Сторінка реабілітолога

Мізерчук Алла Семенівна

Спеціальність: вчитель-реабілітолог

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст

Педагогічний стаж: 2 роки

На посаді вчителя реабілітолога: 2 роки

Лікувальна фізкультура
Лікувальна фізкультура
- це цілий комплекс різноманітних вправ, які проводяться з лікувально-профілактичною метою при хворобах опорно-рухового апарату, нервової системи та внутрішніх органів. Від інших видів фізичної активності (ранкова зарядка, спортивні заходи) лікувальна фізкультура відрізняється тим, що виконується хворим за приписом лікаря і під його контролем. У більшості випадків, лікувальна фізкультура не є самостійним методом терапії або профілактики хвороб, а використовується в поєднанні з медикаментозною терапією, лікувальним масажем, фітотерапією і різними фізіотерапевтичними методами.На практиці значно частіше лікувальну фізкультуру призначають хворим з хворобами опорно-рухового апарату. Мінімальний комплекс лікувальної фізкультури складається з 8-10 занять. Важливість ЛФК в дитячому віці також обумовлена тим, що тривалі захворювання можуть призвести не тільки до відставання в рості і розвитку, але і до функціональних порушень. Вчасно розпочаті заняття лікувальною фізкультурою допоможуть уникнути всіх цих неприємностей.Відмінною рисою ЛФК для дітей є багато ігрових вправ. Програма занять підбирається інструктором з лікувальної фізкультури виходячи з віку дитини, рівня його розвитку, специфіки психіки і моторики. Завдяки систематичним заняттям ЛФК у дитини формується вірна постава, суглоби стають більш рухливими, збільшується витривалість і сила, розвиваються вольові якості, організм зміцнюється й гартується.​Заняття лікувальною фізкультурою в дошкільному закладі проводиться у комплексному медичному супроводі разом з масажистом. В ЛФК використовуються такі спеціальні фізичні вправи: гімнастичні і загальнозмізнюючи (загальні і дихальні), пасивні і рухові, зі снарядами і без снарядів. Кожна дитина отримує курс занять ЛФК від 10 до 20 вправ один раз на квартал. Проводяться групові та індивідуальні заняття з дітьми з порушенням постави, зі сколіозом, з плоскостопістю, ЧТХ дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату та ДЦП, дітьми - інвалідами. заголовок

Кінезіологічні вправи.

Дихання важливо не тільки з точки зору фізіології.

Крім надання кисню кожній клітинці дитячого організму, воно також допомагає розвинути довільність дій і самоконтроль у дитини.

Дихальні кінезіологічні вправи для школярів не важкі, але дуже корисні.

"Задути свічку"

Дитина уявляє, що перед ним стоїть 5 свічок. Йому потрібно задути спочатку великий струменем повітря одну свічку, потім цей же об'єм повітря розподілити на 5 рівних частин, щоб задути всі.

"Хитання головою"

Початкове положення: сидячи або стоячи розправити плечі, голову опустити вперед і закрити очі. Потім дитина починає похитувати головою в різні боки і глибоко, як тільки може, дихати.

"Дихання носом"

Вправа полягає в тому, що діти дихають тільки однією ніздрею.

При цьому важливо правильно розташовувати пальці рук: права ніздря закривається правим великим пальцем, ліва - мізинцем лівої руки.

Інші пальці завжди спрямовані вгору.

Важливо глибоко і неквапливо дихати.

"Плавець"

Діти стоячи роблять глибокий вдих, закривають ніс пальцями і присідають. У такому положенні вони подумки рахують до 5, потім встають і випускають повітря. Вправа нагадує дії як пірнає плавця.

"Вісімка"

Потрібно взяти в праву руку ручку або олівець і намалювати на аркуші паперу горизонтальну вісімку. Те ж саме зробити і лівою рукою. Після цього спробувати намалювати малюнок двома руками відразу.

"Крокування"

На фоні ритмічної музики, виконати наступні дії: крокувати на місці з супроводом кожного кроку помахом руки. Наприклад, коли крок робить ліва нога, змахує і ліва рука, з правого точно так само.

"Робота кисті рук"

Вправа полягає в тому, що дитина повинна покласти на стіл кулак, потім поставити долоню ребром, потім покласти долоню на поверхню. Завдання відпрацьовується руками по черзі, потім одночасно.

"Жаба"

Долоньки на столі виконують руху: права лежить (вниз долонею), ліва стиснута в кулак, потім навпаки.

"Кулачки"

Загнути великі пальці всередину долоні, стиснути кулак. Коли дитина робить вдих, кулачки слід поступово стиснути до максимуму. При видиху поступово розтиснути долоню (до 10 разів).

В. П - це скорочено вихідне положення, положення з якого починаємо виконувати вправу.

1. В. п.- основна стійка. 1 - крок лівою (правою) ногою в сторону, ру­ки в сторони, прогнутися (вдих); 2 - в. п. «видих». Те саме іншою ногою. Повторити 4-6 разів.

2. В. п. стійка, ноги нарізно, руки на пояс, 1 - поворот тулуба ліворуч, руки в сторони; 2 - в. п.; 3 - нахил уперед, руками торкнути­ся підлоги (ноги не згинати); 4 - в. п. Те саме в інший бік. Дихати довільно. Повторити 3-4 рази в кожний бік.

3. В. п.- упор, стоячи на колінах. 1 - ліву (праву) руку вгору, праву (ліву) ногу назад, прогнутись (вдих); 2 - в. п. (видих). Те саме ін­шою ногою. Повторити 5-7 разів кожною ногою.

4. В. п.- упор лежачи. 1 - зігнути ногу, підняти назад (видих); 2 - в. п. (вдих). Те саме іншою ногою. Повторити 4-6 разів.

5. В. п. - упор, лежачи боком, упор у підлогу лівою рукою (праву на пояс).
1 - віднести вбік праву ногу; 2 - в. п. Те саме іншою ногою. Дихати довільно.
Повторити 3-5 разів кожною ногою.

6. В.п. - основна стійка. 1 - руки за пояс, ліву ногу зігнути вперед (видих); 2 - опустити ногу, руки в сторони (вдих); 3 - зігнути ногу вперед, руки на пояс (видих); 4 - в. п. (вдих). Те саме іншою ногою. Повторити 5-6 разів кожною ногою.

7. В. п. - упор позаду, сидячи. 1 - зігнути ноги, підтягнувши коліна до грудей; 2 - випростати коліна вгору; 3 - зігнути ноги; 4 - в. п, Дихати довільно. Повторити 8-10 разів.

8. В. п.- лежачи на спині, руки вздовж тулуба. 1 - зігнути ноги, під­тягнувши коліна до грудей; 2-3 - рухи велосипедистів; 4 - в. п. Дихати довільно. .Повторити 6-8 разів. Вправу можна виконувати в стійці на лопатках.

9.В. п.- стійка, ноги нарізно, руки на пояс. 1 - присісти на лівій нозі, праву випростати в сторону на носок, руки вперед (видих); 2 - в. п. Те саме в інший бік. Повторити 5-7 разів у кожний бік.

10. В. п.- стійка, ноги нарізно, руки в сторони. 1 - мах лівою ногою праворуч, руки ліворуч; 2 - в. п. Те саме іншою ногою. Дихати довільно. Повторити 4-6 разів кожною ногою.

11. В. п.- основна стійка, руки за голову. 1-2 - підскоки на лівій нозі; 3-4 - підскоки на правій. Дихати довільно. Повторити 5-8 разів на кожній нозі.


Комплекс пасивної гімнастики для дітей з порушеннями загальної моторики

Комплекс вправ починаємо виконувати по принципу згори - донизу. Спочатку виконуємо вправи для рук потім для ніг. Перед комплексом вправ бажано виконати масаж долонь та пальців рук, можна з застосуванням різних масажерів (су-джок, масажні м'ячі різного розміру). Перед виконанням вправ для ніг бажано виконати масаж.

Перед виконанням вправ вчимо дитину правильному диханню (якщо дитина розуміє ваші звертання та виконує інстукцію) - вдих та видих носом, всі вправи починаємо виконувати на видиху, особливо ті вправи, які виконуємо на животі, не раніше ніж через 2 години після прийому їжі, або перед їжею, 2-чі на день по 30-40 хв.

Після кожної вправи обов'язково виконуємо дихальну гімнастику 2-3 дихальних акти, вдих та видих носом, після видиху втягнути живіт (якщо дитина може), виконуючи таким чином масаж органів черевної порожнини, та тренування мязів пресу, але в тому випадку, якщо не має протипоказань (гострих та хронічних захворювань черевної порожнини в період загострення).

Після завершення виконання усього комплексу вправ також виконуємо дихальну гімнастику, в положенні лежачи на спині та відпочиваємо на протязі 1-ї - 2-х хвилин за необхідності час можна подовжити, до повного відновлення дихання.

Вихідне положення під час виконання вправ - лежачи на спині та на животі.

Перед виконанням комплексу для рук та для ніг виконуємо вправи для шийного відділу хребта та голови:

  • Повороти голови в сторони. Стимулюємо повороти голови дитиною вправо-вліво яскравою іграшкою, брязкальцями («погремушками»), музичними інструментами (улюбленою музикою). Якщо дитина не може виконанити вправу самостійно, виконуємо її за неї, в пасивному режимі, дотримуючись принципів плавності та поступовості.
  • Приведення голови до грудної клітини, торкаючись підборіддям до грудної клітини. Вправа виконується в активному режимі - дитина виконує самостійно, та в пасивному режимі - коли ви виконуєте вправу за дитину.

