Сторінка логопеда

 Кулакевич Тетяна Олександрівна

 Спеціальність: вчитель-логопед                         Кваліфікаційна категорія: спеціаліст II категорії.   Педагогічний стаж: 6.5 років

 На посаді логопеда : 1 рік.


                 ЛОГОПЕДИЧНА СКАРБНИЧКА ДЛЯ                БАТЬКІВ

Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини. Чому?

ПО-ПЕРШЕ, В БАГАТЬОХ ДІТЕЙ У ЗВ'ЯЗКУ З НЕДОЛІКАМИ МОВЛЕННЯ ВИНИКАЮТЬ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ - ДИТИНА СОРОМИТЬСЯ СВОГО МОВЛЕННЯ, НАМАГАЄТЬСЯ МЕНШЕ ГОВОРИТИ - І, ЯК НАСЛІДОК, ВОНА СТАЄ БІЛЬШ ЗАМКНУТОЮ, НЕТОВАРИСЬКОЮ.

ПО-ДРУГЕ, ПОРУШЕННЯ ЗВУКОВИМОВИ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ Є ПЕРШОЮ СХОДИНКОЮ ДО ПРОБЛЕМ В НАВЧАННІ ЧИТАННЯ І ПИСЬМА В ШКОЛІ (ВИНИКАЮТЬ, ТАК ЗВАНІ, ДИСЛЕКСІЯ - ПОРУШЕННЯ ЧИТАННЯ ТА ДИСГРАФІЯ - ПОРУШЕННЯ ПИСЬМА).

І, НАРЕШТІ, ПО-ТРЕТЄ, МОВЛЕННЯ - ЦЕ ОДИН З НАЙГОЛОВНІШИХ ЗАСОБІВ ПІЗНАННЯ СВІТУ, А ТОМУ ПОГАНО РОЗВИНЕНЕ МОВЛЕННЯ БУДЕ ПЕРЕШКОДЖАТИ ПОВНОЦІННОМУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ.

МОВА ДОРОСЛИХ - ВЗІРЕЦЬ ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ

Розвиток мовлення дитини починається від самого народження. Навички правильного мовлення дитина набуває в сім'ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини має велике значення для всього її подальшого життя.

Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Тому намагайтеся робити так, щоб дитина чула правильне, чітке, емоційно оформлене мовлення. Слід пам'ятати, що від самого народження малюк навчається рідній мові. Тому слідкуйте за своїм мовленням : не говоріть швидко, чітко вимовляйте усі звуки, проявляйте емоції під час розповіді. Не «сюсюкайте» з дитиною, адже їй буде набагато приємніше, якщо ви будете спілкуватися з нею, як з дорослою.
Яскрава, виразна мова дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння її і запам'ятовування. Суха, монотонна мова не повинна бути зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. Інтонація-це вміння регулювати силу голосу, користуватись логічним наголосом, паузами, темпом мовлення. Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосна, криклива мова викликає у дошкільнят байдуже ставлення до її змісту, роздратованість у поведінці. Дитина намагається відповісти батькам таким же тоном і це надає мові відтінок грубості.
Слід дотримуватись відповідного темпу мовлення. Не розмовляйте з дітьми швидким темпом, оскільки стежити за такою мовою батьків дітям важко, вони відволікаються, стомлюються слухати, так виховується неуважність до слова. Крім того, коли дитина наслідує швидкий темп мови батьків, у неї може виникнути заїкання.
Мова батьків має бути орфографічно і граматично правильною, вимова звуків повинна бути чіткою. Дитина швидше навчиться говорити правильно, коли чутиме навколо себе правильну, літературну мову.
Справжнім скарбом рідної української мови є твори усної народної творчості- приказки, загадки, скоромовки, вірші, казки. Дорослим необхідно вживати влучні вирази, народні перлини в живу розмовну мову, вивчати з дітьми народні твори.
У розвитку мовлення дитини надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Пошкодження слуху в ранньому дитинстві затримує розвиток мови. Знижений слух є перешкодою до розуміння мови оточуючих, а це затримує розвиток мовної активності дітей. Батьки повинні берегти слух дитини, стежити за станом слухового органу. Не можна говорити над самим вухом дитини, недоцільно й цілувати у вушко малюка. Знижує слухову увагу дитини постійний шум у кімнаті, голосне звучання радіо, телевізору, голосні розмови дорослих. Першою ознакою зниженого слуху є відсутність реакції дитини на мову людей, що її оточують. Батьки повинні постійно піклуватися про збереження слуху дитини, розвивати слухову увагу, спостережливість.
Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мовних недоліків своїх дітей!!!
У колі своєї сім'ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширюється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві вади стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виникають різні ускладнення, психологічні проблеми. Недостатньо розвинена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.

Логопедичні вправи для дітей в домашніх умовах

Роль мови не можна недооцінювати. Вона дозволяє людині висловлювати свої думки, спілкуватися з іншими людьми. Мова - це основа взаємодії в соціумі. Порушення мови заважають дитині висловлювати свої думки і підтримувати розмову, вони можуть привести до появи комплексів і вплинути на успішність в школі.

Загальні поради з проведення занять вдома.

Важливо, щоб заняття вдома були схожі не на уроки, а на гру. Придумуйте різні історії, щоб захопити дитину. Якщо проводити заняття у вигляді ігор, то малюк буде більш охоче вчитися правильно говорити, що, безумовно, допоможе досягти великих результатів в короткі терміни. Ні в якому разі не зліться, якщо у дитини щось не виходить! Виправити вимову непросто, не можна за одне заняття навчити малюка вимовляти чітко і ясно всі звуки, а також використовувати складні слова. У будь-якому занятті важливу роль відіграє час. Помилки - це невід'ємна частина процесу навчання.Будьте терплячі, хваліть дитину навіть за найменші успіхи, підтримуйте, якщо щось не виходить. Якщо зриватися і лаяти малюка, то краще говорити він не буде, а лише замкнеться в собі, що може погіршити мовні проблеми. Заняття повинні бути регулярними. Краще вправлятися по 5 хвилин в день, ніж раз на тиждень 1,5 години. На самому початку можна починати заняття з 3-5 хвилин в день, поступово збільшуючи їх до 15-20 хвилин два рази на день.

У кожне заняття бажано включати такі складові:

- розминка (гімнастика) для мовного апарату - 3-5 хвилин;

- логоритміка (вимову проблемних звуків в віршиках і чистоговорках) синхронно з рухом, в такт стрибків або ходьбі - 1-2 хвилини;

- дихальна гімнастика вимову проблемних звуків на видиху (1-2 хвилини);

- вірші і пісеньки, можна в поєднанні з рухом, забарвлені емоційно мімікою і жестами (3-4 хвилини);

- логопедичні ігри з дидактичним матеріалом (4 -5 хвилин);

- нові вправи - показ та повтор (2-3 хвилини).

Роль батьків у навчанні і вихованні дитини величезна. Чи впораються батьки самостійно з труднощами малюка буде залежати в першу чергу від того, що стало причиною порушення мови. Наприклад, проблеми з вимовою, пов'язані з дислалією, можуть вирівнятися самі по собі, а ось дизартрія потребує підключення логопеда і часто - невролога. Але в будь-якому випадку важливо займатися з малюком вдома, тоді дитина швидше зможе впоратися з усіма мовними труднощами і засвоїти навички спілкування. 

Вправи для розвитку мовлення у дітей 2-3 років

Невеликі проблеми з розвитком мовлення дитини батьки цілком можуть вирішити самостійно, без допомоги логопеда. Для цього існують спеціальні вправи для розвитку мовлення дитини. Вони нескладні у виконанні і можуть проводитися з будь-яким малюком.
Вправи для розвитку мовлення дитини: рекомендації батькам
Для того щоб вправи для розвитку мовлення дитини стимулювали розвиток мовних навичок, потрібно врахувати деякі рекомендації фахівців:
Тривалість занять для розвитку мовлення
Найбільш оптимальна тривалість занять для дитини 2-3 років - 15 хвилин в день. Якщо тривалість буде більшою, дитина втратить інтерес до вправ, буде розсіяною і дратівливою.
Ігровий підхід до вправ з розвитку мовлення
Дитина в такому віці краще сприймає інформацію в ігровій формі.
Більше різноманітності
Малюкам швидко набридає одноманітність. Форма подачі інформації, виконання вправ повинна постійно змінюватися.
Комфортні умови занять з розвитку мовлення
Зрозуміло, що заняття з розвитку мовлення повинні проходити в спокійній, приємній дитині обстановці. Маленьких дітей батьки можуть садити собі на коліна, старших діток - навпроти себе. Важливо, щоб дорослий знаходився на одному рівні з малюком, міг дивитися йому в очі.
Ні в якому разі не можна форсувати розвиток мовлення дитини. Шкідливо навантажувати дітей складним мовним матеріалом, змушувати заучувати незрозумілі йому слова.
Розвиток мовлення - комплекс заходів, який включає спілкування, масаж, вправи для мовлення дитини, вправи для розвитку дрібної моторики, ігри.
Розвиток мовлення - розвиваючі вправи для дихання
Оскільки при грамотному диханні ми вимовляємо всі слова на видиху, існує безліч ігор на тренування саме цієї фази дихання.
Вправа для дихання: мильні бульбашки
В дитинстві усі ми усі любили мильні бульбашки. Скільки задоволення і радості приносять ці кумедні кульки, що переливаються всіма кольорами веселки! Вашій дитині вони напевно теж дуже сподобаються. Адже їх можна не тільки видувати, але ще ловити, бігаючи за ними і плескаючи в долоні.
Вправа для дихання: свічки
Вогонь має магічну властивість притягувати увагу. Зробіть свічки невід'ємною частиною дитячих свят. Це прекрасна можливість погратися з дитиною. Задути свічку - для дворічної дитини насправді не просте завдання. Для цього ж потрібно зосередитися, набрати побільше повітря, скласти губи трубочкою, та ще й дути не куди-небудь, а саме на полум'я свічки.
Хваліть дитину за кожну спробу, але навчитися задувати свічку це ще не найскладніше завдання...
Ігри для розвитку мовлення в дитини 2-3 років
Гра для розвитку мовлення «Повторюй за мною»
Формує навички правильної вимови, розбиває артикуляційний апарат.
Читайте дитині короткі римування і просіть повторювати за вами останній склад:
Прибігла дітвора - ра-ра-ра, ра-ра-ра.
Ногу вище, крок сміливіше - ше-ше-ше, ше-ше-ше.
Ми побачимо листопад - пад-пад-пад, пад-пад-пад.
Маленька бджілко не сумуй - уй-уй-уй, уй-уй-уй.
Гра для розвитку мовлення «Проведи ведмедика»
Гра сприяє розвитку мовлення, вміння орієнтуватися в просторі. Необхідний інвентар: м'яка іграшка (наприклад, ведмедик).
Візьміть в руки ведмедика і голосом іграшки скажіть дитині, що дуже хочете познайомитися з будинком, в якому живе ваша сім'я. Попросіть дитину провести ведмедика по будинку (квартирі) і показати йому все найцікавіше.
Підіть на кухню, нехай дитина проведе ведмедика туди. На кухні голосом іграшки питайте, як називаються ті чи інші предмети, вказуючи на них (наприклад, холодильник, плита, стіл і т. д.) Цікавтеся, для чого вони потрібні.
Потім сходіть з ведмедиком в інші кімнати.

