному житті. Упродовж наступних двох -трьох місяців починають формуватися перші шкільні звички, уявлення про себе як про успішного або неуспішного учня.

Досвідчені мами радять батькам майбутніх першокласників і першокласниць, якщо є така можливість, узяти відпустку у вересні. Коли дитина знає, що мама вдома, «під боком», це допоможе їй швидше і легше адаптуватися до шкільного життя. Але навіть якщо ви ходитимете на роботу, ви все ж можете зробити дуже багато.

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

· повірте в унікальність та неповторність власної дитини.

· дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками.

· не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

· не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

· в якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

· намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони.

· не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями - це самий ефективний спосіб давати їй інструкції.

Готуємося до школи

Чи готова дитина до школи? Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошкільнят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і татам не завжди легко.

Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах - справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.

Отже, спершу поставте дитині наступні запитання. Якщо вона відповість на них без зусиль, то, значить, його психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальній середньо освітній школі.

Запитання для дитини 5-6 років

1. Як тебе звуть?

2. Як звуть твою маму, тата, сестричку, братика?

3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?

4. Зараз ранок, день чи вечір?

5. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?

6. Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три?

7. Скільки оченят у ляльки? А у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?

8. Що роблять віником, олівцем, ложкою?

9. Коли можна кататись на санчатах: взимку чи влітку? Чому?

10. Коли можна купатися в річці: взимку чи влітку? Чому?

11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?

Не дивуйтесь, якщо питання вам здалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитя найрозумніше. Але інколи дитя не може відповісти на якісь з цих питань просто тому, що батьки не вважали за потрібне йому це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудове маля саме знає такі елементарні речі.

Щоб допомогти налаштуватися на новий ритм життя, краще говорити дитині:

· у тебе все вийде, якщо ти трохи попрацюєш(постараєшся).

· в школі можна багато чого нового дізнатись і багато чому навчитися, варто лише захотіти.

· у класі можна знайти нових хороших друзів, хоча цілком ймовірно, що не всі діти в класі тобі одразу сподобаються. Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів.

Поясніть дитині, що спочатку вона може сумувати за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватися чужим. Це відчуття поступово пройде, учні зазвичай швидко звикають до школи та до нового оточення.

Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі. Розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Можете поділитися і своїми теперішніми відчуттями, пояснити свої хвилювання, які пов'язані з першим вересня. Але важливо, щоб ваші шкільні згадки та сьогоденні турботи не стали додатковим джерелом хвилювань для дитини.

Налаштуйте дитину на те, що у неї будуть нові обов'язки. Підкресліть, що тепер вона підросла, стала дорослішою. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно без зайвого тиску.

Багато батьків так хочуть пишатися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що перетворюють дитини у додаток до шкільного щоденника. Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини. Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмета на даний момент. Ніякого відношення до особистості дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам'ятайте, ніяка кількість хороших оцінок не може бути важливіше щастя вашої дитини.

Дитина з порушенням слуху

Хочеться одразу сказати батькам: буде важко, дуже ... Але ж ми це робимо задля того, щоб наша дитина (най-найкраща) мала змогу жити повноцінним життям, спілкуватися з однолітками. Ми просто зобов'язані зробити все можливе,а іноді й неможливе. Що ми і робимо кожного дня!

Втрата слуху у ранньому віці впливає на перебіг психічного розвитку дитини і призводить до виникнення низки інших порушень. Насамперед, порушення слуху негативно позначається на розвитку мовлення дитини, перешкоджає нормальному формуванню словесного мислення, порушує процеси пізнання довкілля.У батьків, зазвичай, виникають сумніви щодо стану слуху у дитини, якщо вона не реагує на звуки іграшок, радіоприймача, телевізора, не озирається, коли її кличуть і вчасно не навчається говорити. Втім, досить часто, батьки довго не помічають ознак порушення слуху. Адже, навіть при втраті слуху, дитина реагує на гучний стук, повертається, коли на підлогу впав важкий предмет, відчуває кроки, коли не бачить того, хто йде. Всі ці звуки супроводжуються досить сильною вібрацією. Саме її і сприймає дитина, але не через органи слуху, а переважно через м'язи і кісткову тканину. Реакція дитини на вібрації може стати причиною помилкового висновку батьків про збереженість слуху, що й затримує їх звернення до спеціаліста.

Щоб переконатися у тому, що дитина добре чує - потрібне спеціальне обстеження. Проводити його і робити висновок про стан слуху може тільки спеціаліст.

Коли потрібно перевіряти слух дитини?При виникненні підозри про порушення слуху у малюка батькам слід негайно звернутися за консультацією до міського/обласного сурдологічного кабінету, чи до лікаря отоларинголога, де спеціалісти зможуть виявити у порушення слухової функції, що дасть змогу надати відповідне навчання у найбільш сприятливий період розвитку.Дуже важливо якомога раніше виявити у немовляти порушення слуху, щоб вже в перші місяці життя розпочати цілеспрямовано допомагати дитині розвиватися.

Як допомогти почути світ?На сучасному етапі розвитку науки і техніки відбулися прогресивні зміни в галузі реабілітації дітей з порушеннями слуху. З'явилися об'єктивні методи діагностики, які дають змогу виявити порушення слуху у новонароджених малюків; створено високоефективні цифрові слухові апарати; розроблено технології слухопротезування дітей раннього віку; широко застосовується метод кохлеарної імплантації, який забезпечує людям зі значною втратою слуху можливість чути; впроваджуються у практику новітні педагогічні методи реабілітації дітей раннього віку зі зниженим слухом та глухих.

Як спілкуватися з дитиною?Правильно організоване спілкування має надзвичайно великий навчальний і виховний потенціал. Спілкування - безцінне джерело мовленнєвого розвитку дитини з порушенням слуху. Щоб ним скористатися важливо пам'ятати, що:

1. Щоб розвивалося словесне мовлення дитини з порушенням слуху, з нею необхідно постійно спілкуватися.

2. Словесне мовлення дитини потрібно формувати під час спілкування у спільній діяльності: під час виконання побутових дій, режимних моментів, малювання, ліплення, конструювання, гри.

Говорити з малюком потрібно:

•однією літературною словесною мовою (не змішувати українську і російську, діалектну);

•у нормальному темпі, не поспішаючи, але й не уповільнювати, не розтягувати мовлення штучно;

• при достатньому освітленні;

•голосом нормальної сили (на відстані можливо дещо гучніше);

•чітко промовляти, не "ковтати" закінчення;

•дотримуватися правильних інтонацій;

•не відвертатися;

•не робити зайвих рухів, які можуть відвернути увагу;

•емоційно заохочувати дитину до спілкування.


Успішне навчання

    Від успішного становлення ігрової діяльності залежить психічне здоров'я і подальший розвиток будь-якої дитини, як з нормою інтелекту, так і дитини з інтелектуальними порушеннями, зокрема дитини з синдромом Дауна. У дітей з синдромом Дауна є потенціал для розвитку ігрової діяльності, за умови організації спеціального корекційного навчання, з урахуванням особливостей психічного розвитку даної категорії дітей. Тому роботу з формування ігрової діяльності дітей з синдромом Дауна необхідно починати з раннього дитинства.

    Якщо діти самі не дуже активно граються (що може бути у випадку з синдромом Дауна), дорослим потрібно брати ініціативу у власні руки. Їм потрібно показувати іграшки, пояснювати, що з ними треба робити, вчити рольових ігор (водій, лікар, кухар в залежності від типу гри). Такі ігри для дітей стають частиною освітньої програми.

КРАЩИЙ ВІК ДЛЯ ПОЧАТКУ НАВЧАННЯ

     Щоб навчити дитину швидко рахувати усно, необхідно зрозуміти, коли ж краще розпочати процес навчання. Більшість фахівців вважають, що найкращим віком є ​​період від 3 до 5 років. До 4 років малюк без зусиль здатний засвоїти елементарні арифметичні дії (складання і віднімання). Уже ближче до п'яти років дитина може без надзвичайних зусиль навчитися розв'язувати прості приклади і задачі.