Пасивна гімнастика з кожним суглобом за наростаючою амплітудою.

Починаємо виконання вправ з рук.

В разі якщо суглоби дитини рухаються за нормальною амплітудою, відсутня тугорухомість, всі вправи починаємо виконувати з 6 разів, поступово збільшуємо кількість до 10 - 15 разів, спочатку пасивно (з допомогою), потім активно - дитина пробує виконувати вправи самостійно, знову ж таки якщо виконує інструкцію та розуміє звернену мову. Якщо у дитини наявна тугорухомість суглобів, вправи виконуємо повільно, плавно до досягнення ефекту збільшення кута та швидкості рухів у суглобах, кількість разів повторень не обмежується. Зважайте на те що вправи не мають спричиняти болю дитині. Ітак почнемо:

  • Гра «Привіт-бувай» - розгинаємо променевозап'ястний суглоб вгору, ніби махаємо привіт, і згинаємо вниз, ніби прощаємося;
  • кругові оберти променевозап'ястним суглобом за та проти часової стрілки;
  • згинання та розинання рук у ліктьових суглобах при відсутності підвищеного тонусу в руках;
  • згинання та розгинання рук (піднімання вгору - опускання вниз) у плечових суглобах;
  • У разі наявності підвищеного тонусу у верхніх кінцівках (руках) виконуємо пасивні потряхування кінцівок по Фелпсу. Повільно, плавно здійснюємо потряхування рук, згинаючи та послідовно розгинаючи їх у ліктьових суглобах.
  • «Прес» - дитина тримається за пальці рук, або за предмет (гімнастичну палку, гімнастичні кільця, іграшки), того хто займається з дитиною, і намагається самостійно піднімати корпус.
  • «Міст» - дитина лежить на спині, ноги зігнуть у колінних суглобах, ступні стоять на підлозі, упираються в підлогу, руками дитина також упирається в підлогу ( якщо може) якщо ні то допомагає помічник, на вдиху - дитина повільно піднімає таз до лопаток, на видиху повільно опускається, при виконанні вправи можна використовувати іграшки, грати в гру «Міст піднімається - міст опускається» і пропускає іграшку. Якщо дитина не може самостійно виконувати вправу, то той хто з нею займається, допомагає їй, кладе свої руки під сідниці дитини, і допомагає їй здійснювати підйом, допомога має здійснюватись мінімально, або ж настільки, наскільки це необхідно.

Вправи для ніг

І . Пасивна гімнастика для гомілковостопних, колінних та кульшових суглобів.

  • Згинання та розгинання гомілковостопного суглобу по принципу до себе від себе. Пам'ятаємо що амплітуду рухів при тугорумості в суглобі збільшуємо поступово.
  • Покачування стопи на масажному м'ячі, валику вперед-назад, на себе-від себе, по колу.
  • Згинання та розгинання колінних суглобів. Згинаємо ногу в колінному суглобі, та приводимо ногу до животика, розгинаємо та випрямляємо ногу повністю. Вправу здійснюємо по черзі, спочатку з однією потім з іншою ногою (з правою, а потім з лівою), плавно, без надмірного прикладання сили, наскільки дозволяє рухова здатність дитини.

· Розведення тазовостегнових суглобів. Вправу виконуємо повільно, плавно, розведення здійснюємо настільки наскільки дозволяє рухова здатність дитини, лише поступово з кожним разом, намагаємось повільно збільшити амплітуду рухів, вправа не має спричиняти біль дитині.

· «Напівметелик» - здійснюємо спочатку розведення правого кульшового суглобу повільними круговими рухами, за та проти часовою стрілкою, потім процедуру здійснюємо з лівим кульшовим суглобом.

  • «Метелик» - здійснюємо одночасне розведення кульшових суглобів спочатку за потім проти часової стрілки.
  • «Ножиці вертикальні» (пасивне виконання) - піднімаємо спочатку праву ногу, випрямлену у колінному суглобі, приблизно на 15 см від підлоги, потім ліву, гомілковостопний суглоб фіксуємо руками у положенні під прямим кутом, і здійснюємо вертикальні поперемінні рухи ногами вгору вниз, на висоту не більше 20 см від підлоги.
  • «Ножиці горизонтальні» - піднімаємо спочатку праву ногу, випрямлену у колінному суглобі, приблизно на 15 см від підлоги, потім ліву, гомілковостопний суглоб фіксуємо руками у положенні під прямим кутом, і здійснюємо горизонтальні поперемінні рухи ногами в сторони.
  • Підйом ніг вгору. Вправу бажано виконувати вдвох, тобто дитина і дві особи які з нею займаються. Фіксуємо ноги у гомілковостопних , та випрямлених колінних суглобах, здійснюємо підйом ніг під прямим кутом, потім опускаємо вниз.

ІІ. Вправи для зміцнення м'язів спини та шиї

  • Вихідне положення (В.П.) - лежачи на животі, долоні лежать під плечовими суглобами. Здійснення дитиною підйому, опираючись на долоні, та прогинаючись у грудному відділі хребта, голова піднімається вгору, так ніби дитина хоче подивитися на стелю, руки при цьому намагаємось максимально випрямити. Утримуємось у такому положенні на рахунок 3 і опускаємось на підлогу - відпочиваємо.
  • В.П. - лежачи на животі, руки лежать в положенні впродовж ліній тіла «по швам». Дитина самостійно (якщо може), або з допомогою обхоплює руками гомілковостопні суглоби, піднімає голову та грудну клітину, розпрямляючи плечовий пояс (плечі), здійснює потягування руками ніг, прогинаючись при цьому у поперековому відділі хребта, голову при виконанні вправи не опускає. Той хто виконує вправу з дитиною, якщо дитина слабо тримає ноги руками, допомагає тримати ноги, а інший помічник притискає таз повільно та плавно до підлоги однією рукою, а іншою при цьому погладжує грудний відділ хребта, якщо дитина не може самостійно утримувати голову довго, стимулюючи таким чином її утримування, рахуємо до 5 і опускаємося на підлогу для відпочинку. Повторюємо виконання вправи 5 раз з рахунком до 5.
  • Повзання на животі по підлозі.

Вправи на м'ячі фітболі.

Вихідне положення на животі та на спині. Вправи бажано виконуємо при наявності двох асистентів. Один тримає дитину, інший допомагає дитині виконувати вправу. Якщо помічника не має і ви самостійно не впораєтесь деякі вправи можна виконувати на підлозі, без використання м'яча.

  • В.П. - на спині та на животі. Покачування дитини назад - вперед, в сторони, по колу за та проти часової стрілки. Під час виконання вправи можна використовувати яскраві, бажано гумові іграшки (оскільки діти можуть брати іграшки до рота) тренувати таким чином навик захвату іграшки та зорові сприйняття.
  • В.П. - на спині. Виконуємо почергове згинання ніг дитини у колінних суглобах спочатку наприклад правої, потім лівої ноги, після імітація їзди на велосипеді - вправа велосипед;
  • В.П. - на спині. Виконуємо почергове піднімання рівної ноги під прямим кутом, також спочатку правої, потім лівої, фіксуючи гомілковостопний та колінний суглоб.
  • В.П. - на животі. Руки дитини зігнуті у ліктьових суглобах під кутом 90 градусів, тримаємо дитину обхоплюючи за спину (область верхньої частини спини - грудний відділ) під пахвами, просимо дитину підняти голову та при можливості грудний відділ і утримуємо дитину на рахунок до 3, а згодом до 5, потім 10. Якщо дитина самостійно не може здійснити підйом, допомагаємо їй, тобто виконуємо вправу пасивно за допомогою помічника.
  • В.П. на животі. Вправу виконуємо по черзі, спочатку однією, потім іншою ногою. Здійснюємо згинання та розгинання ніг у колінних суглобах намагаючись торкнутись п'ятками сідниць.
  • В.П. - на спині. Виконуємо підйоми корпусу - прес на фітболі. Під час виконання вправи дитина тримається за ваші руки, або за допоміжні предмети (гімнастичну палку, кільця, іграшки).

Су-джок терапія

«Розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців»

В. А. Сухомлинський.

Метод Су-Джок терапії був створений професором із Південної Кореї Пак Дже Ву у 1986 році. Ця лікувальна система походить з давньої Традиційної Східної медицини, але актуальна, ефективна і сьогодні.

Пак Дже Ву зробив великий крок у розвитку рефлексотерпіїї.

Су-Джок терапія («Су» - означає кисть, «Джок» - стопа) - стимуляція певних точок, які розташовані в області кистей рук і стоп людини, різними маніпуляціями.

Кисті та стопи повторюють будову нашого тіла, тому можна визначити точки та зони, які необхідно стимулювати.

Стимулювати певні точки можна різними методами (насінням, масажними м'ячиками, еластичним кільцем, пальцевим тиском).

Системи відповідності кистей рук і стоп - це пульт дистанційного управління здоров'ям людини.

Актуальність використання Су - Джок терапії у дітей :

  • впливає на формування предметно-практичної діяльності у дітей з порушенням зору;
  • сприяє розвитку дрібної моторики рук і тактильних відчуттів;
  • сприяє розвитку мовлення;
  • підвищує рівень зорового сприйняття;
  • відбувається корекція вторинних відхилень;
  • підвищується пізнавальна активність дітей
  • стимулює інтелектуальний розвиток

Прийоми Су-Джок терапії для дітей:

• масаж " колючою кулькою" Су - Джок

• масаж еластичним кільцем

• масаж гумовим м'ячиком з шипами

• кочення твердого м'ячика по зовнішні та внутрішній стороні кисті

• колові рухи по долонях

• прямолінійні рухи по долонях

• спіралевидні рухи по долоні ( від кінчиків пальців до зап'ястка )

• розтирання ( циркулярне, граблеподібне, кругове)

• погладжування (легке, прямолінійне, зигзагоподібне)

• легке поколювання подушечок пальців.