"Буквики"

"Буквики" - це захоплююча IQ-гра з елементами навчання. Безліч варіантів правил не дають занудьгувати й підійдуть для різних вікових категорій. В ігровій формі діти зможуть вивчити букви, поповнити словниковий запас, навчитися читати - весело й із запалом!

ВИДИ РОЗВИВАЮЧИХ ІГОР ДЛЯ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

При аутизмі помітно страждають комунікативні навички та адаптація в соціумі - це ускладнює нормальне існування аутичного людини в реальному світі, де «життєвої базою» є соціальна взаємодія.

Розвиваючі ігри для дітей-аутистів допомагають діткам адаптуватися в соціумі, поліпшити контактність з навколишнім середовищем, зміцнити зв'язок з батьками, скорегувати небажану поведінку, підготуватися до взаємодії з іншими дітьми в дитячому садку і школі (звичайних або спеціалізованих).

На відміну від нейротипічних ровесників, аутята схильні надовго «застрягати» на стадії знайомства з предметним світом. Основним мотивом їх дій з предметами та іграшками є сенсорні властивості предметів, які залучають аутичних дітей. При цьому дитина може відмовлятися використовувати предмет за прямим призначенням, проте любити його за якесь окреме сенсорне властивість («приємність» на дотик, певний звук, видаваний предметом, його колір та ін.)

У такому ставленні до предметів є позитивна сторона: сенсорні властивості предметів, приємні дитині, можна використовувати в якості основи для ігрових дій, за допомогою яких він буде розвиватися. Саме тому в корекційній роботі найбільш часто застосовуються сенсорні ігри для дітей з аутизмом. Мета таких ігор - розкрити дитиною якомога ширший спектр почуттєвих відчуттів, тому сенсорні ігри поділяються на підвиди:

  • підлогові або настільні предметні (зорові, тактильні, дотикові відчуття);
  • звукові (слух);
  • рухливі (відчуття руху);
  • нюхові, смакові і ін.

РОЗВИВАЮЧІ ІГРИ ДЛЯ аутичних дітей

Підбираючи найбільш ефективні розвиваючі ігри з аутичними дітьми, важливо керуватися цілим рядом факторів, включаючи:

  • особисті переваги дитини;
  • доступність гри для нього;
  • користь і цілі, які планується досягти за допомогою ігрових дій.

При цьому необхідно враховувати рівень загального розвитку дитини та її вік, адже іноді гра, відповідна малюкові в 3 роки, вже не приносить відчутної користі в 7 років. Важливо, щоб ігри для дітей були простими і доступними, вони не мають викликати у них напруження і відштовхування. Бажано, щоб це було щось знайоме, з чим вже грались раніше. Потрохи ігри мають розвиватись, по наростаючій - розпочати з найелементарніших і переходити до складніших.

Варто відзначити, що діти з різними особливостями будуть по різному сприймати ту чи іншу гру.

Тому під час заняття потрібно індивідуально підходити до кожної дитини, допомагати, підтримувати, підказувати, повторювати по декілька разів, якщо це буде потрібно.

Зрозуміло, в кожному конкретному випадку "развивалки" підбираються індивідуально, але при цьому існує і «загальноприйнята» градація ігор для дітей з РАС по віковим групам, яку ми розглянемо нижче.

ЯКІ ТРУДНОЩІ МОЖУТЬ ВИНИКНУТИ ЗА ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ІГОР з аутичними дітьми.

Найпоширеніше утруднення полягає в тому, що дитина просто не включається в ігровий процес і не проявляє видимого інтересу до нього.

Якщо дитина не звертає уваги на гру і не бажає брати в ній участі - ні в якому разі не наполягайте і не нав'язуйте. Часто буває, що гра дитині подобається, але зовні залишається пасивною. Продовжуйте виконувати ігрові дії, залишаючись в полі зору дитини. Дайте своєму підопічному можливість детально розглянути гру , щоб надалі включитися в неї.

Також можуть виникнути й інші проблеми - наприклад, коли дитина:

лякається нових яскравих сенсорних відчуттів. Тому пропонувати нове слід поступово і «малими дозами»;

вимагає повторювати якусь ігрову дію знову і знову. Намагайтеся не противитися проханням дитини, щоб вона змогла повністю відчути елемент гри, але при цьому будьте напоготові, щоб корисна гра не перейшла в чергову непотрібну стереотипію;

не розуміє сюжету гри. Розробляйте нескладні сюжети, які не займають багато часу. Пам'ятайте, що довільна увага дітей з РАС відрізняється стислістю і нестійкістю. Посадіть на іграшкову грядку тільки два помідора, а не безліч різних овочів і т. д.

В процесі розвитку ігрових сюжетів маленький аутист може наполегливо уникати або категорично не сприймати якийсь із варіантів гри. Слід бути готовим до цього і своєчасно змінювати ігрові моделі, пропонуючи нові, більш цікаві дитині варіанти.

ЯК ЗАЦІКАВИТИ ГРОЮ дитину з аутизмом

Вкрай важливо, особливо на першому етапі навчання розвиваючим іграм, орієнтуватися на власні бажання дитини. Завдяки постійному обліку особистих пристрастей і особливостей аутиста, ви зможете внести в його світ нові позитивні враження і урізноманітнити його життя найкомфортнішим для нього способом. Крім того, дуже важливо моделювати ігрові ситуації, що вимагають спільної уваги дитини і тренера, а також заохочувати навіть за мінімальні успіхи.

Артикуляційна гімнастика дома

Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах ?

1. Дотримуйтесь певної послідовності у виконанні - від простих до більш складних.

2. Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі, обов'язково перед дзеркалом.

3. Спочатку можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи, головне, щоб вона була виконана правильно, якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

4. Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату, дзеркало можна прибрати.

5. Для дітей потрібна зорова опора, тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

6. Позитивно налаштуйте дитину на роботу. Наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку.

Дислексія та дисграфія у дітей дошкільного віку

Профілактика дислексії та дисграфії у дітей дошкільного віку.

Чистомовки для дітей 

Логопедичні чистомовки - це ритмізовані, римовані речення, насичені великою кількістю складів та слів для автоматизації певного звуку. Зазвичай логопедичні чистомовки побудовані так: перша частина - три склади на заданий звук, друга частина - римоване з цими складами речення з тим же звуком.

Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м'язів рук. Рухи рук тісно пов'язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв'язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов'язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв'язне мовлення.

Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов'язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад "Сорока"), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав'язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

Пам'ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

  • Розминати пальцями пластилін, глину.
  • Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
  • Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
  • Стискати та розтискати кулачки.
  • Робити м'які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
  • Двома пальцями руки (вказівним та середнім) "ходити" по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
  • Показувати окремо тільки по одному пальчику.
  • Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
  • Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
  • Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
  • Нанизувати великі ґудзики на нитку.
  • Зав'язувати вузлики на мотузці.
  • Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
  • Закручувати шурупи, гайки.
  • Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
  • Складання матрьошок.
  • Малювання у повітрі.
  • Ігри з піском, водою.
  • Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
  • Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. "Пальчикові ігри" начебто відтворюють реальність навколишнього світу - предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході "пальчикових ігор" діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

"Пальчикові ігри" - це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "праворуч", "ліворуч", "вгору", "вниз" і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м'язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Що таке «Артикуляційна гімнастика» і для чого вона потрібна!