     У якому віці розпочинати навчання дитини, чому вчити і в якій формі будуть проходити заняття - вирішувати, звичайно ж, батькам. А щоб прийняти правильне, зважене рішення, не женіться за модою, не керуйтеся лише популярністю певних методик. Подивіться на дитину і з'ясуйте: чи готова вона вчитися? Чи цікаво їй виконувати завдання? І тоді, ґрунтуючись на здібностях, уподобаннях, зважаючи на слабкі та сильні риси особливості сина чи дочки, приступайте до занять. Вчасно розпочате навчання розкриє можливості дитини і буде стимулювати її подальший розвиток.

                        ЕРУДИТ

    Захоплююча навчальна гра, яка в цікавій і оригінальній манері полегшить навчання читанню. З кольорових соломок необхідно зібрати картинку, а потім прочитати літери і слова, які вийшли.

    Ерудит збери слово - це прекрасний метод навчити дитину правильно складати слова. Перш за все, це буде розвивати логічне мислення і увагу у дитини. Це буде цікаво, за допомогою малюнків, дитина зможе краще вивчити букви і слова. За допомогою такої міні-ігри можна буде вивчити слова українською мовою.

Який потенційний резерв у дітей із синдромом Дауна?

  • Гарне зорове сприйняття і здібності до наочного навчання, увага до деталей.
  • Здатність вчитися на прикладі однолітків і дорослих, прагнення копіювати їхню поведінку.
  • Здатність навчатися за індивідуальним навчальним планом та під час практичних занять.
  • Мають творчі здібності.
  • Досягають спортивних успіхів.
  • Успішно оволодівають навичками роботи на комп'ютері для задоволення своїх потреб.
  • У дітей із СД добре розвинена емоційна сфера.


Ігрові завдання з кольоровими паличками


    Палички для лічби є багатофункціональним математичним посібником, яке дозволяє "через руки" дитини формувати поняття числової послідовності, складу числа, відношень «більше - менше», «право - ліво», «між», «довше», «вище» і багато іншого . Набір сприяє розвитку дитячої творчості, розвитку фантазії і уяви, пізнавальної активності, дрібної моторики, наочно-дієвого мислення, уваги, просторового орієнтування, сприйняття, комбінаторних і конструкторських здібностей.

День 10

«Я бачу»

Гра «Я бачу» дозволяє дитині попрактикуватися в лічбі й мові. Гра має бути максимально простою: скажіть «Я бачу в цій кімнаті щось синє», а тоді запропонуйте дитині відгадати цей предмет. Дитина може поставити вам скільки завгодно уточнювальних питань, щоб врешті-решт знайти відповідь. Ви можете додати: «Я бачу щось невелике і кругле», «Я бачу щось м'яке й біле». На вулиці ця гра може стати ще веселішою, якщо ви скажете, наприклад, «Я бачу те, що рухається». Граючись зі старшими дітьми, можна сказати: «Я бачу щось, що починається на С».

Цю гру можна ускладнити: знайти схожі предмети, більшого розміру або меншого. У грі «Таємнича коробочка» батьки або діти можуть по черзі в неї щось ховати. Той, хто тримає коробочку із схованою річчю (яку сам сховав), на запитання може лише відповідати «так» або «ні». Той, хто відгадує річ у коробочці, може ставити запитання, наприклад: їстівне, тверде, дерев'яне. Саму коробочку можна виготовити разом.

Активність сприяє розвитку логічного мислення; мовлення, особливо вміння формулювати/ставити запитання, обдумати їх; сенсорних і математичних навичок (колір, форма, орієнтація в просторі, відчуття на дотик); розвитку емоційного інтелекту.

День 9

Ми не боїмося забруднитися! Ліплення з пластиліну

Малюки обожнюють ліпити щось із пластиліну і їм особливо приємно, коли ви долучаєтеся до них. Діти справді можуть проявити свою творчість, але іншими плюсами таких ігор є зміцнення рук і розвиток дрібної моторики.

Це заняття сприяє розвитку творчості та креативності; навичок дослідницької діяльності, адже використовуючи пластилін чи тісто для ліплення можна досліджувати/аналізувати/прогнозувати. Наприклад, що буде з тістом, якщо додати більше води? Уміння дотримуватися правил (послідовність дій); розвиток дрібної моторики; мовлення, зокрема формування вміння описувати процес дії, відповідаючи на запитання «Що ти/ми робиш/робимо зараз? Для чого? Що можна зробити ще? Як ти думаєш... та інші); розвитку емоційного інтелекту.

День 8

Наведення ладу в домі

Батьки й піклувальники можуть скористатися цією нагодою, щоб навчити дитину базових життєвих навичок. Однією з таких навичок може бути акуратне складання випраного одягу. Подивіться відео - воно справді веселе!

Інші ідеї: сортування іграшок (великі-маленькі, машинки, фігурки, ігри тощо); розкладання взуття в передпокої.

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як навички самообслуговування; велика та дрібна моторика; мовлення, зокрема культури спілкування (вислуховування, говоріння по черзі); вміння зосереджуватися на досягненні очікуваного результату; розвиток емоційного інтелекту.

День 7

«Банний день»: прання одягу, миття іграшок чи посуду з дитиною

Зберіть машинки, фігурки солдатиків, ляльок, дрібних звірят тощо й покладіть їх у раковину. Заповніть її мильною водою. Поряд підготуйте ємність з чистою водою для полоскання. «Викупайте» іграшки, сполосніть їх і висушіть рушником. Ця діяльність навчить вашого малюка певного порядку дій: з часом він має робити це самостійно під доглядом батьків.

Дошкільнятам також можна показати, як прати шкарпетки й хусточки, а також сушити їх з використанням прищіпок.

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як гігієнічні навички; творчість і креативність; велика та дрібна моторика; мовлення (формування вміння описувати процес дії, відповідаючи на запитання «Що ти робиш зараз? Для чого? Що можна зробити ще? та інші); вміння дотримуватися правил (послідовність дій, дотримання часових меж, гігієна) і робити вибір й аргументувати його; розвиток емоційного інтелекту.

День 6

Музиканти: Як щодо домашнього концерту?

Для цього виду діяльності треба підготувати різноманітні каструлі, відерця, пластикові тарілки й контейнери, а також ложки. Разом з дитиною виберіть її улюблену пісню та перетворіть кухню на рок-сцену! Дотримуючись ритму пісні, дитина намагатиметься «зіграти» її на «інструментах», як учасник рок-гурту.

Для цієї вправи варто підібрати пісню, яку знають більшість малюків та їхніх батьків, зіграти її разом, а потім поділитися відеозаписом «концерту».

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як слухове сприймання: різні звуки, їхня гучність тощо; дрібна моторика; мовлення, зокрема: відчуття ритму (ритмічний бік мовлення), розрізнення сили звуку, дзвінкі та глухі звуки; сенсорні й математичні навички: колір, форма, більше/менше тощо; критичне мислення; навички взаємодії в партнерстві з дорослим або іншою дитиною; вміння діяти разом; розвиток емоційного інтелекту.

День 5

Усе для творчості! Виготовлення комп'ютера з вторинних матеріалів

Діти зроблять собі комп'ютер і клавіатуру з матеріалів, що підлягають переробці. Для виготовлення монітора можна використати картонні коробки; клавіатуру можна зробити з лотка для яєць. Після цього на «клавіатуру» можна нанести літери й цифри, а на «екран» наклеїти картинку.

Заохочуйте гру, пропонуючи дитині надсилати «повідомлення» друзям з нового «комп'ютера».

Таким способом можна побудувати будь-яку машину чи механізм і намалювати на ній «кнопки», що виконуватимуть різні команди.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь, як дрібна моторика; мовлення (важливо, щоб дорослі демонстрували, як можна ставити запитання, і спонукали дитину це робити; також важливо спонукати дитину прогнозувати «А що ми робитимемо далі? Як ти гадаєш?»); сенсорні й математичні навички: колір, форма, розташування на площині тощо; розвиток емоційного інтелекту.

День 4

Пошук скарбів удома

Підготуйте набір підказок для організації пошуку скарбів у будинку. Підказками можуть слугувати дотепні запитання, що спонукатимуть дітей шукати в будинку різні куточки й речі, про призначення яких вони й не здогадувалися. Скарбом може бути улюблена страва дитини або «сертифікат» на якусь цікаву діяльність.