Практичні вправи із використанням Су-джок-терапії

· Масаж "колючою кулькою" Су Джок

Вправа "Їжачок по лісу йшов"

Йшов по лісу їжачок,

(котимо по зовнішній стороні кисті правої руки)

В нього шубка з голочок.

(котимо по зовнішній стороні кисті лівої руки)

Ніс багато грушечок,

Аж болів йому бочок.

(колові рухи між долонями)

Раз, два, три, чотири, п'ять!

Зупинився спочивать.

(кульку Су-Джок тримаємо між великим пальцем і іншими, «щіпкою».

Натискаємо ритмічно на кульку Су-Джок, перекладаючи з руки в руку).

Піклувався їжачок

Про маленьких діточок,

( стискаємо кульку то однією, то іншою рукою)

Дуже милих і колючих,

Чарівних, непосидючих.

(поклали кульку, зімкнули долоні, відпочиваємо).

Вправа " Їжачок"

Їжачок ти, їжачок

Не боюсь я голочок.

Він поколить нам долоньки -

З ним пограєм взалюбки.

(підкидаємо м'ячик вгору)

М'яч-їжак ми візьмемо,

Покотимо, потремо.

(котимо між долоньок)

Вгору кинемо, спіймаєм,

(знову підкидаємо м'ячик)

Голочки перерахуємо.

(легеньке поколювання подушечок всіх пальчиків)

Пустим їжачка на стіл,

(кладемо м'ячик на стіл)

І пограємо із ним

(ручкою притискаємо м'ячик)

Трішки покотимо ...

(котимо м'ячик)

Й руку поміняємо.

(міняємо руки)

Вправа " Ведмедик"

Наш ведмедик косолапий

(перекладаємо кульку з однієї руки в іншу)

Об ожину вколов лапу,

(легеньке поколювання подушечок всіх пальчиків)

Треба лапу лікувати

І масаж свій починати.

(зигзагоподібні рухи по долонях обох рук)

Вправа " Черепаха"

(вправа виконується спочатку на правій руці, потім на лівій.)

Йшла велика черепаха

І кусала всіх від страху,

(діти катають Су Джок між долонь)

Кусь, кусь, кусь, кусь,

(Су Джок між великим пальцем і іншими, які дитина тримає «щіпкою». Натискають ритмічно на Су - Джок, перекладаючи м'ячик з руки в руку).

Я нікого не боюся.

(діти котять м'ячик Су-Джок між долонь).

· Масаж еластичним кільцем Су Джок

Вправа «Хлопчик-мізинчик»

- Хлопчик-мізинчик,

Де ти був?

(надягаємо кільце на великий палець)

- З цим братиком в ліс ходив,

(надягаємо кільце на вказівний палець)

-З цим братиком борщ варив,

(надягаємо кільце на середній палець)

-З цим братиком кашу їв,

(надягаємо кільце на безіменний палець)

-З цим братиком пісні співав,

(надягаємо кільце на вказівний палець)

-З цим пальчиком відпочивав.

(надягаємо кільце на мізинець)

Вправа «Пальчики»

Пальчик товстий і великий

В сад за сливами ходив.

( надягаємо кільце на великий палець)

Вказівний з порога

Вказав йому дорогу.

(надягаємо кільце на вказівний палець)

Середній пальчик дуже влучний,

Він збиває сливи з гілки,

(надягаємо кільце на середній палець)

Безіменний підбирає...

(надягаємо кільце на безіменний палець)

А мізинчик - господинчик

В землю кісточки саджає.

(надягаємо кільце на мізинець).

Вправа «Гриби»

Раз, два, три, чотири, п'ять

Ми йдемо гриби шукать,

(граблеподібне розтирання рук)

Ось цей пальчик в ліс пішов,

(надягаємо кільце на великий палець)

Ось цей пальчик гриб знайшов,

(надягаємо кільце на вказівний палець)

А цей пальчик раду дав,

(надягаємо кільце на вказівний палець )

Цей ось пальчик зготував,

(надягаємо кільце на безіменний палець)

Цей ось пальчик гарно їв,

І від цього потовстів.

(надягаємо кільце на мізинець)

· Масаж гумовим мячиком. 

Вправа «Хлопчик-мізинчик»

- Хлопчик-мізинчик,

Де ти був?

(надягаємо кільце на великий палець)

- З цим братиком в ліс ходив,

(надягаємо кільце на вказівний палець)

-З цим братиком борщ варив,

(надягаємо кільце на середній палець)

-З цим братиком кашу їв,

(надягаємо кільце на безіменний палець)

-З цим братиком пісні співав,

(надягаємо кільце на вказівний палець)

-З цим пальчиком відпочивав.

(надягаємо кільце на мізинець)

Вправа «Пальчики»

Пальчик товстий і великий

В сад за сливами ходив.

( надягаємо кільце на великий палець)

Вказівний з порога

Вказав йому дорогу.

(надягаємо кільце на вказівний палець)

Середній пальчик дуже влучний,

Він збиває сливи з гілки,

(надягаємо кільце на середній палець)

Безіменний підбирає...

(надягаємо кільце на безіменний палець)

А мізинчик - господинчик

В землю кісточки саджає.

(надягаємо кільце на мізинець).

Вправа «Гриби»

Раз, два, три, чотири, п'ять

Ми йдемо гриби шукать,

(граблеподібне розтирання рук)

Ось цей пальчик в ліс пішов,надягаємо кільце на великий палець)

Ось цей пальчик гриб знайшов,

(надягаємо кільце на вказівний палець)

А цей пальчик раду дав,

(надягаємо кільце на вказівний палець )

Цей ось пальчик зготував,

(надягаємо кільце на безіменний палець)

Цей ось пальчик гарно їв,

І від цього потовстів.

(надягаємо кільце на мізинець).

Масаж гумовим м'ячиком

Фізична реабілітація при порушеннях постави, сколіозІ, плоскостопості


ПОСТАВА ТА ЇЇ ПОРУШЕННЯ. Постава - це ортостатичне положення людини, при якому зберігаються фізіологічні вигини хребта із симетричним розміщенням голови, тулуба, таза, верхніх і нижніх кінцівок. Хребет у немовлят не має фізіологічних вигинів і з ростом дитини відповідно до функ­ціональних потреб відбувається його форму­вання.

Як тільки немовля починає активно підні­мати і утримувати голівку (у віці 2-3 міс), від­бувається наростання маси і сили шийних м'я­зів, формується шийний лордоз - вигин ший­ного відділу вперед у сагітальній площині. На 5-6-му місяці життя дитина починає сидіти, у функцію включаються м'язи спини, форму­ється грудний кіфоз - вигин відділу хребта у са­гітальній площині назад. На 11 -12-му місяці життя дитина починає ходити, і в цей час утво­рюється поперековий лордоз - вигин хребта у поперековому відділі вперед у сагітальній площині. Формування фізіологічних вигинів хребта відбувається до 7-річного віку. Отже, правильна постава формується при нормальному фізіологічному рості дитини зі своєчасним усуненням несприятливих факто­рів, якими є недорозвинення і слабість м'язо­вої системи, функціональні та фіксовані пе­рекоси таза, укорочення кінцівок, тривалі не­правильні положення тулуба, обумовлені не­відповідними меблями (низькі стілець і парта), звичка неправильно сидіти, стояти.

Найбільш поширеними вадами постави є кругла (сутула) спина, кіфотична, сколіотична, лордотична постава і плоска спина (мал.).

При нормальній поставі фізіологічні виги­ни хребта мають помірний плавний перехід, а вертикальна вісь тіла проходить по лінії від се­редини тім'яної ділянки позаду лінії, яка з'єд­нує обидва кути нижньої щелепи, через лінію умовно проведену через обидва кульшові суг­лоби. Під час огляду дитини спереду голова роз­міщена прямо, надпліччя симетричні, вушні час­точки на одному рівні, відсутні бічні відхилен­ня тулуба, передні верхні ості таза на одному рівні, нижні кінцівки перпендикулярні до підло­ги за умови повного розгинання у кульшових і колінних суглобах. Стопи паралельні і дещо відведені назовні. Під час огляду ззаду голова розміщена прямо, надпліччя симетричні, лопат­ки не відстають від грудної клітки, трикутни­ки талії однакові, таз без перекосу, нахилений наперед до 42-48°, сідничні складки симетричні, нижні кінцівки перпендикулярні до підлоги, п'яти на одному рівні. Порушення постави обумовлене відхилення­ми хребта у сагітальній або фронтальній пло­щинах у бік збільшення чи зменшення (спло­щення) фізіологічних вигинів.

Мал. 106. Варіанти постави: а - нормальна постава;

б - кругла спина; в - плоска спина; г - лордотична

постава

Кругла спина. Для круглої, сутулої спини характерне рів­номірне збільшення фізіологічного кіфотичного вигину хребта у грудному відділі. Пологий вигин грудного відділу хребта стає більшим від фізіологічного.