Артикуляційна гімнастика - це комплекс вправ для органів мовного апарату: губ, язика, нижньої щепепи, дихання.
Вона сприяє:
-формуванню у дитини правильної вимови звуків;
-виправленню наявних порушень звуквимови;
-виробленню чіткої дикції;
-успішному оволодінню іноземними мовами;
-ораторського мистецтва.
Чітка звуковимова та дикція необхідна не тільки для результативного спілкування, але і для успішного оволодіння письмом. Перед тим, як записати слово, ми спочатку його промовляємо про себе. Тому вади звуковимови призводять до неправильного використання букв при письмі.
Артикуляційна гімнастика не має залишатися надбанням тільки вчителів - логопедів. Вона повинна бути в арсеналі кожного вихователя, учителя початкових класів, керівника гуртка виразного читання, батьків. Засвоюючи з дітьми абетку, навчаючи їх грамоти й читання, батьки, вихователі і вчителі повинні звертати увагу на особливості артикуляції того чи іншого звука, проводити артикуляційні фізкультхвилинки. Коли ми маємо на меті тільки покращення дикції, артикуляційні вправи можуть застосовуватися довільно, у будь-якій послідовності, як ігровий момент або своєрідна щоденна фізкультхвилинка під час різноманітних занять.
У логопедичній роботі артикуляційна гімнастика є важливою складовою усього комплексу заходів, спрямованих на подолання мовленнєвих вад і виховання правильної вимови звуків. Починати роботу потрібно з вивчення назв органів артикуляції. Наступний крок - навчити дитину спостерігати за роботою органів артикуляції, фіксувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне і відмінне в положеннях органів під час вимови того чи іншого звука, свідомо керувати рухами щелепи, язика та губ, відчувати їх та контролювати їхню роботу. Дитина має навчитись давати інформацію про роботу того чи іншого мовленнєвого органа в процесі артикуляції: про положення язика в роті, про напрям струменю повітря, що видихається. Якщо дитина не може словесно описати положення органів артикуляції, їй слід допомогти, задаючи альтернативні запитання: «Губи посміхаються чи витягнуті трубочкою?», «Струмінь повітря тече на кінчик язика чи вбік, у щоку?», «Кінчик язика піднятий угору чи опущений униз і ховається за нижніми зубами?». У кращому засвоєнні дитиною назв органів артикуляції, усвідомленні їх положення та рухів допоможуть схеми, показ того чи іншого органа в себе. Корисним є також моделювання артикуляції за допомогою руки дорослого і самої дитини, тобто унаочнення матеріалу. Наприклад, язик можна порівняти з кистю руки дитини, показати на ній кінчик язика, спинку, боки, рівчачок. Перш ніж виконувати певну вправу для язика, наприклад «чашечку», дитина вчиться виконувати її власною долонею. Це допомагає дитині краще зрозуміти те, чого від неї хочуть.
Наступна задача - сформувати артикуляторні (рухомовленнєві) вміння та навички. Рекомендується артикуляційна гімнастика для підготовки правильного артикуляційного укладу. Важливим є правильний підбір вправ для постановки певного звука, послідовність і точність їх виконання. Вправи для язика та губ зміцнюють м'язи, формують м'язову готовність до вимови того чи іншого звука, розвивають, уточнюють та вдосконалюють основні рухи органів мовлення. Гімнастику тривалістю 3 - 5, а іноді 5 - 10 хвилин треба проводити щоденно, щоб закріплювались рухові навички дитини. Спочатку вона проводиться під контролем зору, перед дзеркалом, у подальшому - без дзеркала, з опорою на власні кінестетичні відчуття дитини. Проводити її потрібно емоційно, в ігровій формі.

 Робота над постановкою звука 

 Робота над постановкою звука включає 2 етапи:
1.Підготовчий етап (артикуляційні вправи, вироблення повітряного струменя, голосові вправи, розвиток фонематических процесів) буде залежати від діагнозу та особливостей дитини.
2. Безпосередньо сама постановка звуку.

 Розрізняють три основних способи постановки звуку:

• По наслідуванню;
• Механічним способом;
• Змішаним.

СПОСОБИ ПОСТАНОВКИ ЗВУКА:

• Перший спосіб - по наслідуванню, коли увага дитини фіксують на рухах, положеннях артикуляційного апарату (при цьому використовується зоровий контроль) і звучанні даної фонеми (слуховий контроль) Тим самим створюється база для усвідомленого відтворення дитиною звуку. Додатково використовуються тактильно-вібраційні відчуття, наприклад, тильною стороною руки перевіряється толчкообразная струмінь повітря при проголошенні звуку год або вібрація голосових зв'язок при дзвінких звуках. При цьому способі широко використовуються опорні звуки. Наприклад, дитині пропонують вимовити звук і (педагог контролює разом з ним артикуляцію перед дзеркалом), потім зблизити зуби і пустити по мові «вітерець» так, щоб вийшов свист. В результаті ставиться звук с.

• Другий спосіб- з механічною допомогою. Він використовується, коли дитині буває недостатньо зорового, слухового і тактильно-вібраційного контролю. У цьому випадку доводиться допомагати органів артикуляційного апарату приймати відповідне положення або виконувати потрібний рух. Наприклад, для утримання широкого язика за верхніми зубами, для вироблення вібрації кінчика мови вихователь може використовувати плоску вузьку ручку чайної ложки або шпатель, палець дитини (попередньо руки слід ретельно вимити) або туго набиту ваткою довгу соску. При цьому способі також часто користуються опорними звуками. Наприклад, запропонувавши дитині вимовити звук с, логопед плоскою ручкою чайної ложки піднімає широкий передній край язика за верхні зуби і ставить звук ш.

• Третій спосіб- змішаний, коли використовуються всі можливі способи для досягнення кінцевої мети - постановки правильної вимови ізольованого звуку.
При всіх трьох способах постановки будь-якого звуку завжди використовуються словесні інструкції, кинестетические відчуття, зоровий, слуховий, тактильно-вібраційний контроль і опорні звуки. У зв'язку з цим, крім хорошої теоретичної підготовки, подсказывающей вихователю, що слід робити в тому чи іншому випадку, йому потрібні певні практичні навички, що дають можливість правильно виконувати все намічене.
До наступного етапу автоматизації звуку переходять тільки тоді, коли дитина на вимогу дорослого може легко, без попередньої підготовки, без пошуку потрібної артикуляції вимовити поставлений звук (але не звуконаслідування).

Логопедична гра "Нагодуй пташку"

Автоматизація звука " Р " на початку слова.

Словник: ракета, радіо, рукавиці, ромашка, рак, розетка, равлик, ручка, робот, рулет, роги, рамка, ремінь, рись, редис, рана.

Хід гри: Пропонуємо дитині нагодувати пташку, називаючи картинку приклеюємо ягідку.

Вправи для розвитку мовленнєвого дихання

Дорослим слід навчити малюка правильно користуватись диханням під час мовлення. Логопедичні дихальні вправи використовуються з метою вироблення цілеспрямованого струменя повітря, необхідного для вимови звуків.

Перед початком дихальної гімнастики необхідно провітрити приміщення. Під час виконання логопедичних дихальних вправ потрібно стежити, щоб дитина дихала діафрагмально. Під час вдиху живіт випинається вперед, плечі не піднімаються. Під час видиху живіт втягується.

Щоб дитина займалась із задоволенням, не забувайте проводити логопедичні заняття в цікавій ігровій формі.

Дихальна вправа "Кулька"

Надути щоки. Повільно, плавно випускати повітря через губи, витягнуті вперед.

Дихальна вправа "Хом'як"

Поперемінно надувати щоки.

Дихальна вправа "Футбол"

Губи витягнуті вперед. Здувати ватну чи пінопластову кульку на протилежний край столу. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря був цілеспрямованим, а щоки не надувались.

Дихальна вправа "Бульбашки"

Рот трохи відкрити. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити у склянку з водою. Дути у соломинку так, щоб утворювались бульбашки. Слідкувати, щоб губи були нерухомими і щоки не надувались.

Дихальна вправа "На гойдалці"

На нитці прикріпити різнокольорові паперові фігурки ляльок (квіти, листочки, сніжинки тощо). Дитині потрібно силою видихуваного повітря розгойдувати їх.

Дихальна вправа "Свищик"

Підготувати чисту пляшечку. Кінчик язичка висунути так, щоб він торкався горлечка пляшечки. Зі звуком «ф-ф-ф» плавно видихати повітря у пляшечку.

Дихальна вправа "Фокус"

Рот трохи відкритий. Губи в посмішці. Язик розслаблений, у формі «лопатки» лежить на нижній губі. На кінчик язика покласти фігурку (метелика, квіточки, квадратик), різко здувати її, спрямовуючи повітряний струмінь уперед.

Ускладнення. Рот широко відкрити. Широкий язик вигнути у формі «чашечки». Покласти на кінчик носа ватку, здувати її, спрямовуючи струмінь повітря вгору. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря проходив посередині язика, а щоки не надувались.

Дихальна вправа "Повітряна кулька"

Надувати повітряні кульки, дитячі гумові іграшки: дитина набирає повітря через ніс і повільно з достатньою силою видихує його через рот в отвір іграшки.

Дихальна вправа "Зігріємо ручки"

Зліпити уявну снігову бабу, а потім дихати у долоні, вимовляючи звук «х-х-х», ніби зігрівати їх.

Дихальна вправа "Кораблик"

Підготувати паперовий кораблик. Пустити його у миску або у ванну з водою. Спочатку дитина дує на кораблик, не поспішаючи, склавши губи як для звука «ф-ф-ф». Кораблик пливе плавно. А потім ніби налітає поривчастий вітер. Дитина складає губи як для звука «п», або витягає їх трубочкою, але не надуваючи щік. Кораблик рухається швидше.

РОЗВИВАЮЧІ ІГРИ ДЛЯ  дітей з аутизмом

Підбираючи найбільш ефективні розвиваючі ігри з аутичними дітьми, важливо керуватися цілим рядом факторів, включаючи:

  • особисті переваги дитини;
  • доступність гри для нього;
  • користь і цілі, які планується досягти за допомогою ігрових дій.

При цьому необхідно враховувати рівень загального розвитку дитини та її вік, адже іноді гра, відповідна малюкові в 3 роки, вже не приносить відчутної користі в 7 років. Важливо, щоб ігри для дітей були простими і доступними, вони не мають викликати у них напруження і відштовхування. Бажано, щоб це було щось знайоме, з чим вже грались раніше. Потрохи ігри мають розвиватись, по наростаючій - розпочати з найелементарніших і переходити до складніших.

Варто відзначити, що діти з різними особливостями будуть по різному сприймати ту чи іншу гру.

Тому під час заняття потрібно індивідуально підходити до кожної дитини, допомагати, підтримувати, підказувати, повторювати по декілька разів, якщо це буде потрібно.

Зрозуміло, в кожному конкретному випадку "развивалки" підбираються індивідуально.

Логопедичні вправи на кожен день: для вироблення чіткої мови

Як правильно займатися з дитиною

Існують певні правила занять з дітьми, які принесуть багато користі від занять і логопедичних вправ. Якщо їх виконувати, то процес виправлення мовних порушень буде набагато ефективніше. Але якщо ви будете приділяти достатньо уваги дитині з самих пелюшок, то формування мовного апарату пройде успішно і швидко.