Що стосується молодших дітей, то ви можете сховати окремі літери, зібравши які вони зможуть скласти слова.

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як вміння вирішувати проблеми, домовлятись, знаходити спільні рішення, взаємодіяти; навички орієнтації в просторі; мовлення: особливо, діалогічного (вчитися слухати інших тощо); логічне мислення та математичні навички (послідовність, орієнтація в просторі тощо); основи грамотності (знання літер); розвиток емоційного інтелекту.

Вигадування та переказ історій разом з дитиною

«Напишіть» книжку

День 3

Згадайте ситуацію, що дуже насмішила вашу дитину - щось цікаве й веселе, що трапилося у вашій родині. Ідея полягає в тому, щоб зробити книжечку, в якій буде викладена ця історія. Для виготовлення книжки вам знадобляться відповідні матеріали для сторінок; дитина може сама намалювати ілюстрації або вибрати картинки зі старих журналів, а також прикрасити обкладинку. Крім того, якщо дитина вже вміє писати, вона може підписати зображення у форматі ілюстрованої казки.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь: творчі здібності, формування почуття краси; сенсорні й математичні навички: колір, форма, розташування на площині тощо; дрібна моторика; пізнавальні здібності; вміння створювати власні історії та розповідати їх, зокрема креативно мислити, відстоювати свою думку; мовлення, збагачення активного словника; розвиток емоційного інтелекту; формування позитивної самооцінки (Я-концепції).

Приготування їжі разом з дітьми

День 2

Чи ви знали, що у приготування їжі разом з дітьми є чимало переваг? Це і соціально-емоційний розвиток, і розвиток мови й когнітивних здібностей, і фізичний розвиток дитини. Простими куховарськими завданнями для ваших малюків можуть бути: перемішати суміш для млинців, помити овочі чи накрити на стіл. Діти із задоволенням готують їжу разом з батьками. Ви також можете навчити дітей деяких основних правил приготування їжі, наприклад, вживати тільки ретельно приготовлену їжу й пити кип'ячену воду.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь: гігієнічні навички, формування поняття «здорове харчування»; дрібна моторика; вміння слухати інших; вміння дотримуватися правил (послідовність дій, дотримання часових меж, гігієна); робити вибір й аргументувати його (наприклад: чому ти вибрав/вибрала саме це яблуко для салату); вміння визначати/порівнювати властивості різних предметів: як продуктів харчування, так і засобів (ніж з металу, чашка зі скла...); розвиток емоційного інтелекту.

Вчимося Вдома

Як і чим зайняти дитину під час карантину? Як сприяти її розвитку, не маючи професійних навичок вихователя? План веселих занять для дошкільнят на 15 днів.

День 1

Рухливі ігри з дітьми, навіть удома

Іграм дітей на свіжому повітрі можуть завадити погана погода та стан навколишнього середовища, не кажучи вже про спалах коронавірусу. Але не хвилюйтеся: ми все одно можемо погратися з дітьми в приміщенні, підживлюючи їхню енергію протягом тривалого перебування вдома!

Павутиння

Десь у будинку (наприклад, між меблями, під обіднім столом чи в передпокої) збудуйте павутину з вовняної пряжі. Ідея гри полягає в тому, щоб дитина пробиралася крізь «павутину», не торкаючись її.

Інші ідеї рухливих і веселих ігор

1. Танці під музику. Увімкніть музику та кружляйте під неї з немовлям на руках або разом зі старшою дитиною.
2. Кидання шкарпеток. Підготуйте чисті шкарпетки й кошик як ціль. З певної відстані намагайтеся поцілити скрученими в кульку шкарпетками в кошик якнайбільше разів.
3. Стрибки жабки. Стрибайте на неслизьких поверхнях, розмістивши кілька рушників як перешкоди. Ви також можете показати дітям, як зімітувати інших тварин, що плигають: кроликів, кенгуру тощо.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь: соціальна взаємодія (дитина - дорослий); орієнтація в просторі, керування власним тілом; велика та дрібна моторики; вміння знаходити рішення, зокрема в партнерстві з дорослим; навички активного спілкування: ставити запитання та давати відповіді; математичні вміння: рахувати, порівнювати більше/менше; розвиток емоційного інтелекту; формування позитивної самооцінки (Я-концепції)

Ігри із природним матеріалом


Це передусім ігри із піском. Основною перевагою такого матеріалу є необмежена можливість фантазувати під час гри. Також приваблює дітей можливість легко урізноманітнювати свою діяльність: ліплення фігур, будівництво (шляхів, замків тощо), пересипання, малювання на піску та ін.

Різноманітні ігри із дрібними предметами

Це ігри з використанням LEGO, ігри-шнурівки, плетіння намиста та плетіння із бісера, сортування предметів та ін.

Як розвивати відчуття і сприймання у дітей раннього та дошкільного віку. Спільне і відмінне відчуття і сприйняття .

Відчуття і сприймання є базовими пізнавальними процесами людини. Вони закладають основу утворення та розвитку вищих психічних функцій: сприймання пам'яті уяви мовлення мислення. Формуються вони в дитини найпершими з-поміж усіх пізнавальних процесів, і саме за їх допомогою малюк отримує інформацію про навколишній світ.

Різниця між відчуттям і сприйманням полягає у тому, що перше поняття означає відображення лише частин, елементів предмета, а друге дає змогу охоплювати інформацію про предмет цілісно. Першим із цих двох психічних процесів формується відчуття - здатність отримувати інформацію з навколишнього світу завдяки зоровим, тактильним, слуховим, нюховим, смаковим і пропріоцептивним (координація рухів тіла) аналізаторам. Саме завдяки відчуттям дитина реагує на звуки, дотики, тремтіння, розрізняє різні текстури та кольори, смаки їжі, запахи, вчиться керувати своїм тілом і його частинами. Згодом починає формуватися сприймання: дитина активніше взаємодіє з предметами і у змозі пов'язувати частини предметів у єдине ціле. Водночас, відчуття продовжує активно розвиватись. Ці пізнавальні психічні процеси тісно пов'язані між собою, і їхній правильний розвиток забезпечує сприятливі умови для становлення складніших психічний функцій.


Пісочна арт-терапія

Сьогодні одним з найбільш популярних методів психологічної допомоги дітям є пісочна терапія. Завдяки цьому відносно новому методу, у дитини розвивається здатність до самовираження і творчого сприйняття світу. Пісочна терапія допомагає розвивати у дітей пам'ять, увагу і просторову уяву.

Створюючи свій, неповторний світ на піску за допомогою різноманітних фігурок, малюк передає нам всі свої фантазії і переживання. Пісочна терапія також сприяє розвитку наступних навичок:

- Формування комунікативних навичок;
- Поліпшення пам'яті, уваги та образного мислення;
- Розвиток дрібної моторики рук;
- Позбавлення від тривог і страхів.

Дрібна моторика: що це таке і навіщо її розвивати?


 Дрібна моторика - це здатність дітей і дорослих виконувати точні і дрібні рухи не тільки кистями, але і пальцями рук і ніг, завдяки скоординованим діям таких систем організму, як: кісткова, нервова і м'язова. Добре розвинена дрібна моторика рук і пальців дозволяє дітям виконувати величезну кількість різноманітних процесів: від елементарних жестів в ранньому дитинстві (скажімо, захоплення іграшки) до більш складних рухів в старшому віці (зокрема письмо та малювання).

Ящо батьки бажають, щоб їхнє дитя швидше навчилося говорити, необхідно займатися не тільки тренуванням його апарату артикуляції, але і розвитком його дрібної моторики, використовуючи спеціальні вправи та іграшки.

Щоденні заняття на формування скоординованих і точних рухів пальців і рук сприяють не тільки становленню мови у дітей. Вони є прекрасним фундаментом для тренування уяви, спостережливості і навіть координації. А значить, займатися розвитком дрібної моторики у дітей важливо і потрібно, а особливо, якщо мова йде про дошкільників і молодших школярів.

Ваша Корекційна робота з дітьми з РДА

1. Розвиток відчуттів і сприйняття, зоро­во-моторної координації.