Крім вираженого збільшення фізіологічного кіфозу у грудному відділі, характерне збільшен­ня поперекового лордозу та нахилу таза. Така дитина стоїть з нахиленим вперед тулубом і зве­деними плечима, що формує укорочення груд­них м'язів. Грудна клітка запала з виступаючим вперед животом. Лопатки розміщені симетрич­но, але нижні кути їх відстають від грудної кліт­ки. Під час нахилу тулуба вперед рельєфно, без відхилень від осьової лінії, виступають остисті відростки грудного відділу хребта. Амплітуда рухів хребта не обмежена. Поперековий лордоз компенсаторно збільшений.

Кіфотична постава відрізняється від круглої спини більш обмеженим заднім вигином хребта з вершиною на VII грудному хребці, з компен­саторним збільшенням поперекового лордозу, збільшенням нахилу таза вперед.

На рентгенограмах у бічній проекції груд­ний відділ хребта має загальне викривлення назад, а при кіфозі - локальне звуження міжхребцевого простору в передньому відділі, осо­бливо на висоті вигину.

Отже, при круглій спині, кіфотичній поста­ві передні відділи хребців та їх зони росту по­стійно перевантажені статично-м'язовим тиском, у той час як задні відділи хребців і їх зони рос­ту перебувають у стані розвантаження. Такі статико-біомеханічні умови обумовлюють асиметричний ріст хребців грудного відділу: передні відділи під постійним тиском відстають у рості, а задні розвиваються нормально, що призводить до формування клиноподібних хребців. Вини­кає хвороба Шоєрманна-Мау, або юнацький кіфоз, - передумова раннього розвитку остео­хондрозу, деформівного спондильозу з вторин­ними радикулітами, ішалгіями, що зумовлює зниження функціональних можливостей хреб­та у молодому і зрілому віці людини.

Плоска спина. Для плоскої спини типовим є значне змен­шення або повна відсутність фізіологічних ви­гинів хребта без нахилу таза вперед.

Під час огляду ззаду відмічається, що голо­ва розміщена прямо, надпліччя на одному рівні, спина рівна, плоска, тулуб тонкий і здається видовженим. Лопатки розташовані на одному рівні, рельєфно контуруються, нижні кути дещо відстають від грудної клітки. М'язи спини недостатньо розвинені, гіпотрофічні. Сідничні складки на одному рівні. Обмежене максимальне згинання у поперековому відділі хребта (пацієнти не можуть долонями дістати підлоги).

Вісь хребта не має відхилень у фронтальній площині. Плоска спина характерна для людей астенічної конституції і є найбільш слабкою серед постав.

Статичні навантаження по осі хребта внаслідок відсутності фізіологічних вигинів завжди припадають на одні й ті самі місця диска, що призводить до постійного перевантаження з розвитком прогресуючих дегенеративно-дистрофічних змін, які обумовлюють виникнення раннього остеохондрозу, де формівного спондильозу, спондилоартрозу.

Лордотична постава. Для неї характерне надмірне заглиблення поперекового лордозу.

Під час огляду людини у вертикальному положенні збоку (профіль) привертає увагу надмірне заглиблення поперекового лордозу з нахилом таза у сагітальній площині вперед. Грудний кіфоз при цьому стає більш пологим, живіт виступає вперед. Під час огляду ззаду голова розміщена прямо, надпліччя симетричні, на одному рівні, лопатки теж на одному рівні, нижні кути їх відстають від грудної клітки. Остисті відростки верхніх хребців до поперекового відділу чітко контуруються під шкірою, і у поперековому - контури їх заглиблені і не виділяються.

Наявне помірне обмеження розгинання у поперековому відділі. Надмірний нахил таза у сагітальній площині (вперед) призводить до того, що статичні навантаження припадають не на ті­ло хребця, а зміщуються назад і припадають на дужки хребців. Кісткова структура дужок не передбачена для постійного надмірного статичного навантаження і з часом у них починають виникати зони перебудови з подальшим розсмоктуванням і виникає спондилоліз. який у свою чергу призводить до розвитку спондилолістезу.

Отже, люди з лордотичною поставою - це група ризику щодо виникнення спондилолісте­зу, тому їх необхідно орієнтувати на вибір фа­ху, який не пов'язаний з тривалим перебуван­ням на ногах, підняттям вантажів і важкою фі­зичною працею.

Сколіотична постава. Сколіотична постава характеризується біч­ним відхиленням хребта в одному з відділів ли­ше у фронтальній площині.

Клінічно сколіотична постава проявляється бічним вигином хребта у нижньо-грудному або поперековому відділі, асиметричним розміщен­ням надпліч, на боці увігнутості надпліччя опу­щене, а на випуклому - підняте. Лопатки теж розміщені асиметрично, нижні кути їх розташо­вані не на одному рівні, трикутник талії на уві­гнутому боці більший, ніж на випуклому.

Таз не перекошений. Під час огляду спере­ду визначається асиметрія надпліч і нерівномі­рне розміщення сосків, асиметричні трикутни­ки талії. Сколіотична постава, як правило, зав­жди коригується при положенні струнко і усі симптоми її зникають.

Сколіоз. Сколіоз - це фіксоване вроджене або набу­те фронтально-торсїйне зміщення хребта. Виді­ляють вроджені та набуті сколіози. До вродже­них відносять сколіози, які виникають на фоні аномалій розвитку хребців і дисків. До набутих сколіозів належать: неврогенні,- міопатичні, ра­хітичні, статичні та ідіопатичні.

Причиною вроджених сколіозів стають різ­номанітні аномалії розвитку хребта: зрощення хребців, додаткові клиноподібні хребці, зроще­ні ребра, відхилення у розвитку дужок, зрощен­ня відростків хребців, які обумовлюють асиме­тричний ріст хребта. Особливістю вродженого сколіозу є те, що його розвиток і прогресування співпадають з періодом росту дитини, деформація виникає на більш обмеженій ділянці, а про-тивикривлення має більш пологу дугу.

Диспластичні сколіози виникають на фоні недорозвинення попереково-крижового відділу хребта, однобічної сакралізації чи люмбалізації. Проявляються диспластичні сколіози у дітей після 8-10-річного віку і швидко прогресують, оскільки співпадають з наступним поштовхом росту. Основна дуга вигину припадає на попе­рековий відділ хребта.

Причиною набутих сколіозів є такі:

а) неврогенні сколіози, які виникають після перенесеного поліомієліту, при міопатіях, спас­тичних церебральних паралічах, сирингомієлії;

б) рахітичний сколіоз. При рахіті страждає кісткова система, виникають остеопороз, дефор­мації нижніх кінцівок з біомеханічними порушеннями статики і динаміки, дисфункція м'язів антагоністів з їхнім ослабленням, збільшу­ється кіфоз, лордоз хребта з порушенням росту апофізів тіл хребців унаслідок нефізіологічного навантаження, вимушеної пози, особливо під час сидіння. Всі ці несприятливі умови призводять до виникнення сколіозу або кіфосколіозу, який проявляється на 3-4-му році життя;

в) статичний сколіоз виникає при захворю­ванні суглобів і кісток нижніх кінцівок, коли розвивається перекіс таза, анатомічні функціо­нальні укорочення кінцівок (вроджені вивихи, підвивихи стегон, контрак­тури, неправильно зрощені переломи);

г) ідіопатичний сколіоз, що є найбільш по­ширеним серед сколіозів. Існує багато теорій щодо його виникнення: нервово-м'язова недо­статність, статико-динамічні порушення функ­ції хребта, нейротрофічні зміни у кістковій та нервово-м'язовій системах у період росту дити­ни, надмірні навантаження, які обумовлюють по­рушення енхондрального кісткоутворення хреб­ців з розвитком їх деформацій. Ідіопатичні ско­ліози виникають у дітей віком 10-12 років (до періоду статевого формування) і уражують час­тіше дівчаток.

За даними В.Я. Фіщенка, етіологія і патогенез сколіотичної хвороби полягає у дисплазії міжхребцевого диска на вершині основної кри­визни деформації. Порушення метаболізму спо­лучної тканини призводить до розпушування фіброзного кільця, що обумовлює ранню міграцію пульпозного ядра вбік. У подальшому пульпозне ядро стабільно фіксується на випуклому боці деформації і стає причиною ротаційної ру­хомості хребтового сегмента на рівні дисплазії диска. Зміщене пульпозне ядро у процесі росту хребта бере участь у розвитку структурних змін у кісткових елементах хребців (клиноподібність і торсія).

За таких умов виникають нерівномірні на­вантаження зон росту тіл хребців, що призво­дить до асиметрії росту. Отже, міграція пуль­позного ядра вбік є пусковим механізмом у формуванні структурних елементів деформації хребта.

Виникнення основної кривизни зумовлює формування компенсаторного протискривлення або перекосу таза. Все це призводить до струк­турних і функціональних змін у паравертебральних м'язах як по увігнутій, так і по випуклій стороні.

У перебігу сколіотичної хвороби В.Д. Чаклін виділяє 4 ступені. До І ступеня належать сколіози з кутом деформації до 10°, до II - до 25°, до III - до 50° і IV - понад 50°.

Для І ступеня сколіозу характерні такі клі­нічні прояви. Під час огляду ззаду в положенні стоячи визначають асиметричне по­ложення надпліч і лопаток. Нижній кут лопат­ки на випуклому боці розміщений вище від ни­жнього кута іншої лопатки. Якщо діамантовим зеленим намітити остисті відростки, то чітко ви­мальовується ступінь їх відхилення на рівні ви­гину хребта. Визначається виражена асиметрія трикутників талії (на випуклому боці він мен­ший, а на увігнутому - більший). М'язи спини гіпотрофічні. При нахилах тулуба у попереко­вому відділі хребта з'являється м'язовий валик. Таз не перекошений. Під час огляду спереду відмічають асиметрію надпліч, сосків і ребро­вих дуг.