  1. Говоріть повільно, щоб дитина могла зрозуміти вашу мову. Спробуйте використовувати прості слова і обов'язково в дружньому тоні. Ваш малюк може зрозуміти, що ви говорите, якщо поговориш з нею віч-на-віч. Слідкуйте за очима і говорите повільно і терпляче. Якщо дитина повторює слова неправильно, просто акуратно повторіть слова правильно, тому вона розуміє різницю.
  2. Вимикайте зовнішні подразники під час занять і не тільки. Не вмикайте телевізор, як тільки ви повертаєтеся додому або постійно його використовуєте, коли ваш малюк знаходиться в кімнаті. Попри те, що ви думаєте, телебачення не вважається частиною діяльності логопедії. Контакт з людьми має вирішальне значення в процесі розвитку мови.
  3. Грайте з дитиною під час виконання упражнени й. Гра - хороший спосіб спілкування з дитиною, допомагає створювати рухові навички та багато іншого. Дозвольте вашому малюкові розповісти вам, що він робить, чим зайнятий, що його цікавить в даний момент. Гра - найцікавіша частина ваших занять мовної терапією.
  4. Коли ви годуєте, купаєте малюка або просто проводите разом час, продовжуйте говорити з малюком про те, що ви робите. Якщо ви виходите, розкажіть про те, куди ви йдете з ним на простій мові. Кроха не повинен відчувати дефіциту спілкування, це покращує ступінь його сприйняття. Ви будете вражені кількістю речей, які крихітний мозок може зберігати і виявляти в самі відповідні моменти.

Читайте книги дитині з самого народження. Читання книги з безліччю барвистих зображень і слів - одна з кращих мовних терапій. Вашій дитині буде цікаво розглядати книжки, картинки, буде сам придумувати історії по побаченим зображенням. Це теж дасть позитивні результати для розвитку зв'язного і чіткої мови.

    Універсальні вправи для усунення дефектів мовлення

    1. Здійснювати мовою коливальні рухи вгору-вниз, вправо-вліво. У кожному критичному становищі затримувати мову мінімум на 5 секунд.
    2. Витягати мову вперед, намагаючись дістати їм підборіддя і ніс по черзі.
    3. Широко відкрити рот, мовою дотягнутися до краю верхніх зубів, рот не закривати, подумки дорахувати до 10, розслабити м'язи рота. І повторювати вправу не менше 10 разів за підхід.
    4. клацати мовою про небо, імітуючи конячку.
    5. Барабанщик. По черзі вимовляти приголосні звуки Т і Ш, швидко і коротко (Т-Ш-Т-Ш і т.д.)

    Крім цього ще потрібно виконувати вправи з ложкою. Ложкою потрібно смикати вуздечку під язиком, і здійснювати звукові видихи одночасно. Таким чином можна натренувати артикуляційні м'язи, що відповідають за вимову звуку Р.

Логопедична ритміка 

Основне завдання профільного фахівця закладу дошкільної освіти - сприяння всебічному розвитку дітей, вдосконаленню їх здібностей та вмінь. Ні для кого не секрет, що успішний розвиток дитини у дошкільному закладі цілком залежить не від окремого спеціаліста, а від плідної співпраці педагогів різних профілів.

На даний час дуже актуальним стає запровадження ефективних освітніх технологій, однією з яких є логоритміка.

Логоритміка - це низка вправ, завдань, ігор, що поєднують у собі музику, рухи, слово. Таке поєднання скероване на розв'язання корекційних, освітніх, а також оздоровчих завдань.

Логоритміка - це одна з ефективних комплексних методик реабілітації, яка має на меті мовленнєвий, музичний, фізичний розвиток та формування відчуття ритму.

Під час занять з логоритміки діти:

  • вчаться вимовляти звуки, грати на музичних інструментах, співати, гратися в пальчикові ігри;
  • зміцнюють м'язи тулуба, кінцівок;
  • удосконалюють координацію рухів;
  • формують правильну поставу;
  • розвивають швидкість реакції, почуття ритму, такту.

Крім того, під час логоритмічних вправ і завдань у дітей формується вміння працювати у колективі, дотримуватися загального темпу і ритму діяльності.

Логоритмічні вправи та ігри є ефективним інструментом розвитку креативності кожної дитини, що дуже важливо, адже саме розвиток індивідуального оригінального мислення є головною метою сучасного дошкільного виховання.

За визначенням Т. Волкової об'єктом логопедичної ритміки є дитина з мовленнєвими порушеннями, а предметом - різноманітні порушення психо-моторних функцій і система рухів у поєднанні з музикою і словом, метою - подолання мовленнєвого порушення шляхом розвитку, виховання і корекції рухової сфери у поєднанні зі словом і музикою.

Логоритміка є однією із форм своєрідної терапії на основі використання зв'язку слова, музики і руху, засобом впливу у комплексі методик навчання, виховання і лікування, що дозволяє прискорити процес усунення мовленнєвого порушення і сприяє соціалізації.

До основних понять, якими оперує логоритміка, належать: рух, рухове вміння, руховий навик, психомоторний розвиток, ритм, ритміка, музичний ритм, музично-ритмічне почуття, музично-ритмічне виховання, рухливі ігри, кінезітерапія, лікувальна ритміка, власне логопедична ритміка.

У дошкільній педагогіці і лінгводидактиці домінує діяльний підхід до процесу навчання, виховання і розвитку мовлення дітей. Виокремлюють різні види діяльності: трудову, пізнавальну, навчальну, пошукову, мовну, мовленнєву, музичну, образотворчу, естетичну, художню та їхні варіанти, як-от: навчально-пізнавальну, навчально-мовленнєву, мовленнєво-ігрову, театрально-мовленнєву (ігрову) та ін.

Серед розмаїття видів діяльності у дошкільній педагогіці А. Богуш зі співавторами виокремлює художньо-мовленнєву діяльність.

Художня (естетична) діяльність - це специфічний вид практично-духовної (твори мистецтва, фольклор, дизайн, література) і духовної (естетичне споглядання, естетичне сприймання, естетичне міркування та ін) діяльності.

Мовленнєва діяльність - це форма спілкування, яка опосередкована мовленням, і складається з мовленнєвих операцій; передбачає фази орієнтування в ситуації спілкування, планування (внутрішнє програмування), реалізації і контролю мовлення.

Мовленнєва діяльність охоплює процеси породження і сприймання повідомлень з метою подальшого спілкування, регулювання й контролю власної діяльності, власного мовлення. Н. Гавриш у художньо-мовленнєвій діяльності дитини виокремлює музично-мовленнєву діяльність як один із видів художньо-мовленнєвої діяльності, що пов'язаний із вербалізацією музичних образів (у різних типах висловлювання), які сприймає чи відтворює дитина в різних способах музично-ритмічної активності.

Музично-ритмічна діяльність підкреслює характер діяльності: діти спочатку слухають музику, у них виникають певні емоційні переживання, під впливом яких рухи набувають необхідного характеру. Рухи допомагають дитині повніше сприймати музичний образ. Музика сприяє виразності рухів. У цій взаємодії музика займає провідне положення, рухи ж стають своєрідним засобом вираження художніх образів.

Заняття ритмікою сприяють фізичному розвитку дітей: удосконалюється координація рухів, поліпшується постава, підвищується життєвий тонус, що творює у дитини бадьорий, радісний настрій і сприятливо позначається на стані організму в цілому. Отже, на логоритмічних заняттях ми розвиваємо дитину:

- шляхом розвитку психомоторинх дій (ритмічно-гімнастичні вправи, розвиток просторових уявлень, відчуття часу, свого тіла, уміння користуватися своїми емоціями та адекватно їх виражати);

- шляхом використання в роботі надбань культури людства, відтворення набутого та творення власного.

Адже на заняттях широко використовуємо твори українських казкарів, поетів, музикантів, митців інших народів, а також проводимо вправи, де дитина може самостійно діяти і порівнювати свої дії з аналогічними.

Опорними компонентами логоритміки як комплексної методичної системи є рух, музика, сюжет і слово, тому й основними напрямами логоритміки у логопедичній роботі є: інтеграція основних компонентів у художньо-мовленнєву діяльність дітей.

Першими компонентами системи логоритміки є рух та його складові:

- основні види рухів (ходьба, біг, стрибки, лазіння, метання й утримування рівноваги);

- вправи ритмічної гімнастики, загальнорозвиваючі вправи, вправи художньої гімнастики і акробатики під музичний супровід, елементи різних танців та ін.;

- спеціальні вправи, спрямовані на розвиток артикуляційного апарату, фонематичного сприймання, дихальних функцій, дрібномоторної координації рухів і створення сприятливої функціональної бази для розвитку мовлення дитини. Сюди належать і вправи пальчикової, артикуляційної і дихальної гімнастики.

Другим і дуже важливим компонентом системи є слово. Передбачаються різні форми використання мовного матеріалу, а саме: промовлення спеціально підібраних речитативів, виконання під фонограму пісень, вимова окремих фонем пошепки і голосно (звукова гімнастика). Координація руху зі словом дуже важко дається дітям із порушеннями мовлення, але саме це і сприяє його розвитку. Слово, особливо у віршованих формах, у поєднанні з рухами полегшує не лише освоєння правильної вимови, але й оволодіння рухами, тому що ритм віршованої мови допомагає зберігати ритмічність їхнього виконання.

Таким чином, з одного боку рухова активність дитини допомагає інтенсивніше розвивати її мовлення, а з іншого - формування рухів відбувається за участю мовлення.

За допомогою віршованого ритму у дітей вдосконалюється вимова, спрацьовується темп мовлення, розвивається мовленнєвий слух.

Третім компонентом є музика. Рухи, що виконуються під музику, відповідно до її структурних особливостей, характеру, ритму і темпу, є основою для розвитку почуття ритму й рухових здібностей дітей, дозволяють вільно, красиво й координаційно правильно виконувати рухові завдання. Правильний підбір музичного супроводу покращує не лише емоційний стан дітей, але й якість рухів, надає їм особливої виразності, розвиває координацію, сприяє розвитку різних типів пам'яті. Виконуючи вправи в узгодженні з музикою дошкільники вчаться відрізняти музичні твори за темпом, гучністю звучання, розміром.

Ще одним компонентом системи має бути сюжет, адже логопедичні заняття будуються на основі комплексного ігрового методу, тобто в ігровій формі за певним сюжетом українських і зарубіжних казок, розповідей, за історіями уявних подорожей та ін.

Основний вплив на психічний розвиток дітей здійснює ігрова діяльність і, насамперед, сюжетно-рольова гра. Гра для дошкільника є природною діяльністю, у процесі якої він пізнає життя, а також найменше стримується, і тому інтерес і увага в грі затримуються у нього довше, ніж у спеціальних навчальних вправах.