2. Розвиток навичок самообслугову­вання.

3. Розвиток мовлення та комунікативних здібностей.

Розвиток відчуттів і сприйняття, зорово-моторної координації

Щоб робота з аутичною дитиною виявилась ефективнішою, бажано починати її з розвитку психічних процесів, особливо від­чуттів і цілісного сприйняття. Значну увагу при цьому слід приділити розвитку тактиль­ного, зорово-тактильного, кінестетичного сприйняття. В іграх «Чарівний мішечок», «Угадай предмет» тощо описані конкретні прийоми роботи. Якщо у дитини низька мо­тивація до занять, то спершу дорослий може використовувати такий прийом: брати руку малюка та спрямовувати її, наприклад, обво­дити пальчиком геометричні фігури, контури об'ємних і намальованих предметів, при ць­ому чітко та неодноразово повторюючи їхні назви. Корисно запропонувати дітям склада­ти головоломки (на дотик, із заплющеними очима), мозаїки, «рамки Монтессорі».

Якщо цілісне сприйняття у дитини до­статньо розвинуте, можна проводити заняття з розвитку інших психічних функцій (увага, пам'ять, уява), залежно від її інтелектуаль­ного потенціалу.

Розвиток зорово-моторної координації та­кож необхідний у роботі з аутичними дітьми. Корисні заняття перед дзеркалом, коли ма­люк разом із дорослим дивиться на своє ві­дображення та повторює за ним назви час­тин тіла. Тому корисно розмістити у груповій кімнаті кілька дзеркал на рівні очей дитини. Час від часу дорослий може привертати увагу малюка до його відображення.

Аутичні діти люблять малювати на своєму тілі. Це допомагає їм усвідомити власне тіло, його частини та сприяє розвитку тактильних відчуттів. Тут допоможе така вправа: поклав­ши малюка на великий аркуш паперу, дорос­лий обводить контур його тіла, а потім разом, називаючи вголос частини тіла та предмети одягу, вони зафарбовують цей контур. Ма­люючи окрему частину тіла, дорослий або просто називає її, або веде з нею діалог (гра «Розмова з тілом»). Крім цього, корисні такі ігри, як «Фізкультурники», «Покатай ляль­ку», «Покажи ніс» тощо.


Поради для батьків дітей з ООП 

"Перш за все батькам таких особливих дітей необхідно переконатись, чи вони надають достатню кількість можливостей для спілкування мовою жестів щодня. Адже 75-80% проблем із поведінкою тісно пов'язані саме зі сферою спілкування..."

Велику роль у розвитку дітей із синдромом Дауна відіграє спілкування. Для цих діток особливо важлива мова жестів.

Співаючи пісеньки, батькам необхідно показувати рухи, які виконують тваринки з дитячої пісеньки. А перед тим, як дати малюкові пити, потрібно показати, ніби в руці тримаєш горня.
Так дитині із синдромом Дауна буде легше показати батькам те, чого вона хоче.

- Звичайна дитинка віком трьох-п'яти років має 1200 можливостей спілкування на день. У дітей із синдромом Дауна цієї можливості немає, - розповідає голова організації підтримки дітей із синдромом Дауна "Бебі Ко" Ольга Гордієнко. - Тому такій дитині потрібно якомога раніше починати розвивати мовлення.

Розвиток мовлення дуже пов'язаний із тим, що дитина висловлює поглядом, звуками та жестами.
- Батькам особливих дітей треба намагатися "прочитати" та зрозуміти наміри дитини і передану нею інформацію. Адже 75-80% проблем із поведінкою таких малюків тісно пов'язані саме зі сферою спілкування, - каже пані Годієнко. - Вміння спілкуватися сприяє самоорганізації та вдосконаленню. Найчастіше саме брак спілкування є джерелом стресів та агресивної поведінки у дітей із синдромом Дауна.

Тож насамеперед батькам необхідно переконатися, чи вони надають своїй дитині достатню кількість можливостей для спілкування мовою жестів щодня.

- Не чекайте, поки дитина сама звернеться до вас або спробує привернути вашу увагу, - каже Ольга Гордієнко. - Для кращого взаєморозуміння батькам слід частіше застосовувати мову жестів, а також розвивати розумові здібності за допомогою карток із зображеннями предметів.
Дослідження американських учених показали, що діти, які засвоїли мову жестів, швидше засвоюють розмовну мову.

- Скануючи мозок, дослідники з'ясували, що одна і та ж його ділянка активна при використанні жестів так само, як і при вербальному спілкуванні, продовжує голова організації. - Від народження дитині необхідно засвоїти найпростіші жести. Наприклад - їсти, коли батьки показують рукою на рот і промовляють слово "їсти". "Пити" - імітують, ніби в руці є склянка. Її підносять до рота, при цьому промовляючи слово "пити".

Співаючи дитині, також потрібно застосовувати жести. Тобто показувати те, про що йдеться у пісеньці.

- На безкоштовних заняттях у нашому центрі постійно застосовуємо мову жестів. Це дає хороші результати, - веде далі голова організації. - Якщо дитина використала жест і ви її зрозуміли, віддячте їй, скажіть "молодець". Також використовуйте міміку, а кожен жест супроводжуйте відповідним виразом обличчя.

Довідка
Мова жестів - різновид людської мови, при якій жести використовують як базові знаки. В Україні мова жестів існує понад 200 років. Від російської відрізняється переважно артикуляцією - більш відкритими, емоційнішими та виразнішими жестами. Обидві ці жестові мови (українська та російська) формувалися на основі французької.

Історична довідка. Методика піктограм була запропонована вітчизняним нейропсихологом А. Р. Лурією в 1936 р. Спочатку вона призначалася тільки для клінічних випробувань, але простота та інформативність методу дотепер дозволяють розширювати сферу його засто­сування. Зараз метод піктограм відноситься до числа найпоширеніших методик досліджен­ня мислення, широко вживається для вивчення пізнавальної сфери й особистості у вітчиз­няній клінічній психодиагностиці.

Однією з особливостей, яка розширює інтерпретативну спрямованість методики, є та обставина, що опосередковане запам'ятовування відбиває як мнестичні, так і інтелектуаль­ні процеси. Деякі дослідники вважали роль пам'яті у мисленні настільки важливою, що, на­приклад, Блонський визначав розум як пам'ять, тобто він у мисленні орієнтувався насам­перед на запам'ятовування ознак. Побудова образу, придатного для запам'ятовування, є на­слідком творчої активності мислення, у якому відбивається його індивідуальна структура (С. В. Логінова, С. Я. Рубінштейн, 1972). Звідси широкі можливості для дослідження мислен­ня, у першу чергу процесу узагальнення. Не випадково перші дослідження були присвячені аналізу особливостей мислення психічно хворих, тому що побудова піктограми сполучена зі значними розумовими зусиллями й недоступна при інтелектуальній недостатності.

Методика дозволяє одержати досить великі відомості, що стосуються не тільки особ­ливостей наочно-образного мислення, але й особливостей емоційного стану випробуваних, спрямованості їхньої свідомості, особистісних властивостей тощо, бо може набувати проек­тивного значення. У наш час відзначається тенденція розробки й удосконалювання інтерпретативної схеми методики, щ о враховує різноманітні категорії досліджуваних показників і передбачає формалізацію даних. Це розширює можливості методики, що допускала рані­ше лише якісну узагальнену інтерпретацію результатів, і є основою для стандартизації по­казників.

Сама назва - піктограма (від лат. pictus - намальований; грецьк. grapho - пишу - по­значає малюнковий аркуш, коли предмети, події, дії позначаються малюнками або умовни­ми знаками. Сутність методики складається в передачі якого-небудь вербально позначено­го поняття через його образ, що згодом піддається оцінці через ряд критеріїв: адекватності, відтворення, конкретності-абстрактності, стандартності-оригінальності.

  • ПЛАНУВАННЯ

Мета й завдання:

оцінка особливостей наочно-образного мислення;

• перевірка опосередкованої пам'яті, її продуктивності;

• характер розумової діяльності;

• рівні формування понятійного мислення;

• можна використати для аналізу характеру асоціативного мислення;

• для оцінки емоційного стану випробуваних;

• встановлення деяких особистісних рис та спрямованості людини;

• визначення ціннісних орієнтацій, встановлення ієрархії цінностей;

• при оцінці міжособистісних відносин;

• можна використовувати в арт-терапії.