Деформацію неможливо усунути ні пасивно (витягнення за голову чи укладання хворого у горизонтальному положенні), ні активно.

Для II ступеня характерне виражене S-подібне викривлення хребта з утворенням реброво­го горба. Під час огляду хворого зза­ду привертає увагу значна асиметрія надпліч, трикутників талії, лопаток. Лопатка на випуклому боці, особливо її нижній кут, відстає від грудної клітки. При нахилі тулуба вперед чітко виступає ребровий горб. У поперековій ділян­ці контурується м'язовий валик. При витягнен­ні за голову зменшується компенсаторна дуга, але основне викривлення хребта не змінюється. Таз перекошеніий відносне уко­рочення кінцівки на боці перекосу. На рентге­нограмі на висоті вигину відмічається клиноподібність хребців у фронтальній площині, кут пер­винної дуги викривлення в межах 20-25°.

Для III ступеня характерні фіксована S-подібна деформація хребта, укорочення тулуба. Грудна клітка значно деформована. На випуклому боці сформований горб убік ос­новної деформації. Наростає асиметрія надпліч, трикутників талії, тулуб відхилений від верти­кальної осі хребта. Шия укорочена, голова на­хилена вперед. Обмежена максимальна амплі­туда рухів у плечових суглобах. На увігнутому боці нижче від протилежного і ближче до остистих відростків розміщена лопатка, нижній кут її виступає під шкірою і не прилягає до грудної клітки. На випуклому боці лопатка віддалена від остистих відростків, вертебральний край і нижній кут її значно відстають від грудної кліт­ки. Визначається знач­ний перекос таза, відносне укорочення ноги з тієї сторони, де грудна кліт­ка випукла.

При витягненні за голову ні первинна, ні вторинна дуга викривлення не змінюються, що вказує на наявність фіксованої деформації. Пло­щина надпліч не співпадає з площиною таза. На рентгенограмах деформація основної дуги становить 30-50°, хребці мають клиноподібну форму, а міжхребцеві простори деформовані: на увігнутому боці звужені, а на випуклому - роз­ширені.ІІІ ступінь сколіозу

Четвертий ступінь характеризується тяжкою S-подібною деформацією хребта, грудної клітки з великим гострим горбом, укороченням тулуба, який відхилений у бік основної дуги. Сколіоз фіксований, значний перекос і дефор­мація таза. Відносне укорочення нижньої кінці­вки на боці перекосу таза. Обмеженість рухів хребта, гіпотрофія м'язів спини та хребта.

Отже, при сколіозі виникають тяжкі анато­мічні зміни не тільки хребта, грудної клітини, а і таза, нижніх кінцівок. Крім того, прогресуючі анатомо-функціональні порушення обумовлю­ють наростання патологічних змін органів груд­ної клітки, погіршення загального стану хворо­го. На цій підставі сколіоз розглядають не лише як захворювання хребта, а як сколіотичну хво­робу організму.

Як тільки починає прогресувати торсія хре­бців, відбувається поступове скручування груд­ної клітки, один бік якої западає, а другий стає випуклим.

4 ступінь сколіозу

Тому профілактика і раннє лікування, метою яких є припинення прогресування сколіотичної хвороби, є важливими заходами у боротьбі за життя хворих.

Отже, першою умовою профілактики сколіотичної хвороби є необхідність раннього виявлення дітей із сколіотичними поставами та їх лікування.

Другим важливим завданням є раннє виявлення переходу сколіотичної постави у сколіотичну хворобу І ступеня. Патогномонічним симптомом є торсія хребця і з цього моменту необхідно починати лікування сколіотичної хвороби, тому великого значення надають організації щорічних оглядів дітей у дитячих садках, школах, виявленню груп ризику і їх невідкладному лікуванню. Цю роботу повинні проводити органи охорони здоров'я та освіти.

Лікування сколіотичної хвороби уже з І ступеня полягає у: 1) мобілізації хребта; 2) досягненні корекції деформації хребта; 3) стабілізації досягнутої корекції.

Перші два ступені сколіотичної хвороби лікують комплексним консервативним методом, до якого входить лікувальна фізична культура, редресуючі корсети, гіпсові ліжечка, плавання, коригуючі витягнення. Лікування потрібно про­водити індивідуально.

Мета консервативного лікування - запобі­гання прогресуванню сколіозу. Реабілітолог повинен знати: якщо виникла торсія хребців, то її ніяки­ми методами усунути неможливо. Тому, перш за все, необхідно стабілізувати наявну дефор­мацію хребців і запобігти дисфункції м'язів-антагоністів хребта і спини. Далі зусилля спря­мувати на досягнення синхронної функції м'язів хребта, спини та відновлення сили м'язів хребта, створивши природній м'язовий корсет. І остан­нє - постійно стежити за загальним розвит­ком дитини, особливу увагу звертати на стан серцево-судинної і дихальної систем, вихован­ня навичок з максимальної корекції постави під час занять вдома і в школі. реабілітолог зобов'язаний роз'яснити батькам необхідність дотримання ре­жиму дня. Особливу увагу слід звернути на чер­гування занять, пов'язаних з тривалим сидін­ням. Після кожних 45-60 хв сидячої роботи не­обхідно переходити на активну роботу чи ро­бити 15-хвилинну перерву, краще з вправами для м'язів спини і хребта. Під час виконання уроків за столом слід вибрати таке положення, при якому була б максимально скоригована де­формація хребта. Необхідно стежити, щоб таз не був перекошений, - для цього підкладають книжку чи спеціальні мішечки під ту сідницю, в який бік перекошений таз. Тулуб не має бу­ти зігнутим у грудному відділі, а плечі повинні розміщуватися на одному рівні. Для цього під лікоть підкладають підставки (дощечки чи клин­ці) з таким розрахунком, щоб увігнутий бік хреб­та був максимально скоригований у положенні сидячи. Усні уроки дитина повинна робити ле­жачи на животі, опираючись на лікті. У школі необхідний індивідуальний підбір парти чи сто­лу, за яким дитина могла б правильно сидіти, особливо писати. Під час слухання уроку дити­на має сидіти рівно, поклавши руки на крижі або рівно перед собою на парту (стіл). При цьо­му перекіс таза і тулуб повинен бути скориго­ваний.

Дитина повинна свідомо ставитися до ліку­вання. Крім того, вона має відвідувати кабінет лікувальної фізичної культури, де проходити систематичний курс лікування.

Лікувальна фізична культура має за мету навчити правильному утриманню тіла у верти­кальному положенні, під час ходіння, сидіння. Максимально розтягнути контраговані м'язи на увігнутому боці і укріпити перерозтягнуті м'я­зи на випуклому боці, поновивши їхню силу, витривалість, працездатність, що зумовить ко­рекцію деформацій хребта. Отже, призначають такі вправи, які дають можливість одночасно зміцнювати м'язи випуклого боку і усувати кон­тракцію м'язів увігнутого боку. Крім того, ліку­вальна фізична культура поліпшує загальний фізичний розвиток дитини, функцію серцево-судинної і дихальної систем. Ні в якому разі коригуюча гімнастика не повинна призводити до перевантаження м'язів. Призначення і трива­лість ЇЇ повинні бути індивідуальними не тіль­ки щодо деформації, а й фізичного розвитку ди­тини. Вправи призначають не тільки для загаль­ного розвитку, їх основною метою є корекція деформації, урівноваження сили м'язів-антаго-ністів, стабілізація скоригованої деформації. Ди­тина повинна усвідомити мету заняття, яка має стати ЇЇ внутрішньою потребою. За цим постій­но стежать батьки.

У комплекс лікувальної фізичної культури підбирають такий набір вправ, при яких усі гру­пи м'язів тулуба, живота були б задіяні з ураху­ванням асиметричної нерівноцінності їх, та на­правлені на максимальну корекцію деформації хребта відповідно до статики і запобігання пе­рекосу таза. Коригуючою лікувальною фізичною культурою дитина із сколіозом повинна займа­тися за день не менше ніж 2-3 год, враховуючи заняття у лікарняних кабінетах. Це повинні до­бре розуміти батьки. Обов'язковою складовою частиною лікувального комплексу також є ма­саж, який починається з загального масажу з пе­реходом на окремі групи м'язів спини хребта.

Сеанси масажу на випуклому боці направ­лені на скорочення перерозтягнутих м'язів, зміц­нення їх сили, у той час як на увігнутому бо­ці - на розтягнення контрагованих м'язів. За можливості призначають і підводний масаж.

Наступною складовою лікування є плавання. Це не тільки загально-оздоровчий метод, який поліпшує функцію серцево-судинної і дихальної систем, а й лікувальний метод, оскільки значно зміцнює та відновлює стан м'язів спини, хребта у коригованому положенні. При сколіозі най­кращим видом плавання є брас і кроль на спині.

Під час плавання виникає розвантаження хребта, знижується асиметрія навантажень, змен­шується маса тіла, а для подолання опору під час плавання посилюється робота м'язів на фо­ні максимальної корекції хребта.

Під час плавання на спині для максимальної корекції хребта (залежно від боку вигину) хво­рий гребе рукою з випуклого боку, що обумов­лює більше навантаження групи м'язів випук­лого боку, у той час як м'язи увігнутого боку у воді розслаблюються і досягається корекція де­формації, при якій відбувається максимальне зміцнення перерозтягнутих м'язів випуклого бо­ку, тобто м'язового корсета.