Не існує сталої думки щодо особливостей проведення логоритмічних занять в умовах ЗДО. Так, на думку Г. Волкової, основу методики логоритмічного виховання становить наслідування дій вихователя, логопеда і дітей, які правильно виконують завдання. Колективні методи поєднуються з індивідуальним підходом до дітей. Логопед і вихователь використовують різні прийоми: показ руху, словесні інструкції, образну розповідь, виконання руху разом з дитиною, повторювання з нею потрібного слова, фрази; при цьому застосовується схвалення, похвала, заохочення.

Причинами спотвореної вимови звуків є недостатня сформованість моторики артикуляції або її порішення. Це фонетичні порушення, які не впливають на зміст слова. При фонетичних порушеннях велику увагу приділяємо розвитку апарату артикуляції, дрібної та загальної моторики; при фонематичних порушеннях розвитку - фонематичного слуху. Сам характер порушеної звуковимови у дітей з ФФНМ вказує на низький рівень фонематичних процесів. Рівень розвитку фонематичного слуху дітей впливає і на оволодіння звуковим аналізом. У дітей з ФФНМ спостерігається загальна нечіткість, «змазаність» мовлення; нечітка дикція, деяка затримка у формуванні словника і граматичного складу мовлення.

Саме зумовленість формування звукової сторони мовлення і фонематичного недорозвинення порушеннями мовленнєво-рухової функції та її взаємозалежність із мовленнєво-слуховою досліджувала Г. Волкова, зокрема, розвиток загальної, дрібної та артикуляційної моторики у дітей з ФФНМ, тобто з дислалією, риналалією, дизартрією і виявила характерні особливості, що потребують уваги не тільки логопеда, а й інших. фахівців.

Напрями логопедичної роботи в закладі дошкільної освіти 

 Мовленнєва функція є однією з важливих психічних функцій людини. В процесі мовного розвитку формуються вищі форми пізнавальної діяльності, здібності до понятійного мислення. Оволодіння здатності до мовного спілкування створює передумови для специфічних людських соціальних контактів, завдяки яким формується та уточнюються уявлення дитини про довкілля, вдосконалюються форми його відображення. Мовлення сприяє також усвідомленню, плануванню та регуляції поведінки дошкільника.

Порушення мовлення в тій чи іншій степені (в залежності від характеру мовленнєвих розладів) негативно впливають на весь психічний розвиток дитини, відображаються на її діяльності, поведінці. Важкі ж порушення мовлення можуть впливати і на інтелектуальний розвиток, особливо на формування вищих рівнів пізнавальної діяльності, що обумовлено тісним взаємозв'язком мовлення та мислення. Обмеженість мовного спілкування може негативно вплинути на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних рис характеру (сором'язливості, нерішучості, замкнутості, негативізму, почуття неповноцінності).

Все це негативно впливає на оволодіння грамотою, на успішність в цілому, на вибір професії. Завдання логопеда полягає в тому, щоб допомогти дитині подолати недорозвиток мовлення, і тим самим забезпечити повноцінний, всесторонній її розвиток.

Логопедичний вплив - це педагогічний процес, який здійснюється за допомогою наступних засобів: навчання, виховання, корекції, компенсації, адаптації, профілактики мовленнєвих порушень. Логопедичний вплив при необхідності може поєднуватися з медичним впливом - медикаментозним, фізіотерапевтичним, психотерапевтичним і т.п. Розглянемо кожний із засобів логопедичного впливу.

Навчання - процес засвоєння певних знань, умінь і навичок під керівництвом спеціальної особи (логопеда, вчителя, вихователя), який включає активну пізнавальну діяльність дітей.

Виховання - процес систематичного й цілеспрямованого впливу на духовний та фізичний розвиток особистості у відповідності з потребами суспільства.

Корекція порушень мовлення - це виправлення недоліків мовлення, подолання мовленнєвих порушень.

Компенсація - це відновлення чи заміна втрачених функцій шляхом їх перебудови чи використання збережених функцій.

Адаптація - пристосування дитини з патологією до умов суспільства.

Профілактика мовленнєвих порушень - сукупність попереджувальних заходів, які спрямовані на збереження мовної функції та попередження її порушень.

Ефективність логопедичного впливу обумовлена наступними факторами:

  • ступенем вираження дефекту;
  • віком дитини;
  • соматичним станом дитини;
  • особливостями психіки;
  • особливостями емоційно-вольової сфери;
  • впливом мікро соціального оточення;
  • термінами початку логопедичної роботи та її тривалістю;
  • можливістю використання комплексного впливу;
  • професійністю педагога.

Організація логопедичного впливу передбачає планомірність, поетапність та цілеспрямованість. Логопедичний вплив - це складно організований, цілеспрямований процес, в якому реалізуються корекційні, профілактичні, навчальні та виховні завдання. Впродовж вирішення цих завдань у дітей з патологією мовлення проходить узагальнення попереднього життєвого досвіду, розвиток пізнавальних здібностей, активізація розумової діяльності, формування та розвиток особистості в цілому.

В даному процесі розрізняють зовнішню й внутрішню сторони. Викладення матеріалу логопедом чи вихователем, різноманітні вказівки до пропонованих завдань, а також сприймання дітьми викладеного матеріалу, відповіді на питання, виконання завдань та інструкцій - все це складає зовнішню сторону логопедичного впливу, тобто те, що можна безпосередньо спостерігати. Внутрішня сторона даного процесу, його сутність - це оволодіння дітьми знаннями, вміннями та навичками в їх єдності, формування та розвиток мовлення й особистості. Внутрішня та зовнішня сторони логопедичного впливу взаємопов'язані та взаємообумовлені.

Логопедичний вплив реалізується на логопедичних заняттях (уроках). Основними завданнями логопедичних занять, як вони сформульовані Т.Б.Філічовою та Г.В.Чіркіною, є:

  1. Розвиток лексико-граматичної сторони мовлення:
  • розвиток розуміння мовлення;
  • виховання вміння спостерігати та осмислювати предмети та явища довкілля, їх називати;
  • формування узагальнених понять;
  • формування практичних навичок словотворення й словозміни;
  • виховання вміння вживати речення різних конструкцій.
  1. Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення:
  • формування правильної вимови звуків;
  • розвиток фонематичного слуху та сприймання;
  • закріплення навичок вимови слів різної складової структури;
  • підготовка до здійснення елементарного звукового аналізу та синтезу;
  • контроль за виразністю мовлення.
  1. Навчання дітей самостійному висловлюванню:
  • передавання вражень про побачене;
  • передавання вражень про події в довкіллі;
  • переказування в логічній послідовності змісту сюжетних малюнків та їх серій;
  • складання розповідей-описів за зразком педагога, за схемою, за опорними словами, за уявою тощо.

Логопедичні заняття (уроки) розрізняються за видами: фронтальні (групові), підгрупові та індивідуальні. Традиційно в структурі логопедичного заняття виділяються такі моменти:

  • організаційний момент;
  • повторення пройденого матеріалу;
  • викладення нового матеріалу;
  • закріплення нового матеріалу;
  • узагальнення вивченого матеріалу;
  • завдання на другу половину дня.

В залежності від типу заняття, від корекційних і виховних завдань логопед, формуючи структуру заняття, підбирає ті чи інші принципи та методи, як традиційні, так і творчо перероблені, модифіковані з урахуванням структури мовленнєвого дефекту, вікових та індивідуальних особливостей дітей.

З метою підвищення ефективності логопедичних занять необхідно звертати особливу увагу на розвиток комунікативної функції мовлення. Для цього при проведенні занять створюються спеціальні умови, які стимулюють спілкування дітей 9вільне розміщення під час занять - лицем один до одного, півколом тощо).

До логопедичних занять накладаються певні вимоги:

  • сформулювати тему й мету заняття;
  • визначити поетапність заняття, взаємозалежність та цілеспрямованість кожного етапу;
  • послідовно ускладнювати лексичний та граматичний матеріал, який викладається дітям;
  • урізноманітнювати заняття за допомогою ігор та ігрових прийомів;
  • враховувати зону найближчого розвитку дитини;
  • враховувати індивідуальні та вікові особливості мовлення й особистості;
  • формулювати інструкції, які даємо дітям, коротко й чітко;
  • використовувати кольоровий та яскравий наочний матеріал;
  • вміти створювати емоційний фон заняття, плануючи емоційні підйоми з урахуванням збільшення складності матеріалу, який вивчається.

Логопед, психолог та вихователі повинні працювати в тісній співпраці, прагнути до створення єдиного підходу в корекційно-виховній роботі.

Логопедичний вплив являє собою педагогічний процес, в якому реалізуються завдання корегуючого навчання та корекційно-виховного характеру.

Завдання логопеда полягає не лише у виправленні мовленнєвих недоліків, а й у розвитку пізнавальних процесів дитини, таких як увага, мислення, пам'ять, уява, та в адаптації її до навколишнього оточення.

Під час організації логопедичних занять із дітьми, які мають дефекти звуковимови й недостатній розвиток фонематичних процесів (ФФНМ), поруч із виправленням звуковимови необхідно проводити роботу з виховання фонематичних уявлень, формування навичок аналізу та синтезу звукового складу слова. Така робота повинна бути спрямована на диференціацію змішуваних опозиційних звуків та відпрацювання навичок аналізу й синтезу звуко - буквенного складу слова, що дозволить покращити розвиток звуковимови.

Ефективна допомога дітям із ЗНМ, у яких недоліки вимови фонем є одним із проявів мовленнєвого недорозвитку, можлива лише у взаємопов'язаній роботі в деяких напрямах, а саме: корекції звуковимови та формуванні повноцінних фонематичних уявлень, розвитку навичок аналізу та синтезу звукового складу слова, уточнення та збагачення лексичного запасу, оволодіння синтаксичними конструкціями різної складності, розвитку зв'язного мовлення, що здійснюється в певній послідовності.

Логопедична допомога дошкільникам, які мають лише недоліки звуковимови (фонетичні дефекти), здійснюється у вигляді корекції звуків, які вимовляються неправильно та закріпленні їх у спонтанному мовленні дітей.