Контингент, вікові категорії

Використовується для діагностики як дітей починаючи з 5 років, так і дорослих. Підхо­дить для групових і індивідуальних досліджень. Бажано, щоб діти молодшої школи при гру­повому тестуванні сиділи по одній особі за партою, бо дітям 6-8 років властиво копіювати малюнки одне одного.

Строки й час проведення: планувати та проводити зазначену методику можна на будь-який період навчального року, наприклад, лютий-березень. Оптимальний час проведення методики - не раніше 2-го і не пізніше 4-го уроків.

Час обстеження для дорослих не регламентується, для дітей час регламентований, щоб діти не захоплювалися просто малюванням, відволікаючись від завдання.

Алгоритм проведення

Матеріали та устаткування. Для проведення піктограми дитині пропонується аркуш бі­лого паперу (стандартний аркуш формату А4), простий олівець або ручка й набір слів для запам'ятовування (пред'являються експериментатором на слух).

Потрібно заздалегідь підготувати будь-які 12-16 слів і виражень для запам'ятовування. Зразковий набір слів, яким можна користуватися:

Варіант 1 Варіант 2

1. Веселе свято 1. Глуха старенька

2. Важка робота 2. Війна

3. Розвиток 3. Сувора вчителька

4. Смачна вечеря 4. Голодна людина

5. Сміливий вчинок 5. Сліпий хлопчик

6. Хвороба 6. Багатство

7. Щастя 7. Дівчинці холодно

8. Розлука 8. Влада

9. Дружба 9. Хвора жінка

10. Темна ніч 10. Обман

11. Сум 11. Весела компанія

12. Теплий вітер 12. Справедливість

Інструктаж. Особливістю інструкції є орієнтація випробуваного на дослідження тільки особливостей пам'яті, а також заборона використовувати будь-які літерні позначення. Піс­ля виконання малюнків випробуваний повинен назвати відповідні їм поняття або виражен­ня. Одним із найважливіших елементів дослідження є бесіда, що дозволяє розкрити зміст відтворених символів.

1 варіант: «Вам запропонований список понять. Ваше завдання спробувати зобразити ці поняття у вигляді якого-небудь образу. Але ніяких літер! Більше обмежень для цього не­має. Якість малюнка ролі не відіграє, можна намалювати що завгодно і як завгодно, аби тіль­ки вам це змогло нагадати задане слово - як вузлик на пам'ять зав'язують».

2 варіант: «Я зараз прочитаю слова, які тобі треба добре запам'ятати й повторити мені наприкінці заняття. Слів багато, тому запам'ятати їх важко, щоб тобі було легше впоратися із завданням, ти можеш на цьому аркуші намалювати що-небудь, що тобі нагадає дане сло­во. Але малювати можна тільки якісь картинки, а не букви. Тому що слів досить багато, а ар­куш тільки один, постарайся розташувати малюнки таким чином, щоб всі вони вмістилися на цьому аркуші. Не намагайся вимальовувати картинки, якість малюнків не важлива, голов­не, щоб вони правильно відображали зміст слова».

Процедура тестування

Дітям повільно читаються наведені вище слова і словосполучення (які йдуть як одне сло­во) з інтервалом 30 секунд. При цьому дорослий уважно дивиться за тим, щоб дитина малю­вала не букви, а тільки певні зображення. Якщо дитина починає малювати більші фігурки, що займають основну частину аркуша, то їй можна нагадати про те, що аркуш один і на ньо­му треба буде вмістити всі картинки. Це нагадування робиться один раз, приблизно після 2- 3-го слова. При необхідності аркуш можна перегорнути, однак при цьому дитині обов'язково варто нагадати про те, що її попереджали, що місця мало, а вона це прослухала і тому пору­шила інструкцію.

У тому випадку, якщо в дорослого з'являються підозри, що дитина малює без усякої мети й змісту, першу картинку, що прийшла в голову, ніяк не пов'язану зі словом, тобто що він не зрозумів або не розчув інструкцію, необхідно запитати про те, що за малюнок робить дити­на і яке відношення він має до слова, названого дорослим. Можна уточнити, чи пам'ятає ще дитина те слово, на яке робить малюнок.

Час, що відпускається на кожен малюнок до слова, обмежений і не перевищує 1-2 хви­лини. Якщо діти починають захоплюватися, вимальовувати деталі й додавати щось до пер­вісного малюнка, то дорослий повинен нагадати, що його не цікавить якість картинки, важ­ливий тільки її зв'язок з вимовленим словом. Якщо дитина продовжує малювати, цей про­цес переривається і їй дається наступне слово.

Після закінчення роботи дорослий повинен пронумерувати малюнки, щоб було видно, який малюнок до якого слова відноситься. (У тому випадку, якщо діти вміють лічити, це мож­на попросити зробити саму дитину.) Через деякий час після виконання завдання (не раніше ніж через 40-60 хв.) експерт перевіряє здатність випробуваного відновити список вихідних понять за його власними піктограмами. Звичайно для цього закривається список понять, і випробуваному у випадковому порядку пропонується відновити їх. Фіксується кількість пра­вильно відтворених слів, а також кількість помилок, які були допущені дитиною. При цьому відтворення, наприклад, словосполучення «смачна вечеря» як «солодка вечеря», або «розлука» як «розставання» вважається як правильне (відповіді позначаються знаками «+» або «-»).

ОБРОБКА, ОЦІНКА ТА ФІКСАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Вам знадобиться список класу, червона паста, список слів для оголошення, бланк про­токолу дослідження. Спочатку розкладіть бланки за алфавітом, заповніть паспортну частину бланку. Насамперед фіксується кількість правильно відтворених слів, що говорить нам про обсяг опосередкованої пам'яті, який повинен бути більше, ніж обсяг безпосередньої пам'яті, і в нормі для дітей цього віку становить 10-12 слів (тобто практично стовідсоткове відтворення).

При обробці експериментальних даних ураховуються якісні показники. Для цього вво­диться ряд критеріїв:

• критерій адекватності (+ або -);

• критерій відтворення через відстрочений період (+ або -);

• критерій конкретності-абстрактності образу в балах (від 1 до 3);

• критерій стандартності-оригінальності образу в балах (від Ідо 3).

Крім запропонованих критеріїв аналізу також додаються процедурні моменти: легкість виконання завдання, емоційне відношення до нього, потреба в більш широкому просторі тощо.

1. Найважливіший критерій - «адекватність». Варто звернути увагу на характер малюнків до слів різної складності, спеціально підібрані в піктограмі. Так, намалювати знак, що відбиває вислів «смачна вечеря» або «сувора вчителька», дітям набагато простіше, ніж «хвороба» або «обман». Найбільш складними вважаються слова «теплий вітер» й «роз­виток». Для дітей 5 років нормою є адекватні малюнки для простих слів і відмова або бу­квальне, конкретне відбиття складних слів. У той же час для дітей 6 років і більше нор­мою є адекватне зображення всіх слів даної піктограми.

У випадку обґрунтованості зв'язку між запропонованим поняттям і його піктограмою експерт ставить знак «+», при відсутності зв'язку - знак «-». Норма характеризується висо­кими показниками за критерієм адекватності - від 70 % і вище.

2. «Критерій відтворення». Якщо випробуваний використав для передачі різних понять ті самі піктограми, він припускається помилок і всіляких неточностей типу синонімії, ско­рочення складного поняття, переплутування («-»). За цим показником можна судити про роль пам'яті у мисленні. Норма для критерію відтворення понять через відстрочений період - від 80% і вище.