Одним з активних методів поліпшення функ­ції перерозтягнутих м'язів випуклого боку є електроміостимуляція, яка проводиться апара­тами Снім 1, "Стимул". Електро­ди розміщують на випуклому боці паравертебрально на відстані 2-3 см від вершини випук­лості горба. Сила струму поступово наростає до появи видимого скорочення м'язів (до 15-20 мА). Тривалість процедури 10-15 хв. На курс ліку­вання призначають 25-30 сеансів. На рік про­водять 2-3 курси.

До комплексу лікування також входить ра­ціональне харчування.

У зимовий та весняний періоди року при­значають загальне ультрафіолетове опроміню­вання 2 рази на тиждень.

Невід'ємною складовою частиною комплек­сного лікування є спеціалізоване санаторно-ку­рортне лікування.

Абсолютно протипоказана при сколіотичній хворобі мануальна терапія. За допомогою остан­ньої усунути торсію хребта неможливо, але вона призводить до розслаблення зв'язкового апара­ту, наслідком чого є наростання нестабільності хребта з обов'язковим прогресуванням дефор­мації сколіозу. Методику витягнення хребта по­трібно проводити дозовано для максимальної корекції деформації. Надмірні, тривалі витяг­нення зумовлюють перерозтягнення зв'язково-сумкового апарату і сприяють прогресуванню не­стабільності сколіозу.

Хворі зі сколіотичною хворобою на ранніх стадіях повинні спати у твердому ліжку, а в активний період росту зі схильністю до прогресування деформації - у гіпсових ліжечках, що до­золяє запобігти наростанню деформації під час росту. У разі недостатнього відновлення м'язового корсета та схильності до прогресування деформації призначають коригуючі корсети із тримачем голови.

Хворим на сколіоз протипоказане тривале перебування на ногах, у вимушеному положенні, виконання тяжкої фізичної роботи. Необхідно постійно дотримуватися статико-динамічного режиму в період росту, у молодому віці, що є профілактикою раннього розвитку дегенеративно-дистрофічних уражень хребта.

Оперативне лікування показане при прогресуванні сколіозу з II у III ступінь і з III у IV. Виконують коригуючі операції на хребті, грудній клітці для поліпшення дихальної функції легенів. На початку другої половини XX ст. методом вибору хірургічного лікування був такий: після максимальної корекції сколіотичної деформації з допомогою консервативних методів проводять задню фіксацію хребта шляхом укладки ауто- чи алотрансплантатів у ложе між остистнми та поперечними відростками хребців. Фіксацію проводять на всьому протязі деформації і захватом вище і нижче розміщених нейтральних хребців. Однак досвід показав, що на ран­ніх стадіях методика задньої фіксації хребта має свої показання, але при III-IV ступені вона не дозволяє виправити деформацію. Тому за кордоном і в нашій країні (В.Я. Фіщенко) ши­роко запроваджують хірургічну методику у два етапи: перший - за допомогою дистракторів, які установлюють по увігнутому бо­ці між крилом клубової кістки і поперечним відростком І поперекового або XII грудного хребця, під час операції максимально усувають увігнуту деформацію. Через 3 міс виконують другий етап - клиноподібну резек­цію тіла хребця, повністю усувають деформа­цію противикривлення (досягається майже пов­на корекція S-подібного сколіозу), після чого додатково фіксують хребет трансплантатом на увігнутому боці. Гіпсовий корсет використову­ють до настання зрощення хребців (3-6 міс).

Стопа -складний багатосуглобовий орган, який забезпечує статико-динамічну функцію людини. Складна архітектоніка (кісток, зв'язок, апоневроза, м'язів) забез­печує її міцність, стійкість, витривалість, ресорність, амортизацію, еластичність ходи. Склепіння стопи забезпечує опірність при статичних і динамічних рухах та сприяє зменшенню струсів, дає можливість легко і плавно пристосувати стопу до нерівнос­тей грунту, полегшуючи процес ходьби. Отже, втрата склепінь унаслідок формуван­ня плоскої стопи призводить до значних фізіологічних порушень процесів стояння, ходіння, виконання роботи. Під плоскою стопою розуміють деформації, що супроводяться сплощенням склепінь.

Плоска стопа (мал. 1 а, б) серед деформацій стопи займає перше місце і вияв­ляється вона як у дітей, так і в дорослих, що стає причиною зниження активності людини, утруднює, а потім унеможливлює виконання робіт, пов'язаних із тривалим перебуванням на ногах та фізичними навантаженнями. При сплощенні поздовжньо­го склепіння виникає поздовжньо-плоска стопа, а при сплощенні поперечного - по­перечно-плоска. Частіше плоскостопість характеризується сплощенням як поздовж­нього, так і поперечного склепінь. Досить часто при цьому приєднується і вальгусне її відхилення, що зумовлює плосковальгусну деформацію (pes plano valgus). А якщо передній відділ стопи перебуває ще й у положенні відведення, то виникає деформа­ція (pes plano abductus).

Етіологічно виділяють п'ять видів плоскої стопи:

  • природжена плоска стопа (до 11,5%; за Зацепіним). Причиною її виникнення є вади розвитку ембріона. Природжена плоска стопа часто поєднується з вальгусною деформацією;
  • рахітична плоска стопа;
  • паралітична плоска стопа;
  • травматична плоска стопа виникає при переломах кісток середнього відділу стопи або при неправильному їх зрощенні;
  • статична плоска стопа. Основною причиною її формування є недостатність м'язового тонусу, витривалості при тривалих або постійних статичних перенапру­женнях і перевантаженнях. Головна утримувальна сила склепіння - передні і задні великогомілкові м'язи, загальний м'яз - згинач пальців і довгий м'яз - згинач вели­кого пальця. Ослаблення супінаторів призводить до опущення присереднього краю стопи, що спричинює перерозтягнення зв'язкового апарату, а човноподібна кістка зміщується донизу і назовні, головка надп'яткової кістки нахиляється вперед, п'ята займає положення пронації. Вторинно виникає зморщення і ущільнення капсули надп'ятково-гомілкового суглоба і зв'язок, а з внутрішнього боку вони перебувають у стані постійного перерозтягнення.

Клінічні прояви. Раннім симптомом плоскої стопи є швидка втомлюваність ниж­ніх кінцівок, поява болю в стопах, гомілках, колінних суглобах наприкінці дня. Нада­лі біль з'являється навіть при нетривалому перебуванні на ногах. Локалізується на підошві в зоні головок плеснових кісток, на висоті склепіння, у ділянці надп'ятко­во-човноподібного суглоба, у м'язах гомілки, навколо внутрішньої кісточки, особливо при зовнішніх відхиленнях стопи.

Плосковальгусна деформація стоп: а - вигляд спереду; б - вигляд ззаду

Виникає неврит підошвового нерва з болем позаду внут­рішньої кісточки, на підошві і в точках Валле на гомілці, стегні. При плоскій стопі відбува­ється сплощення продовгуватого склепіння з по­довженням і розширенням передньої частини, пронацією стопи. Контури головки надп'ятко­вої кістки виступають по тильно-присередній поверхні.

Підошва і підбори зношуються з внутріш­нього боку. Окрім клінічного обстеження засто­совують плантографію (відбиток стопи на бумазі) та проводять подометрію за Фрідландом.

Накреслюють на бічній рентгенограмі три­кутник, основою якого є відстань (лінія) від го­ловки І плеснової кістки до п'яткового горба, а за верхівку трикутника беруть верхівку внут­рішньої кісточки. Далі опускають один катет з верхівки внутрішньої кісточки трикутника до верхівки п'яткового горба, а другий - до голо­вки І плеснової кістки. Вимірюють відстань від проекції човноподібної кістки, яка є вищою то­чкою склепіння, до основи трикутника. У нормі висота склепіння досягає 50-60 мм з кутом 95°. При першому ступені висота склепіння стано­вить 27-25 мм з кутом 105°, при другому - 25-17 мм з кутом 150°, а при плоскій стопі 12-0 мм з кутом 170-175°-180°.

Унаслідок сплощення склепіння стопа на­буває форми качалки, тобто склепіння зникає, а середній відділ її випинається в підошвовий бік.

Лікування. На ранніх етапах проводиться консервативне лікування: призначають індиві­дуального виготовлення устілку-супінатор, ЛФК для укріплення м'язів гомілки, масаж, електроміостимуляцію, ходіння босоніж по піску, орто­педичне взуття, контрастні ванночки. Беруть два тази: в один наливають воду температури 37 °С, у другий - 20 °С. Стопи опускають у пер­ший таз на 3 хв, потім відразу переносять у дру­гий на 1 хв. Так роблять три рази, після чого ноги витирають, надягають вовняні шкарпетки і лягають у ліжко. Після контрастних ванночок рекомендують не ходити 2-3 год, тому краще робити їх на ніч. При тяжкому ступені захворювання показане оперативне лікування.


#

Комплекс вправ для самостійних занять при остеохондрозі хребта

Вправи для шийного відділу хребта:

1. В. п. - стоячи. Натиснути лобом на долоню і напружити м'язи шиї. Повторити 3 рази по 7 секунд. Потім на долоню натиснути потилицею - 3 рази по 7 секунд.

2. В. п. - те саме. Напружуючи м'язи шиї, натиснути лівою скронею на ліву долоню (3 рази по 7 секунд), потім правою скронею натиснути на праву долоню (3 рази по 7 секунд).

3. В. п. - те саме. Голову злегка закинути назад. Долаючи опір напружених м'язів шиї, притиснути підборіддя до яремної ямки. Повторити 5-7 разів.