Правильно проведене обстеження, чітке діагностування, вчасне консультування спеціалістами - лікарями, правильно вибрані логопедом напрями та відповідні принципи корекційного впливу створюють можливість комплексно, швидко та вчасно допомогти дошкільнику подолати певні мовленнєві порушення, й цим в свою чергу забезпечити засвоєння дитиною необхідного мінімуму знань та вмінь, передбаченого Базовим компонентом дошкільної освіти.

Звуконаслідування

Звуконаслі́дування - звуковідтворення, або ономатопея (грец. onomatopoieia - творення назв) - звук, імітація реальних явищ: намагання шляхом спеціального підбору та концентрації звуків мови - алітерацій чи асонансів - відтворити звуки, що існують у реальному навколишньому житті. Отже, звуконаслідування є зображальним прийомом на противагу виражальному - звукописові.

Умовне відтворення звуків природи, криків тварин тощо: ку-ку, гав-гав, му-у-у, тік-так, няв, ж-ж-ж, а також створення слів, звукові оболонки яких тією чи іншою мірою нагадують позначувані предмети: гавкати, цвірінькати, кувікати, кукурікати, нявчати.

Де коза туп, туп,
Там жито сім куп-Колядка
Дзюрить, дзичить, дзюрчить, дзюрчить вода,
Мелодії грає на кам'яній флейті.- Б.-І. Антонич

В літературі:

Немов хто косою - черк!
А вдруге світліше - дзінь!-Володимир Свідзинський
«Кру-Кру!» - у пітьмі тугу журавлі несли мені так боляче, так сумно.-І.Гнатюк

ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ І ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З СИНДРОМОМ ДАУНА

Мовлення дітей з синдромом Дауна має свої особливості. Практично у всіх мова має дефекти звуковимови, аграматизми і небагатий словниковий запас. Логокоррекціонна робота з ними відрізняється дуже тривалим періодом автоматизації звуків у зв'язному мовленні. Дитина може правильно вимовляти окреме слово, називаючи предмет або дію, але в мовному потоці пропускати і спотворювати звуки, переставляти склади. Деякі діти з синдромом Дауна, незважаючи на те, що починають говорити пізніше загальноприйнятих термінів, тобто після трьох років, самостійно опановують мовленням. Зазвичай вони мають проблеми з артикуляцією, але, тим не менш, можуть легко спілкуватися з оточуючими. Частина дітей вимагає невідкладної логопедичної допомоги і поступово опановують те, чого їх навчають. А певний, чималий, відсоток «сонячних» дітей залишаються мовчунами. Діти з синдромом Дауна такі різні в своєму мовленнєвому розвитку, тому що синдром Дауна-це не логопедичний діагноз, а набір різних симптомів, в тому числі і мовних. При синдромі Дауна можна зустріти такі мовні діагнози, як:

системне недорозвинення мовлення, обумовлене зниженим інтелектом;

загальне недорозвинення мовлення, обумовлене дизартрією, алалією, ЗПР, заїканням, педагогічною занедбаністю.

Між вітчизняними вченими-логопедами донині ведуться дискусії з приводу того, чи може бути алалія при зниженому інтелекті. А зарубіжні логопеди взагалі не користуються цим терміном, такого діагнозу у них немає. Є оральна апраксія. І тут я погоджуся з закордонними колегами. При синдромі Дауна зустрічається як дизартрія, так і апраксія, а частіше-их поєднання.

Дизартрія - стан, при якому ускладнена правильна робота артикуляторних м'язів.

Апраксія - стан, при якому у дитини є труднощі програмування, планування і вибудовування по порядку звуків у мові. Дизартрію і апраксію можна віднести до неврологічних чинників мовних труднощів у дітей з Даун-синдромом.

Також існують анатомічні фактори:

- високе, вузьке куполоподібне піднебіння, тому звуки виходять іноді більш «носовими»;

- особливості прорізування зубів: зуби з'являються пізніше, зазвичай не в тому порядку, що у звичайних дітей; деякі зуби можуть так і не вирости, а інші ростуть занадто щільно; це впливає на артикуляцію;

- відкритий прикус, верхні і нижні зуби не зводяться разом;

- маленька, вужча, ніж зазвичай, верхня щелепа;

- щодо великий язик. Зараз вважається, що у людей з синдромом Дауна язик такого ж розміру, як у всіх інших, але через менший розмір ротової порожнини (і через гипотонус) він може погано поміщатися в роті, артикуляція може бути ускладнена.

З огляду на можливість виникнення у дитини з синдромом Дауна дизартрії, звичайно ж, є сенс на самих ранніх етапах логопедичної корекції робити дитині логопедичний масаж, щоб до моменту появи мовлення звести до мінімуму дефекти звуковимови. Однак, всім учасникам корекційного впливу слід враховувати той факт, що причиною мовних труднощів у дитини, відсутності мовлення або її пізнього початку є зовсім не дизартрія, а апраксія мови. Простіше кажучи, причина не в роті, а в голові.

Діти з дизартрією, як правило, допускають у своєму мовленні одні й ті ж самі помилки. Тобто, якщо замість слова «ручка» дитина вимовляє «люська», то він каже так в будь-якій ситуації, завжди.

Для дітей з апраксією властива проблема програмування мови, тому вони можуть переставляти звуки в слові і робити це кожен раз по-іншому, іноді вимовляючи слово правильно. Для апраксії характерні наступні зовнішні ознаки:

- дитина дуже напружується, намагається вимовити звуки правильно, видно як рухаються його губи, язик - але правильні звуки не виходять;

- непостійність помилок в мові;

- дитина вживає менше лепетних поєднань в дитинстві, використовується менша кількість звуків, а також більше голосних, ніж приголосних;

- дитині легко вимовляти часто вживані клішовані фрази; вони звучать дуже зрозуміло і правильно, але більш складні конструкції в непідготовленому мовленні (наприклад, у відповіді на запитання) дитина осилити не може;

- проблеми з вимовою поєднань звуків - дитина може відтворити окремі, ізольовані звуки, іноді навіть склади, але не може правильно скласти слово з цих складів; переставляє звуки у середині слова або склади всередині слова;

- дитині важче даються довгі слова і фрази;

- відзначаються проблеми з наголосом і ритмом: дитина може говорити занадто повільно або занадто швидко, нерівномірно.

Такого явища, як «мова дітей з синдромом Дауна» не існує, у всіх дітей з цим діагнозом різні мовленнєві труднощі. Комусь потрібно тільки виправити вимову декількох звуків, а когось - навчити розмовляти з нуля.

Виходячи з розуміння, що не існує загальних порушень мовлення у дітей з СД і мовлення «сонячних» дітей має певні особливості були виокремлені напрямки корекційного впливу, спрямовані на 3 категорії дітей.

Перша категорія д1тей з СД - немовленнєві діти .

Друга категорія - діти з апраксією.

Третя категорія - діти з ЗНМ II-III рівня, ФФН та стертою формою дизартрії. Д1ти, що відносяться до першої категорії, потребують «запуску» мовлення. Основний час корекції відводиться розвитку рухливої та емоційної сфери. Дітям пропонуються рухливі вправи та прості ігри, що підсилюються простими і емоційними вигуками та звуконаслідуванням. Вся робота базується на викликанні бажання спілкуватися за допомогою вербальних засобів. Навіть найнайменші досягнення дитини не повинні залишатись без уваги , дитина має отримати позитивно окрашену оцінку у вигляді оплесків, посмішок, потискувань руки та «обнімашок». Робота з «запуску» мовлення довга, кропітка, але з часом дитина починає отримувати задоволення і проявляти зацікавленість насамперед до мовленнєвого спілкування.

При тривалому, щирому і неформальному спілкуванні дитина розкривається і демонструє прихильність, зацікавленість до певного виду діяльності. Це, так би мовити, сильні сторони дитини, на які можна спиратися в навчально-корекційному процесі.

З другою категорією дітей, яка є найбільшою за кількістю, корекційний вплив базується на подоланні апраксичних проявів. Для дітей з апраксією вкрай важливо постійно практикуватися. Корисно співати з ними пісеньки, займатися музикою. Особливо корисні пісні з відповідними словами жестами, а також пісні, де постійно повторюється приспів. Дітям легше їх запам'ятати і цікавіше в такій формі відпрацьовувати звуки, склади, слова, фрази. Тексти для переказу треба обирати з передбачуваним сюжетом, з повторюваними елементами сюжету і повторюваними фразами («Ріпка», «Теремок», «Колобок»). Знаючи, де в казці буде повторюватися одна і та ж фраза, дитина може сама підказати її. Це додає дітям впевненості в собі.

У дітей третьої категорії є дефекти звуковимови, порушено фонематичне сприйняття, аграматична фраза. З цими дітьми робота будується на поширенні і активізації словника, автоматизації та диференціації звуків, формуванні граматично правильної фрази.

Загальними прийомами роботи, що сприяють розвитку мовлення всіх категорій дітей з СД є пальчикові, динамічні, мімічні, дихальні вправи, артикуляційна гімнастика, логопедичний масаж, логоритмічні вправи. А специфічні прийоми спрямовані на певні категорії дітей і використовуються в індивідуальній та індивідуально-груповій формі роботи.

Дуже продуктивно залучати до занять з немовленнєвою дитиною дітей, що непогано розмовляють. Вони задають позитивний емоційний тон заняттю і допомагають урізноманітнити діалог між персонажами дійства.

Дуже ефективним виявився прийом проведення відеозапису логоритмічних вправ на уроці з подальшим переглядом відео. Старші діти дуже прискитливо ставились до почутого власного мовлення і старанно виправляли помилки, що побачили. Театралізована діяльність учнів з СД (елементи настільного та лялькового театру) дала поштовх до підвищення мовленнєвої активності дітей з СД.

Добре зарекомендував себе прийом використання асиметричних вправ замість традиційних фіз.хвилинок. Ці вправи, дійсно, активізують мозкову діяльність і підвищують працездатність дітей, що швидко втомлюються.

Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м'язів рук. Рухи рук тісно пов'язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв'язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов'язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв'язне мовлення.

Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов'язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад "Сорока"), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав'язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

Пам'ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

  • Розминати пальцями пластилін, глину.
  • Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
  • Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
  • Стискати та розтискати кулачки.
  • Робити м'які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
  • Двома пальцями руки (вказівним та середнім) "ходити" по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
  • Показувати окремо тільки по одному пальчику.
  • Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
  • Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
  • Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
  • Нанизувати великі ґудзики на нитку.
  • Зав'язувати вузлики на мотузці.
  • Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
  • Закручувати шурупи, гайки.
  • Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
  • Складання матрьошок.
  • Малювання у повітрі.
  • Ігри з піском, водою.
  • Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
  • Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. "Пальчикові ігри" начебто відтворюють реальність навколишнього світу - предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході "пальчикових ігор" діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

"Пальчикові ігри" - це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "праворуч", "ліворуч", "вгору", "вниз" і т. п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м'язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім'я

Цей пальчик - мій дідусь,
Цей пальчик - моя бабуся,
Цей пальчик - мій татусь,
А оцей - моя матуся,
Ну, а цей маленький - я,
Ось уся моя сім'я

(Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки

Пальці в хованки всі грались
Ось так, ось так,
В кулачки всі заховались,
Ось так, ось так.

(Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Сорока

Сорока білобока
Кашу варила
Діточкам давала.
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
А цьому не дала:
Ти дрова не рубав
І води нам не давав,
Ти і піч не натопив
І нічого не поїв.

(Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

Зайці

Скаче зайчик перший
Під високою сосною,
А під другою сосною,
Скаче зайчик другий.

(Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з'єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

Соління капусти

Ми капусту порубали,
Свіжу моркву натирали,
Ми капусту посолили,
З неї соку надушили.

(Різки рухи прямими кистями рук, пальці з'єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята

Іде коза рогата,
Коза бородата,
Козенятко спішить,
Дзвоником дзвенить.

(Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з'єднані з великим, опущені до низу)

Замок

На дверях замок висить,
Ми його відкриєм вмить.
Постукали, покрутили
І легесенько відкрили.

(Ритмічні швидкі з'єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони)

Ігри для розвитку фонематичного слуху у дітей

Поради логопеда

Відсутність повноцінного фонематичного сприймання затримує формування звуковимови дітей, не дає змоги повною мірою засвоїти словниковий запас та граматичну будову мови, що гальмує розвиток зв'язного мовлення взагалі. Це означає, що усунення дефектів мовлення неможливе без спеціальної корекції фонематичного сприймання. Зрозуміло, що без вміння чітко диференціювати фонеми рідної мови не опанувати навичок звукового аналізу та синтезу, не засвоїти грамоти. Отже, успішне навчання письма та читання також передбачає обов'язковий розвиток фонематичного сприймання, який починається з найперших кроків логопедичної роботи та умовно поділяється на шість етапів:
1.Упізнання немовленнєвих звуків.
2.Розрізнення однакових слів, фраз, звукокомплексів та звуків за висотою, силою і тембром голосу.
3.Розрізнення слів, близьких за звуковим складом.
4.Диференціація складів.
5.Диференціація звуків.
6.Навчання навичок елементарного звукового аналізу.
На першому етапі у процесі спеціальних ігор та вправ у дітей розвивається здатність упізнавати та розрізняти не мовленнєві звуки. Всі ці завдання також сприяють розвитку слухової уваги та слухової пам'яті. Запропонуйте дитині послухати звуки за вікном: що шумить, що гуде. Яка тварина кричить. Також можна уважно послухати та визначити, які звуки чути з коридору, залу, кабінету, пральні. У грі «Відшукай» логопед ховає за спиною дитини іграшку, і за допомогою сили звучання бубна дитина шукає захований предмет. Для цієї гри можна використати брязкальце, дзвіночок, сопілку або просто плескати в долоні. Потрібно, щоб сила звуку змінювалася поступово від гучних до тихих або навпаки.
У грі «Великий - маленький» можна використовувати дві іграшки різного розміру. Логопед ставить на стіл двох зайчиків, пояснює та показує, як грає великий зайчик (голосно), а як маленький (тихо). Потім за ширмою відтворює то тихі, то гучні удари в барабан. Діти повинні показати, який зайчик зараз заграв.
Можна запропонувати гру з декількома предметами, що звучать. Дитина має запам'ятати звук кожного предмета та після відтворення його за ширмою - показати. Кількість предметів може збільшуватися від 3 до 5.
На другому етапі діти вчаться розрізняти однакові слова, звукокомплекси та звуки, орієнтуючись на різну висоту, силу та тембр голосу. Доцільно використовувати ігри: «Хто кличе?», «Хто кричить?», «Близько - далеко», «Матуся - дитинча», «Чиє дитинча заблукало?», «Сумний - веселий».
На третьому етапі діти вчаться розрізняти слова, близькі за звуковим складом. У грі «Зупинимо Незнайка» логопед показує дітям картинку, голосно та чітко називає: «Хата». Потім пояснює: «Я буду Незнайком, який називає картинку то правильно, то неправильно. Коли Незнайко помилятиметься, ви плескайте у долоньки (дзвоніть у дзвоники, показуйте червоні кружечки, махайте прапорцями). Логопед говорить: «Хата - вата -дата - хата - тата - гата - хата». Спочатку логопед добирає слова легкі за звуковим складом, а потім складніші. У грі «Незвичайний потяг» логопед виставляє на фланелеграфі у віконця потягу картинки, дуже близькі за своїм звучанням, наприклад: «рак - лак - мак», «суп - зуб - дуб», просить дітей відтворити їх. Потім картинки віддають дитині, логопед називає дві або три картинки у певній послідовності. Дитина має розставити їх у відповідному порядку у віконцях потягу.
На четвертому етапі діти вже готові до того, щоб розрізняти склади. Починати можна з гри «Скажи. що зайве». Логопед називає складовий рял, наприклад: на - на - па. Дитина має назвати зайвий склад. Потім складові ряди ускладнюють таким чином: на - но - на; ка - ка - га - ка.
У грі «Пильнуй» логопед викликає дитину-ведучого та говорить їй на вушко певний склад, наприклад, па. Дитина вголос повторює його. Логопед називає за дитиною той самий або протилежний склад. Це повинно вийти приблизно так: па - па, па - ба. Діти повинні після кожної пари складів, які говорять ведуча та логопед, визначити, однакові склади було названо чи різні. Для цього логопед пропонує підняти прапорці, якщо склади різні.
На п'ятому етапі дітей навчають розрізняти фонеми рідної мови. Причому розпочинати треба з диференціації голосних звуків. Логопед роздає картинки-символи з зображенням поїзда (у), дівчинки (а), коника (і). Потім почергово вимовляє ці звуки, спочатку подовжено: а-а-а, у-у-у, і-і-і. Почувши названий звук, діти піднімають відповідну картинку-символ.
Згодом діти навчаються аналізувати ряд із 2. 3, 4 голосних звуків. Після ознайомлення на заняттях із голосними звуками та засвоєння відповідних символів можна проводити ігри на аналіз сполучень із двох, трьох, а потім і чотирьох звуків.
Гра «Що співають сестрички?»
Мета: навчити аналізувати сполучення з 2-3 голосних.
Логопед викладає по 2, а потім по 3 символи в ряд (ляльки в сукнях певного кольору - Ася, Уля, Оля), пропонує дітям заспівати пісеньки сестричок: (а-у), (і - о) тощо. Логопед запитує: «Скільки сестричок співало?» (Дві). Які звуки співали сестрички? (Ася - а, Уля - у). Який перший звук? Який другий? Скільки звуків усього почули?» Таким чином відпрацьовуються ряди з трьох, чотирьох голосних звуків.
Гра «Допоможи ляльці знайти свою кульку»
Мета: вчити співвідносити звук із зоровим символом, аналізувати ряди з двох-трьох голосних.
Логопед виставляє по одній, дві, три ляльки, а діти повинні називати відповідні звуки. Після цього «знаходиться» кулька, яку ставлять біля відповідної ляльки. Діти рахують кількість звуків, називають та визначають їхню послідовність.
Гра «Складемо рядок»
Мета: навчити аналізувати та відтворювати звукосполучення в певному порядку.
У дитини на столі лежать кружечки всіх кольорів - це символи звуків [а], [у], [і], [о], [е]. Логопед виставляє сполучення спочатку із двох, потім трьох, потім чотирьох голосних звуків. Діти повинні на слух визначити кількість та послідовність звуків і викласти на столі в рядок відповідні кружечки. Далі логопед запитує: «Скільки звуків я сказала? Назви їх. Який перший звук? Другий? Третій? Який останній? Що вийде, якщо поєднати звуки [а] та [о]? Що вийде, якщо перший звук [і], другий [а], третій [е]? При цьому логопед вимагає від дітей вимовляти звукові ряди голосних плавно, злито.
Гра «Що в кого?»
Мета: розвивати фонематичне сприймання.
Логопед роздає дітям картинки. Далі запитує: «у кого кит, а в кого кіт? У кого голка, у кого галка?
Гра «Семафор»
Мета: розвивати фонематичне сприймання.
Логопед читає уривок з казки, навмисно промовляючи деякі слова неправильно. Діти піднімають червоний «семафор» тоді, коли чують неправильно вимовлені слова.
Ішов дід лісом та й загубив рукавичку.
От біжить миска, побачила рукавичку та й каже: «Тут я буду шити!»
Коли це шапка плигає та й питає: «А хто тут живе?»
Миска: А ти хто?
Шапка: Пусти й мене шити.
Миска: Іди.
Гра «Закінчи слово»
Мета: розвивати фонематичний аналіз.
1. Логопед читає вірш. Недочитуючи в окремих словах останній звук. Його хором називають діти.
Біг у лісі сірий зайчи...
Сірий зайчи...-побігайчи...
Взяв собі горове... писану торбину,
Та й подався навпрост... полем у долину.
2. Логопед читає речення, не називаючи останній звук у слові. Діти піднімають картку з відповідною буквою.
•Виріс у лісі білий гри...
•Петро хворіє на гри...
•У собаки гострий зу...
•На сніданок у нас су...
•У траві сховався ву...
•Розлили на столі ту...
•Скільки у дворі калю...
•Сірників, малий, не ру...
Дані ігри та ігрові вправи сприяють розвитку в дітей слухової уваги та пам'яті, допомагають виробленню акустичних диференціювань, удосконалюють фонематичні уявлення та готують до подальшої роботи над звуковим аналізом слова.