3. «Конкретність-абстрактність» - також оцінюється експертом за ступенем відповід­ності піктограми реальному об'єкту. Якщо ця відповідність максимально конкретна (на­приклад, веселе свято зображується у вигляді застілля з конкретними гостями й сервіру­ванням стола), то експерт оцінює піктограму в 1 бал. Якщо ж образ має досить абстракт­ний характер (наприклад, те ж веселе свято зображується у вигляді ряду знаків оклику), то піктограма оцінюється в 3 бали. Можуть бути й змішані образи, які важко віднести до крайніх типів. У такому випадку вони одержують оцінку в 2 бали. Експертні оцінки далі підсумовуються й підраховуються середні дані (середнє арифметичне, яке в нормі відповідає величині в 2 бали).

4. «Стандартність-оригінальність» піктограм також оцінюється експертом, по-перше, за своїм суб'єктивним уявленням, і, по-друге, за ступенем збігу образів у різних випро­буваних. Збіги вже говорять про стандартність виконання завдання, і такі піктограми одержують нижчий бал, що дорівнює 1. Унікальні, неповторювані піктограми одержу­ють оцінку в 3 бали, проміжні варіанти одержують оцінку 2 бали. Результати підсумо­вуються й підраховуються середні дані, які в нормі відповідають величині в 2 бали (теж переводимо у %).

Аналіз та інтерпретація результатів

А- абстрактні зображення у вигляді ліній, не оформлених у пізнаваний візерунок.

З - знаково-символічне зображення ( геометричні фігури, стрілки і т. д.).

К - конкретні предмети.

С - сюжетні картинки.

М - метафоричні (художній вимисел).

А і 3 - розумовий тип.

С і М - творче мислення, усвідомлює в собі наявність художніх здібностей або захоп­люється художньою творчістю.

К - перевага конкретно-дійового мислення, тобто оперування об'єктами та зв'язками, що безпосередньо сприймаються. Або практичне мислення, направлене на вирішення окре­мих конкретних задач у практичній діяльності. Перше часто властиве дітям до 10-11 років, друге - керівним працівникам та вчителям.

При порушенні опосередкованої пам'яті випробуваний постійно задає додаткові питан­ня, що стосуються дрібниць, часто стирає та перемальовує, не може пов'язати поняття з будь-яким більш конкретним.

• Рівень розвитку образного мислення досліджується за допомогою аналізу малюнків. При цьому в дітей з низьким рівнем мислення малюнки мало пов'язані з темою або їх­ній зв'язок поверхневий, в той час як у дітей з високим рівнем образного мислення ма­люнки відбивають сутність даного предмета. Наприклад, для смачної вечері може бути намальований торт, стіл з якоюсь стравою, тарілка з їжею і т. п.

• Необхідно відзначити ті випадки, коли дитина малює практично однотипні, мало пов'язані зі змістом слова малюнки, але в той же час правильно відтворює слова. Це говорить про те, що низький рівень мислення компенсується в цьому випадку гарною механічною пам'яттю. У той же час той факт, що в дитини відзначається низький рівень розвитку й пам'яті, і мислення може в якомусь ступені бути показником її загального інтелектуального відставання.

• Великий інтерес представляє порівняння даних про відтворений матеріал при безпо­середньому й опосередкованому запам'ятовуванні, тому що у випадку гарного розвит­ку образного мислення воно може компенсувати недолік пам'яті. При цьому дитина відтворює нормальну кількість слів (10-12) у піктограмі, однак при безпосередньому запам'ятовуванні може запам'ятати їх менше норми, наприклад усього 3-5 слів.

• Аналіз розташування малюнків на аркуші паперу показує здатність дитини правиль­но організувати свою діяльність, що особливо важливо враховувати при діагностиці шестирічних дітлахів, тому що це є одним із параметрів, пов'язаних з готовністю до шкіль­ного навчання. Найбільш адекватним вважається розташування малюнків у тій послі­довності, у якій даються слова, так що дорослому навіть не потрібно їх спеціально ну­мерувати наприкінці піктограми. При цьому зображення відділені одна від одної і віль­но вміщаються на одному боці аркуша. Найбільш низьким рівнем організації є варіант, при якому малюнки хаотично розкидані по аркуші й настільки великі, що налазять один на одного, не вміщаються, і доводиться перегортати аркуш.

• Якщо в якості опосередкованих стимулів часто зображуються чоловічки і відтворення успішне, це вказує на комунікативність, якщо відтворення ускладнене - інфантиль­ність.

• За якістю малювання можна прослідкувати наявність виснажуваності - зростання не­охайності, послаблення натиску на олівець. У зв'язку з цим слід звертати увагу на про­ективне значення методики.

Фіксація та аналіз результатів.

Результати аналізуються - індивідуальний та груповий аналіз. Підраховуються серед­ні показники, робиться висновок про якість оперативної пам'яті учнів. Далі заповнюються консультативні документи, проводиться консультативна та корекційно-розвивальна робо­та (за потребою). 

Можна використовувати різні варіанти індивідуального бланку фіксації результатів,

на­приклад:

Корисні посилання для колег:

9 веселих ігор, які дозволять вам виховати емоційно сильних дітей


Паперові аплікації тварин

МЕТА: вдосконалення вміння та навичок роботи з кольоровим папером, розвиток навичок виготовлення аплікацій за зразком, розвиток художнього смаку, творчого мислення, дрібної моторики рук, виховання естетичного смаку.

Гра "Камінець у черевику" 

Мета: розпізнавати і називати свої почуття, відкриття внутрішніх проблем дитини для подальшої роботи з ними, вивільнення негативних емоцій, налагодження довірливих відносин між батькам та дитиною.

Мама запитує: "Можеш мені розповісти, що відбувається, коли до черевику (у взуття) потрапляє камінець?" (Дайте час дитині подумати і відповісти на поставлене запитання). Далі мама продовжує: "Можливо, цей камінець спочатку не дуже заважає і ти не витрушуєш камінець, коли приходиш додому? Може, навіть траплятися і так, що ти забуваєш про неприємний камінчик і лягаєш спати, а вранці взуваєш черевик, забувши витягнути з нього камінчик. Знову всунувши ногу в черевик, ти раптом відчуваєш біль, натрапивши на той самий камінець. Через деякий час ти помічаєш, що нозі стає боляче... Зрештою цей маленький камінчик сприймається як уламок цілої скелі. Тоді ти знімаєш взуття і витрушуєш його. Однак на нозі вже може бути ранка, і маленька проблема стає великою, неприємністю". "Коли ми сердимося, чимось стурбовані, схвильовані, нами це сприймається як камінець у черевику. Якщо ми одразу ж відчуємо незручність і витягнемо його, нога залишиться неушкодженою. А якщо залишимо камінець на місці, то в нас можуть виникнути проблеми і чималі. 

Тому завжди корисно говорити про свої камінці-проблеми одразу, як тільки ми їх помітимо. Давай домовимося: якщо ти коли-небуть скажеш: "У мене камінець у черевику", -  я відразу зрозумію, що тобі щось заважає і зможемо поговорити про це. Я хочу, щоб ти зараз добре подумав, чи не відчуваєш якогось невдоволення, чогось такого, що заважало б тобі. Якщо так, то скажи про це, наприклад: "У мене камінець у черевику. Мені не подобається, що Оля забирає в мене ручку". Якщо тобі нічого не заважає, то може сказати: "У мене немає камінця в черевику".

 Ця гра може перейти до розряду щоденних або ритуальних.

Гра "Разом із малюком"

Розвиваємо дрібну моторику, координацію, увагу та уяву.

Тест для батьків

"РІВЕНЬ ТРИВОЖНОСТІ ТА ПСИХІЧНОГО

НАПРУЖЕННЯ ДИТИНИ"

(за О. Захаровим)

Мета: визначення рівня тривожності та ознак психічного напру­ження дитини.

Інтерпретація результатів: 

За кожну відповідь «так» отримуєте 2 бали, «іноді» -  1 бал, «ні» - 0 балів.

Якщо Ви отримали суму:

- 28-42 - невроз, високий рівень психоемоційного напруження;

- 20-27 ...... - невроз був чи буде найближчим часом;

- 11-19 - нервовий розлад, середній рівень психоемоційного на­пруження;

- 7-13 - низький рівень психічного напруження, дитині необ­хідна увага;

- до 7 балів - відхилення незначні і проявляються як вікові особ­ливості розвитку дитини.

Гра "Що переплутав художник?" 