4. В. п. - те саме. Голову і плечі тримати прямо. Повільно повернути голову максимально вправо, потім вліво, по 5 разів на кожну сторону.

5. В. п. - те саме. Підборіддя опустити до шиї. Повернути голову спочатку вправо, потім вліво, по 5 разів на кожну сторону.

6. В. п. - те саме. Голову закинути назад. Торкнутися правим вухом правого плеча, лівим вухом - лівого плеча, по 5 разів на кожну сторону.

Вправи для грудного відділу хребта:

1. В. п. - стоячи, вдих - встаньте прямо, руки вниз, ноги разом. Витягнути руки вгору - видих. Прогнутися назад і зробити глибокий вдих, опустити руки, нахилитися вперед, опустити плечі і голову - видих. Повторити 8-10 разів.

2. В. п. - сидячи на стільці. Завести руки за голову - вдих, максимально прогнутися назад, спираючись лопатками об спинку стільця - видих. Повторити 4-6 разів.

3. В. п. - колінно-ліктьове. Максимально прогнути спину і затриматися на 2-3 секунди в цьому положенні. Голову тримати прямо. Дихання повільне. Повторити 5-7 разів.

4. В. п. - лежачи на животі, впертися руками в підлогу. Максимально прогнутися назад, намагаючись відірвати корпус від підлоги. Дихання повільне. Повторити 5-8 разів.

5. В. п. - те саме, руки вздовж тулуба. Прогнутися в грудному відділі хребта, намагаючись максимально підняти вгору голову і ноги. Дихання повільне. Повторити 5-8 разів.

Вправи для поперекового відділу хребта:

1. Вис або напіввис протягом 70 с на перекладині.

2. В. п. - стоячи, руки на стегнах. Нахили вперед, назад, вправо, вліво. Повторити по 10 разів в кожну сторону.

3. В. п. - те саме. Рух тазом вперед, назад. Повторити по 10 разів в кожну сторону.

4. В. п. - лежачи на животі, упор зігнутими руками в підлогу. Випрямити руки, віджатися від підлоги, не відриваючи ніг. Повторити 10-15 разів.

5. В. п. - стоячи на колінах, упор прямими руками в підлогу. Максимально прогнути спину вгору, повернутися у в. п. Повторити 10-15 разів.

6. В. п. - лежачи на спині. Притиснути зігнуті в колінах ноги до грудей. Повторити 10-15 разів.

Комплекс лікувальної гімнастики для дітей шкільного віку зі сколіозом I-II ступеня

1. Ходьба з високим підніманням ніг, енергійною роботою рук в поєднанні з правильним диханням, 2-3 хв.

2. Ходьба з одночасним виконанням динамічних дихальних вправ, повторити 4-6 разів.

3. Ходьба в змінному темпі, біг з переходом на повільний крок, 4-5 хв.

4. В. п. - основна стійка. Дихальні вправи, повторити 4-5 разів.

5. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, стопи паралельно, руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті стиснуті в кулак. Імітація рухів «бокс», повторити 6-8 разів. Після вправи струсити кисті, розслабитися.

6. В. п. - те саме, ноги на ширині плечей. На боці грудного сколіозу опускання надпліччя і поворот плеча назовні з приведенням лопатки до середньої лінії, не повертаючи всього тулуба (асиметрична вправа). Повторити 4-6 разів.

7. В. п. - те саме. На протилежній стороні грудного сколіозу піднімання надпліччя і поворот плеча вперед-всередину з відтягуванням лопатки назовні, не повертаючи всього тулуба (асиметрична вправа). Повторити 6-8 разів.

8. В. п. - те саме, руки на поясі. На боці грудного сколіозу піднімання руки з гантеллю або булавою до горизонтального рівня, обертання назад, приводячи лопатку до середньої лінії. Одночасне піднімання іншої руки вгору і обертання вперед, відтягуючи лопатку (асиметрична, коригуюча вправа). Пояс верхніх кінцівок тримати прямо, не відхиляючи від фронтальної площини. Повторити 10-12 разів.

9. В. п. - те саме. Присідання, руки в сторони і назад, розводячи коліна. Повторити 6-8 разів.

10. Дихальні вправи. Повторити 3-4 рази.

11. В. п. - те саме, ноги на ширині стопи, в руках м'яч. Піднімаючись на носки, руки вгору, не відхиляючи тулуб від середньої лінії. Повторити 3-4 рази.

12. В. п. - лежачи на спині. Статичні дихальні вправи. Повторити 4-5 разів. Слідкувати за синхронним рухом грудної клітини та черевної стінки.

13. В. п. - те саме. Стискання і розжимання пальців в кулак з одночасним згинанням і розгинанням в гомілковостопних суглобах. Повторити 15-20 разів. Виконувати із зусиллям, дихання повільне.

14. В. п. - лежачи на животі, руки зігнуті в ліктьових суглобах, в руках гантелі. Випрямляючи руки вгору, підняти від підлоги прямі ноги, зігнути руки до плечей, прогинаючись у грудному відділі хребта, повернутися у в. п. Повторити 6-8 разів.

15. В. п. - лежачи на спині. Дихальні вправи. Повторити 4-5 разів.

16. В. п. - те ж, руки за головою. Поперемінне згинання та розгинання ніг - імітація їзди на велосипеді. Повторити 20-25 разів. Виконувати в повільному темпі з напругою.

17. В. п. - лежачи на боці грудного сколіозу. Розведення прямих ніг вперед-назад («ножиці»), не торкаючись підлоги. Повторити 10-12 разів.

18. В. п. - лежачи на спині. Руки вгору - вдих, через сторони руки вниз - видих. Повторити 4-5 разів.

19. В. п. - лежачи на животі, в руках гантелі. Прогинаючись у грудному відділі хребта, відвести плечі назад, зблизити лікті, підняти прямі ноги, повернутися у в. п. і розслабити м'язи. Повторити 4-6 разів. Виконувати з великою напругою, голову тримати прямо, не відкидаючи назад, дихання не затримувати.

20. В. п. - лежачи на спині. Руки в сторони - вдих, в. п. - видих. Повторити 3-4 рази.

21. В. п. - те саме, руки з гантелями в сторони. Почергове згинання ніг в колінних і кульшових суглобах, не торкаючись підлоги. Повторити 15-20 разів. Стежити, щоб рухи гомілки були паралельні підлозі.

22. В. п. - те саме. Злегка підняти ногу, підняти голову і подивитися на носок ноги, в кінці руху зробити паузу, повернутися у в. п. По 6-8 разів кожною ногою. Виконувати з напругою, дихання не затримувати.

23. В. п. - лежачи на животі, в зігнутих руках гантелі. Руки вперед, підняти ноги, повільно розвести руки і ноги в сторони, зігнути руки до плечей, ноги з'єднати, повернутися у в. п. Повторити 5-6 разів.

24. В. п. - лежачи на спині, руки за головою. Підняти ноги, розвести їх в сторони, схрестити, опустити у в. п. Повторити 8-10 разів. При виконанні вправи плечі й лікті повинні бути притиснуті до підлоги.

25. В. п. - те саме. Дихальні вправи. Повторити 3-4 рази.

26. В. п. - лежачи на животі з опорою на кисті, гімнастична палиця на лопатках і заведена під лікті. Ногу на стороні ввігнутості поперекового сколіозу підняти і відвести в протилежну сторону з поворотом таза, не піднімаючи пояс верхніх кінцівок. Повторити 6-8 разів.

27. В. п. - лежачи на спині, руки за головою. Почергове піднімання ніг до прямого кута. Повторити 8-10 разів. Виконувати в повільному темпі, не затримуючи дихання.

28. В. п. - те саме. Дихальні вправи. Повторити 3-4 рази.

29. В. п. - лежачи обличчям вниз поперек гімнастичної лавки, спираючись на неї верхньою частиною стегон, ноги фіксовані, руки в упорі на передпліччях. Випрямити руки, голову підняти, зігнути руки до плечей, прогинаючись у грудному відділі хребта, повернуться у в. п. Повторити 6-8 разів. При достатній тренованості можна виконувати з гантелями.

30. Гра з м'ячем з елементами корекції. Кидки м'яча в баскетбольне кільце, 5-7 хв.

31. Ходьба з уповільненням темпу, динамічними дихальними вправами і елементарними вправами для верхніх кінцівок, 4-5 хв, поступово знижуючи навантаження.