Фонетична розминка

"Фонетична розминка" представляє собою фонематичні вправи в картинках. Вправи передбачають звуконаслідування (свистячі, шиплячі, сонорні звуки ). Такі вправи сприяють формуванню правильного дихання, використовуються під час постановки та автомаизації звуків . Пропоную діткам згадати під час виконання вправ звуконаслідування "хто як говорить" Яскравий матеріал сприяє підвищенню інтересу дітей, до відтворення чіткості заданих звуків. 

Логопедичний самомасаж

Самомасаж - це масаж, що виконується самою дитиною за допомогою рук або допоміжних засобів. У практиці логопедичної роботи використання прийомів самомасажу дуже корисно. На відміну від логопедичного масажу, проведеного логопедом, самомасаж можна проводити не тільки індивідуально, але і з групою дітей одночасно. Тривалість одного сеансу самомасажу може становити 5 - 10 хв. Кожен рух виконується в середньому 4 - 6 разів. Перед проведенням самомасажу дитина повинна бути ретельно вмита, з чисто вимитими руками.

Протипоказання до самомасажу: Це будь-яке соматичне захворювання або інфекційне захворювання в гострому періоді, кон'юнктивіти, гострі і хронічні захворювання шкірних покривів, гінгівіти, стоматити, наявність герпесу на губах або інші інфекції порожнини рота, наявність збільшених лімфатичних залоз, різко виражена пульсація сонних артерій. Протипоказання може бути і звичайний синець на обличчі, алергія або сонячний опік.

· Самомасаж рук олівцем

  • Вправа «Туди-сюди» Стиснути олівець між долонь, рухами вперед-назад перекочувати олівець по долонях.
  • Вправа «Чемні пальчики» Заточеним кінцем олівця проводимо по долоні від зап'ястя до кінця кожного пальця обох рук. Повторяємо із тильної сторони долоні.
  • Вправа «Горошинки» Заточеним кінцем олівця, починаючи з великого пальця, круговими рухами робимо по 6-ть уколів на кінці (пучці) кожного пальця лівої та правої руки.
  • Вправа «Мурашник» Заточеним кінцем олівця по долоні від зап'ястя зиґзаґом колючими рухами рухаємось до пальців. Повторюємо на тильній стороні долоні.
  • Вправа «Равлик» Заточеним кінцем олівця по долоні від початку великого пальця по колу за годинниковою стрілкою малюємо спіраль схожу на панцир равлика. Повторюємо проти годинникової стрілки на тильній стороні долоні.

2. Самомасаж обличчя

  • Вправа « Чепурун» Розташувати долоні обох рук на лобі. Рухи обох долонь вверх по волоссю, вниз до вух, а потім по передньобоковій частині шиї до яремної ямки.
  • Вправа «Веселун» Рухи пальцями від середини лоба до скронь.
  • Вправа «Барабанчик» Легке постукування кінчиками пальців від середини лоба до скронь.
  • Вправа «Прогулянка» Рухи пальцями від зовнішніх кутиків ока до крил носа, від зовнішніх кутиків ока до кутиків рота, від зовнішніх кутиків ока до підборіддя.
  • Вправа «Красунечка» Проводити по бровам від перенісся до скронь кожним пальцем почергово: вказівними, середніми, безіменними и мізинцями.
  • Вправа «Замерзлі щічки» Кругове розтирання щік кулаками, починаючи від жувальних м'язів до кутиків рота.

3.Самомасаж язика та губ ложками.

Порада: «Для більшої ефективності, при самомасажі ложками можна використовувати воду. Якщо гіпотонус - періодично ложку занурювати у холодну воду, якщо гіпертонус - у теплу.»

Є у ложки рукоятка, горбик, кінчик, бік і ямка.


  • Губи зімкнені, випуклою стороною ложки (горбиком) гладимо їх зліва на право та справа на ліво.
  • Рот відкритий, випуклою стороною ложки гладимо верхню та нижню губу по кругу. Спочатку в одну сторону, а потім в іншу.
  • Боковим краєм ложки піднімаємо верхню губу і утримуємо 3 секунди.
  • Боковим краєм ложки відкочуємо нижню губу і утримуємо 3 секунди. (вправа 3 та 4 чергуються)
  • Заводимо ложку випуклим краєм за ліву щоку, рухами вперед назад погладжуємо, перевертаємо ложку і повторюємо ті ж рухи. Заводимо ложку за праву щоку і повторюємо ті ж рухи.
  • Висовуємо язик , випуклою стороною ложки зверху до низу погладжуємо язик.
  • Тримаємо ложку випуклою стороною до верху, висовуємо язик, кінчиком ложки від кореня до кінчика язика малюємо зиґзаґ.
  • Тримаємо ложку паралельно до бокової сторони язика, випуклою частиною назовні, кінчиком ложки проводимо від кореня до кінчика язика по боковим частинам язика.
  • Стискаємо ложку зубами ямкою до верху , так щоб рукоятка торкалася носу. По кінчику ложки кінчиком язика проводимо вверх вниз, наче чухаємо язик.

ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА

Вправи для розвитку мовленнєвого дихання

Дорослим слід навчити малюка правильно користуватись диханням під час мовлення. Логопедичні дихальні вправи використовуються з метою вироблення цілеспрямованого струменя повітря, необхідного для вимови звуків.

Перед початком дихальної гімнастики необхідно провітрити приміщення. Під час виконання логопедичних дихальних вправ потрібно стежити, щоб дитина дихала діафрагмально. Під час вдиху живіт випинається вперед, плечі не піднімаються. Під час видиху живіт втягується.

Щоб дитина займалась із задоволенням, не забувайте проводити логопедичні заняття в цікавій ігровій формі.

Дихальна вправа "Кулька"

Надути щоки. Повільно, плавно випускати повітря через губи, витягнуті вперед.

Дихальна вправа "Хом'як"

Поперемінно надувати щоки.

Дихальна вправа "Футбол"

Губи витягнуті вперед. Здувати ватну чи пінопластову кульку на протилежний край столу. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря був цілеспрямованим, а щоки не надувались.

Дихальна вправа "Бульбашки"

Рот трохи відкрити. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити у склянку з водою. Дути у соломинку так, щоб утворювались бульбашки. Слідкувати, щоб губи були нерухомими і щоки не надувались.

Дихальна вправа "На гойдалці"

На нитці прикріпити різнокольорові паперові фігурки ляльок (квіти, листочки, сніжинки тощо). Дитині потрібно силою видихуваного повітря розгойдувати їх.

Дихальна вправа "Свищик"

Підготувати чисту пляшечку. Кінчик язичка висунути так, щоб він торкався горлечка пляшечки. Зі звуком «ф-ф-ф» плавно видихати повітря у пляшечку.

Дихальна вправа "Фокус"

Рот трохи відкритий. Губи в посмішці. Язик розслаблений, у формі «лопатки» лежить на нижній губі. На кінчик язика покласти фігурку (метелика, квіточки, квадратик), різко здувати її, спрямовуючи повітряний струмінь уперед.

Ускладнення. Рот широко відкрити. Широкий язик вигнути у формі «чашечки». Покласти на кінчик носа ватку, здувати її, спрямовуючи струмінь повітря вгору. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря проходив посередині язика, а щоки не надувались.

Дихальна вправа "Повітряна кулька"

Надувати повітряні кульки, дитячі гумові іграшки: дитина набирає повітря через ніс і повільно з достатньою силою видихує його через рот в отвір іграшки.

Дихальна вправа "Зігріємо ручки"

Зліпити уявну снігову бабу, а потім дихати у долоні, вимовляючи звук «х-х-х», ніби зігрівати їх.

Дихальна вправа "Кораблик"

Підготувати паперовий кораблик. Пустити його у миску або у ванну з водою. Спочатку дитина дує на кораблик, не поспішаючи, склавши губи як для звука «ф-ф-ф». Кораблик пливе плавно. А потім ніби налітає поривчастий вітер. Дитина складає губи як для звука «п», або витягає їх трубочкою, але не надуваючи щік. Кораблик рухається швидше.

Поради логопеда

Мовлення - це складна психічна функція, яка розвивається від народження дитини, впродовж усього дитинства аж до вступу до школи. Ідучи до школи, дитина повинна загалом опанувати рідну мову, засвоїти її літературні норми, культуру усного мовлення і спілкування. Тому важливо якомога раніше навчити дитину правильній вимові, умінню помічати та виправляти мовленнєві помилки, а значить розвивати культуру мовлення.

Як показує практика, збільшується кількість дітей, які мають мовленнєві порушення. Ці недоліки стають надалі серйозною перешкодою для засвоєння уже молодшими школярами писемного мовлення, тобто ускладнюється засвоєння дитиною читання, письма, рідної мови. Труднощі в засвоєнні читання і письма тримають дитину в постійному нервовому напруженні. Якщо наполегливі старання не приносять успіху, діти можуть стати мовчазними, замкнутими, набути різних комплексів на фоні дефекту звуковимови. Але дитячої провини тут немає. Більшість дітей не може самостійно опанувати правильну вимову звуків, вони потребують допомоги дорослих. Багато батьків вважають, що дитина " виговориться", коли підросте. Декому з них навіть подобається спотворена вимова звуків, і вони намагаються розмовляти з дитиною " по-дитячому ", повторюючи її помилки.

Для попередження цих неприємностей, потрібно вчасно звертатись до логопеда з моменту помічених мовленнєвих порушень. Нечітку або неправильну вимову звуків у дитини можна виправити систематичними виправляннями. Спільна співпраця батьків і логопеда допоможуть дитині найшвидше опанувати мовлення. Своєчасне оволодіння правильним, чистим мовленням дає можливість сформувати у дитини впевненість у собі, розвинути її мислення, комунікативні якості. Саме такі завдання ставлять перед собою вчителі-логопеди.

Виникає необхідність по-новому розглянути ключові питання корекції і можливості оптимальної організації допомоги дітям з порушеннями мовлення. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають заходи з вдосконалення існуючих і створення нових ефективних засобів, методів профілактики і корекції, що підвищують потенційні можливості гармонійного й цілісного розвитку особистості дитини.