Гра спрямована на розвиток зв'язного мовлення, уваги, зорового сприйняття, пам'яті, логічного мислення. Ця гра навчить дитину доводити свою думку, складати пояснювальні розповіді; удосконалювати уміння самостійно розмірковувати; розвивати слухову увагу, спритність. 

Гра "Четвертий зайвий"

Граємось разом із батьками. Уважно розглянути зображення, знайти (назвати або показати) що є зайвим. Пояснити свій вибір.

*** Етюд-релаксація ***

"Чудесна зірка"

Мета: вироблення навичок саморегуляції, зняття напруги. 

Хід проведення:

"Сядь зручніше... Зроби глибокий вдих... і видих... Відчуй, як з кожним вдихом і з кожним видихом хвиля спокою огортає твоє тіло...

Я розповім тобі про те, що в кожного з нас в глибині душі ховається неповторна і чудесна зірка. Ця зірка відрізняє нас від всіх інших людей. Адже в кожного з нас є своя власна зірка, що робить нас рідкою і цікавою людиною. Робить нас унікальною і неповторною людиною. Відшукай цю чудесну зірку у своєму тілі. Я не знаю, де вона може бути... Може бути, вона знаходиться в голові? Чи в долоньці? Чи в серце? Тільки ти зможеш знайти те місце, де ховається твоя зірка. І як тільки ти її знайдеш, подивися на неї уважно. Якого вона кольору? Якого розміру? Яка в неї посмішка? Як тільки ти побачиш усе це (колір, розмір, чи посмішку щось ще, що побачиш тільки ти), тихенько підніми руку. Твоя зірка посміхається, тому що вона знає одну велику і важливу таємницю. Обережно візьми свою зірку на руки, піднеси її до вуха й уважно послухай, що вона хоче тобі сказати. Повтори слідом за нею: "Я унікальна і неповторна людина. Я люблю себе й інших!" А тепер обережно поверни свою зірку на те місце, де ти її знайшов. Нехай вона залишиться на своєму місці, адже ти дізнався про свою найважливішу таємницю - про себе. Згадуй її слова про те, що ти рідка, унікальна людина завжди, коли тобі буде важко на душі. А тепер попрощайся зі своєю зіркою і повільно відкрий очі.

Підтягніться, прогніться! Зробіть глибокий вдих і гучний, короткий видих, голосно скажіть: "Підбадьорився я!". Чудового вам настрою й удачі!

Обговорення. Питання: 1) Де ти знайшов свою зірку? 2) Яка вона? 3) Чи хочеш ти хоча б іноді чути від інших людей про те, що ти унікальна й неповторна людина? 4) Як думаєш, чи хочуть інші чути такі слова від тебе?"

Гра «Струси невдачі». 

Мета: виробляти навички зниження напруги.

Хід проведення:

"Зараз ми ознайомимося з ще одним прийомом, за допомогою якого можна легко і просто позбутися від неприємних почуттів і поліпшити свій настрій. Часом нас мучать різні проблеми, що віднімають у нас багато енергії і сил, тому що ми їх відчуваємо в душі як маленькі чи великі ваги. Наприклад, до кого-небудь приходить думка: "Знову в мене нічого не виходить" чи «Мене не запросили на день народження. Ніхто не хоче зі мною дружити» і т.д.

Напевно, кожний з вас бачив, як обтрушується промокла собака. Вона трясе спиною і головою так сильно, що уся вода бризками розлітається в сторони. Ви можете зробити приблизно те ж саме. Станьте так, щоб було достатнє місця біля кожного. Почніть обтрушувати долоні, лікті, плечі. При цьому уявляйте, як усе неприємне (погані почуття, важкі турботи і негарні думки про самих себе) злітає з вас, як вода із собаки. Потім обтрусіть свої ноги. Потрясіть головою. Буде ще корисніше, якщо ви станете видавати при цьому які-небудь звуки, наприклад: "Р-р-ри". Тепер обтрусіть обличчя. Відчуйте, як вам стало легко, тому що ви стряхнули із себе весь неприємний вантаж. До вас повернувся бадьорий, веселий настрій!"

Розвивальна гра 

«Тато, мама і малюк» 

(Свійські та дикі тварини)

Мета гри: розвиток мовлення на основі знайомства з навколишнім світом - вивчення сімейств тварин (тато, мама, дитинча). 

Пальчикова гімнастика та пальчикові ігри

Розвиток дрібної моторики

Всі вправи виконуються повільно, від трьох до п'яти разів спочатку однією, потім, другою рукою, а на закінчення - обома разом. Дорослі стежать за правильною поставою кисті руки дитини і точністю переходу від одного руху до іншого, керуючись інструкцією.

Кожна вправа має власну назву, проводиться протягом кількох хвилин два-три рази. Перед початком виконання вправ дитину потрібно ознайомити із назвою кожного пальчика: великий, вказівний, середній, безіменний та мізинець.

  • Савіна Л. П. Пальчикова гімнастика для розвитку мовлення дошкільнят. Посібник для батьків і педагогів. Програма навчання в дитячому садку. - К.: «Школа», 2002. - 46 с.

Долоня - кулак

Разом зробимо отак:

То - долоня, то - кулак.

Руки покласти на стіл:

а)долоні притиснути до столу;

б)одночасно стиснути два кулачки (позиція «кулак» - «кулак»);

в)розтулити пальці однієї руки і притиснути руку до столу (позиція «рука» - «кулак»). Для ускладнення - виконувати вправу швидше.

Сонечко

Вийди, вийди, сонечко,

на дідове полечко,

На бабине зіллячко,

на наше подвір'ячко.

Долоньки схрестити. Пальці широко розсунути, утворивши «сонечко з промінчиками».

Доброго ранку

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, у небі пташки!

Доброго ранку, маленькі дубки!

Я вас вітаю, люблю, пізнаю,

Бо живемо у одному краю.

Пальцями правої руки по черзі «вітатися» з пальцями лівої руки, поплескуючи одне одного кінчиками.

Наш малюк

Перший пальчик - наш дідусь,

Другий пальчик - то бабуся,

Третій пальчик - наш татусь,

А четвертий - то матуся,

А мізинчик - наш малюк!

Зігнути пальці в кулачок, потім по черзі розгинати їх, починаючи з великого пальця.

Проективна методика "КАКТУС"

Автор методики - Панфілова М. А. Мета: дослідження емоційно-особистісної сфери дитини, виявлення наявності агресії, її направленості і інтенсивності. Методика призначена для роботи з дітьми старше 3 років.

Процедура. При проведенні діагностики видається аркуш паперу форматом А4, простий олівець, кольорові олівці. Після того, як дитина намалювала малюнок, їй задають питання, відповіді які допоможуть уточнити інтерпретацію.

Інструкція: «На аркуші паперу намалюй кактус - таким, яким ти його собі уявляєш».

Запитання:
1. Цей кактус домашній або дикий?
2. Цей кактус сильно колеться? Його можна помацати?
3. Кактусу подобатися, коли за ним доглядають, поливають, удобрюють?
4. Кактус росте один або з якою-небуть рослиною по сусідству? Якщо зростає з сусідом, то, яка це рослина?

5. Коли кактус підросте, то, як він зміниться (голки, обсяг, відростки)?

Інтерпретація методики "КАКТУС"

Агресивність - наявність голок, особливо їх велика кількість. Сильно стирчать, довгі, близько розташовані один до одного голки відображають високий ступінь агресивності.

Імпульсивність - уривчасті лінії, сильний натиск.

Егоцентризм, прагнення до лідерства - великий малюнок, розташований в центрі листа.

Невпевненість у собі, залежність - маленький малюнок, розташований внизу аркуша.

Демонстративність, відкритість - наявність виступаючих відростків в кактусі, химерність форм.

Скритність, обережність - розташування зигзагів по контуру або всередині кактуса. Наявність западин і вгинань свідчить про скритність, такий малюк говорить куди менше, ніж знає.

Оптимізм - зображення «радісних» кактусів, використання яскравих кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.

Тривога - переважання внутрішнього штрихування, переривчасті лінії, використання темних кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.

Жіночність - наявність м'яких ліній і форм, прикрас, квітів.
Якщо кактус має опуклості - значить, дитина відкрита і простодушна.

Екстравертованість - наявність на малюнку інших кактусів або квітів.

Прагнення до домашнього захисту, почуття сімейної спільності - наявність квіткового горщика на малюнку, зображення домашнього кактуса.

Відсутність прагнення до домашнього захисту, почуття самотності - зображення дикоростучого, пустельного кактусу.

Чим яскравіший кактус - тим більш життєрадісним є досліджуваний. Якщо ж він похмурий і в малюнку переважають темні тони - значить, необхідно якщо не бити на сполох, то хоча б дізнатися причину.

Розміщення на аркуші. Малюнок у центрі означає нормальний рівень самооцінки, відсутність незадоволеності своїм становищем і якихось особливих домагань. Чим сильніше малюнок зрушується вгору, тим вища самооцінка, і відповідно, чим нижче малюнок - тим менше впевненості в собі. Зрушення вліво означає - присутність в характері рис інтроверта, вправо - схильність до екстраверсії. Розмір кактуса також має значення, чим крупніший малюнок, тим більш вираженим є прагнення до лідерства, наполягання на своїй думці як єдиній вірній.

Характеристика ліній і сили натиску на олівець. Тут слід зазначити, що чим сильніший натиск на олівець, уривчастість ліній, використання внутрішнього штрихування, тим більше автор малюнку схильний до імпульсивності, тривожності, пригніченості настрою. Більш тонкі лінії, певна «легкість» натиску, вільність ліній в малюнку, присутність елементів, що додають кактусу привабливість, позитив, що викликають симпатію говорять про більш поступливий, м'який характер особистості, почуття гумору, позитивний настрій, відкритість. Наявність зигзагів, різких виступів розглядається як замкнутість, обережність. Необхідно звернути увагу безпосередньо на форму кактуса. Хитромудра, химерна і вітіювата форма говорить про демонстративність.

Домашній або дикоростучий? Подивіться як росте кактус. Якщо він намальований у квітковому горщику, то це інтерпретується як бажання домашнього затишку, прагнення до створення сім'ї, орієнтування на будинок, сімейне вогнище. Відповідно дикий, неокультурений, намальований в пустелі кактус уособлює собою самотність усвідомлено вибрану або вимушену. Якщо кактус «росте» на малюнку «з нізвідки», тобто відсутня навіть найменша основа - значить і в реальності немає опори у вигляді домашнього затишку, людина, можливо, не планує створення сім'ї або має будь-які труднощі, проблеми з близькими людьми і підсвідомо відчуває неприйняття, відторгнення, брак домашньої захищеності.

Наявність голок (один з найважливіших елементів). В реальності кактуси в залежності від видів можуть мати довгі, гострі і рідкісні голки; більш короткі і часті; дуже короткі, які практично не колються. На цьому і будується трактування малюнку. Чим довше, більше за кількістю і гостріші голки, тим вороже, агресивніше в спілкуванні характер автора «кактусу». Але в той же час голки можуть розглядатися як певного роду захист від навколишнього середовища, необхідний для збереження цілісності особистості. Все залежить від того наскільки голкам приділена увага, чи зроблений акцент на них за допомогою штрихування, сильного натиску або інших елементів.

Наявність «діток» на кактусі. Є думка, що «дітки» на кактусі позначають насправді дітей, або вже наявних, або планованих в майбутньому. Найчастіше «дітки» зустрічаються на «одомашнених» кактусах, що вже означає прагнення до створення сім'ї.

Присутність додаткових елементів. Це можуть бути написи, підписи під малюнками, пояснення, а також інші тварини, рослини і т.д. Ці додаткові елементи мають важливе значення для характеристики малюнка в цілому, вони дають можливість тлумачити його більш повно і точно.

Звичайно, дані ознаки не можна вважати єдино вірними: на уявлення дитини про кактус можуть вплинути побачені ним раніше малюнки в книжках і телевізійні передачі. У будь-якому випадку, не бійтеся задавати навідні запитання, чому кактус вийшов саме таким, а не яким-небудь іншим. Але, найважливіше - це пам'ятати: якщо з'явилися сумніви і тривоги з приводу психічного стану дитини і на це є якісь підстави, то саме час відвідати кабінет дитячого психолога.

Як будувати свою поведінку з дітьми? 


Із конфліктною дитиною:

*стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди одне на одного або бурмотіння чого-небудь з образою собі під ніс;

*не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах;

*після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації;

*не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може укріпитися в думці, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх;

*не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно дати їм можливість самим порозумітися й навчитися спілкуватися одне з одним. Проте якщо під час сварок один із них завжди перемагає, а інший виступає "жертвою", слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

 Із неспокійною дитиною: 

*уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, і погоджуйте це зі всіма членами сім'ї; 

*своєю поведінкою показуйте дитині приклад: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас у своїй поведінці;

*приділяйте дитині достатньо уваги, хай вона ніколи не відчуває себе забутою, але водночас поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, слід це зрозуміти і прийняти;

*пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині й змінювати свої вимоги. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви вчинили так, а не інакше.

Із сором'язливою дитиною: 

*розширюйте коло знайомств своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості до знайомих людей, запрошуйте дітей у гості, розширюйте маршрути прогулянок і екскурсій, учіть дитину спокійно ставитися до нових місць і людей;

* не варто постійно тривожитися за дитину, прагнути повністю оберігати її від будь-яких небезпек, в основному придуманих вами, не старайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які утруднення, давайте їй певну міру свободи і відкритих дій;

*постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах;

*залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, у яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з "чужою" дорослою людиною (у магазині, на зупинці, у дитячому парку, кінотеатрі і т.п.).

Із агресивною дитиною:  *пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу - неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, ви зможете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята;

*дайте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній спалахів гніву або негативних висловів про своїх друзів чи колег, будуючи плани "помсти";

*нехай ваша дитина кожної миті відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Хай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Із замкнутою дитиною:

*розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте у нові місця і знайомте з новими людьми;

*підкреслюйте переваги та корисність спілкування, розповідайте дитині, про що нове та цікаве ви дізналися, яка задоволення отримали, спілкуючись із тією або іншою людиною;

*намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується;

*якщо ви помітили, що незважаючи на ваші зусилля, дитина стає все більш замкнутою та відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам вирішити цю проблему.

Поради для батьків

  • Любіть свою дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.
  • Приймайте свою дитину такою, яка вона є.
  • Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками.
  • Вірте і довіряйте своїй дитині.
  • Постійно вивчайте особистість дитини, не думайте, що ви вже все про неї знаєте.
  • Показуйте дитині, що вона і її справи є важливими для вас.
  • Щира похвала і заохочення - найкращі виховні засоби (не плутати з матеріальною компенсацією).
  • Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.
  • Не робіть для дитини і замість дитини те, що вона може зробити сама.
  • Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.
  • Залиште за дитиною право на помилки, це допоможе їй здобувати власний досвід.
  • У разі конфліктів, засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.
  • Будьте дуже обережні з покараннями. Вони не мають шкодити здоров'ю - ані фізичному, ані психічному.
  • Прислухайтеся до думки дитини, давайте їй можливість брати участь у прийнятті рішень.
  • Будьте ввічливі з дитиною.
  • Проводьте разом з дитиною вільний час.
  • Будьте готові до відвертих запитань. Якщо не будете давати на них відповіді, дитина буде шукати інформацію на стороні.
  • Допомогайте дитині розвивати її здібності, підтримуйте її інтереси та захоплення.
  • Піклуйтеся про забезпечення безпеки й основних життєвих потреб дитини.

Формули для самозаспокоєння

Є багато різних систем аутотренінгу. На жаль, на те, щоб опанувати їх, у нас часто не вистачає терпіння й часу. А ось засвоїти кілька формул самозаспокоєння зовсім не важко.

1. Відкинь цю думку.

2. Все буде добре.

3. Проблема вирішиться.

4. Це не варте хвилювання.

5. Я зосереджуюся на своєму диханні.

6. Я почуваюся здоровим.

7. Я абсолютно спокійний.

8. Як я міг хвилюватися через дрібниці.

9. Думки розважливі, спокійно обмірковую свої подальші дії.