Комплекс вправ при вродженій кривошиї 1. В.п.. – лежачи на спині, головою до краю столу (напівжорсткий матрац, на якому проводять вправи, повинен в головах дещо заходити за край столу, щоб потилиця дитини не торкалася поверхні столу). Плечі дитини повинні бути фіксовані, зазвичай це робить мати. Масажист охоплює голову дитини долонями і пластично, повільно, з дуже легкою вібрацією повертає її в бік ураженого м'яза, після чого також з легкою
вібрацією нахиляє в здорову сторону. 2. В. п. – лежачи на спині. Масажист проводить плавне і рівне (по осьовій лінії) розгинання і згинання голови при фіксації плечей дитини. 3. (Рефлекторна вправа) В. п. – підтримуючи на вазі на «здоровому» боці. Масажист підтримує дитину долонею, на якій дитина лежить боком над столом. У позитивному випадку дитина дещо згинає тулуб і піднімає ноги до горизонтального положення. Вправа повторюється лише в тому випадку, якщо рефлекс ще викликається (зазвичай до 3–4 міс.). Повторити 2–3 рази. 4. (Рефлекторна вправа). В. п. – лежачи на боці. Притримуючи дитину в цьому положенні, масажист проводить подушечками II або III пальця по спині дитини, паравертебрально, на 1 см від хребта, по обидва його боки зверху вниз. При цьому відбувається розгинання спини, голови, тазу. Цю вправу роблять по черзі на правому і лівому боці. Повторити 3–6 разів. Кращий ефект від вправ відбувається в положенні дитини на боці, протилежному кривошиї; голова при цьому нахиляється в здорову сторону, а повертається в хвору. Вправи роблять і при положенні дитини лежачи на боці з боку кривошиї, але у співвідношенні 1:2, 1:3, тобто більше на «здоровому» боці. 5. В. п. – лежачи на животі. Масажист притримує дитину за кисті рук, піднімає їх вперед і відводить в сторони, потім згинає руки дитини, приводячи їх до бічних поверхонь тулуба (кисті дитини у плечових суглобів). Повторити 4–5 разів. 6. В. п. – лежачи на животі. Масажист підтримує дитину однією рукою під живіт, іншою – за ноги і піднімає нижню частину тулуба дитини та її ноги. Дитина спирається на свої витягнуті руки. Масажист спонукає дитину пересуватися на руках. Масаж і ЛГ проводяться курсами по 15–25 занять за один курс; кількість курсів – 3–6; між ними перерва в 1–1,5 міс. Кількість занять в курсі лікування і самих курсів визначається важкістю ураження і динамікою стану дитини. Бажано, щоб батьки займалися з дитиною 3–4 рази протягом дня протягом 5–15 хв. Дитині з кривошиєю доцільно проводити лікувальне плавання у ванні (35–36°С). У положенні дитини лежачи на спині дорослий підтримує його на поверхні однієї рукою під голову і плечі, а I і II пальцями іншої руки злегка захоплює грудино-ключічно-соскоподібний м'яз, м'яко розминаючи ущільнення на ньому, злегка розтягуючи м'яз. Необхідно звернути увагу на те, що дитина не повинна кричати на протязі всієї процедури ЛГ. Сильне збудження, негативне ставлення дитини до процедури завдають шкоди її нервовій системі, що особливо небезпечно при поєднанні кривошиї з ураженням нервової системи. Крім того, прийоми масажу і вправи, що проводяться з зусиллям, в швидкому темпі, можуть сприяти пошкодженню нервових і судинних пучків шиї

Розвиток у дітей рівноваги та координації

Що таке рівновага та координація?
Рівновага - це здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час виконання завдання, наприклад, сидячи за столом, ідучи по колоді або наступаючи на бордюр. Для ефективного функціонування та виконання певних завдань людині необхідна здатність підтримувати контрольоване положення тіла під час статичних (нерухомих) і динамічних (рухливих) занять.

  • Статична рівновага - це здатність зберігати й контролювати стаціонарне положення тіла (наприклад, під час гри «Море хвилюється раз» чи «Статуя»).
  • Динамічна рівновага - це здатність залишатися збалансованим у русі (наприклад, під час бігу або їзди на велосипеді).

​Координація - це процеси узгодження активності м'язів тіла, спрямовані на успішне виконання рухової задачі, тобто це здатність здійснювати точні цілеспрямовані рухи.
Чому настільки важливі рівновага й координація?
Рівновага й координація, що відповідають віку людини, дозволяють їй досить успішно займатися спортом, оскільки забезпечують плавний рух тіла під час фізичних вправ (наприклад, під час ходьби по колоді або гри у футбол). У свою чергу, заняття спортом корисні для формування хорошої саморегуляції, побудови соціальних зв'язків і досягнення почуття приналежності до суспільства або певного мікросоціуму. Крім того, правильні й контрольовані рухи тіла під час виконання вправ зменшують витрату необхідної енергії та мінімізують утому.
При добре розвиненій рівновазі й координації знижується ймовірність отримання травм, оскільки дитина розвиває відповідні реакції тіла, коли це необхідно (наприклад, виставляє руки при падінні). Також вони забезпечують прийняття відповідних поз для виконання завдань, сидячи за столом, і відповідний успіх при виконанні завдань з використанням дрібної моторики.
Для правильного розвитку рівноваги й координації необхідні такі елементи:

  • Увага й концентрація - здатність концентрувати увагу на конкретному завданні протягом тривалого періоду часу.
  • Усвідомлене сприйняття тіла - знання різних частин тіла й розуміння принципів руху тіла у просторі стосовно власних кінцівок і різних предметів.
  • Білатеральна (двостороння) інтеграція - використання двох рук, при цьому одна з них провідна (наприклад, відкривання кришки банки; друга рука, яка не веде, підтримує й балансує банку).
  • Перетинання середньої лінії - здатність перетинати уявну лінію, що пролягає від носа до тазу людини, яка ділить тіло на праву й ліву сторони.
  • Зорово-моторна координація - здатність обробляти інформацію, отриману за допомогою очей, для контролю, керівництва та спрямування рук під час виконання конкретних завдань, таких як письмо чи ловля м'яча.
  • Провідна рука - послідовне використання однієї й тієї самої руки для виконання завдань, що дозволяє розвивати навички вдосконалення певних дій.
  • М'язова сила - здатність докладати силу для опору.
  • М'язова витривалість - здатність м'яза або групи м'язів неодноразово докладати силу проти опору.
  • Саморегулювання - здатність досягати, підтримувати та змінювати певний рівень концентрації уваги відповідно до завдання чи ситуації.
  • Керування положенням тіла - здатність надавати стійкість тулубу й шиї для координації руху кінцівок.
  • Пропріоцепція (відчуття себе у просторі) - це інформація, яку мозок отримує від м'язів і суглобів і яка розповідає йому про положення та рух тіла у просторі.
  • Обробка сенсорної інформації - точна обробка інформації, отриманої за допомогою сенсорної стимуляції факторами навколишнього середовища і власного тіла.
  • Ізольований, відокремлений рух - здатність переміщати руку чи ногу, зберігаючи решту тіла нерухомою.

​У дитини є певні проблеми з рівновагою та координацією, якщо вона:

  • Легко падає, часто спотикається або не може швидко «відновитись» після втрати рівноваги.
  • Рухається скуто, рухам тіла не вистачає плавності, гнучкості (наприклад, бігає, як «робот»).
  • Уникає фізичної активності (наприклад, активних ігор на майданчику, занять спортом).
  • Відстає на етапах розвитку (наприклад, пізно починає повзати або ходити).
  • Повільніше, ніж однолітки, освоює фізичні навички (наприклад, їзду на велосипеді, плавання чи лазіння по деревах).
  • Менш спритна, здібна, ніж однолітки, у спорті (наприклад, у командних видах спорту).
  • Штовхає важче, рухається швидше або порушує особистий простір інших дітей більше, ніж вони того хочуть.
  • Боїться нових фізичних ігор (наприклад, гойдалок) або висоти, яка не лякає однолітків.
  • Коли дитина відчуває труднощі з рівновагою та координацією, ви також можете звернути увагу на такі параметри:
    • моторне (м'язове) планування та виконання фізичних завдань (наприклад, дитина може починати виконання із середини, а не з початку);
    • м'язи «мляві», при цьому тіло виглядає в'ялим, або, навпаки, м'язи надмірно напружені, тіло виглядає негнучким;
    • орієнтування у просторі або те, як дитина розташовує тіло у просторі (наприклад, дитина порушує особистий простір іншої дитини, не розуміючи цього);
    • витривалість під час виконання завдань на дрібну й велику моторику;
    • розвиток навичок письма - дрібні штрихи, з яких складається більшість букв, цифр і ранніх малюнків;
    • утримання олівця - ефективність і манера тримати олівець і рухати ним певним чином;
    • управління олівцем - точність, з якою рухається олівець під час малювання й письма;
    • дискримінацію лівої чи правої половини тіла - візуалізація відмінностей між правою й лівою сторонами тіла, при цьому домінуюча сторона тіла стає чітко видимою;
    • провідну руку - послідовне використання однієї й тієї самої руки для виконання завдань, що дозволяє розвивати навички вдосконалення дій;
    • артикуляцію - чіткість звуків мовлення й розмовної мови;
    • догляд за собою - самостійне вдягання та використання столових наборів;
    • обробку сенсорної інформації - точна реєстрація, обробка та реакція на сенсорну стимуляцію факторами навколишнього середовища і власного тіла.

    ​Способи та необхідні заходи для розвитку в дитини навичок рівноваги й координації

    • Покращення уваги до завдань і рівня концентрації як готовності швидко реагувати при втраті рівноваги.
    • Докладне вивчення механіки певних дій - правильне вирівнювання положення тіла для збереження рівноваги (наприклад, згинання рук у ліктях і притиснення до плечей, а не витягування вперед при повзанні).
    • Зміцнення «головних», великих м'язів тіла для забезпечення кращої стійкості (особливо м'язів тулуба).
    • Спрощення завдання для зосередження дитини на кожному русі по черзі, доки вона не буде готова до кількох рухів одночасно.
    • Збільшення м'язової сили для забезпечення кращого управління м'язами.
    • Покращення м'язової витривалості, щоби збільшити проміжок часу, протягом якого дитина може утримувати рівновагу та координацію.
    • Покращення обробки сенсорної інформації, щоб організм отримував та обробляв правильні повідомлення від м'язів про їхнє положення, взаємозв'язок один з одним, швидкість їх скорочення та кількість використаної сили.
    • Соціальні джерела мотивації - якщо друг або член родини дитини успішно займається спортом, це може мотивувати дитину займатись теж і розвивати ці особливі навички.

    ​Види діяльності, які можуть допомогти покращити рівновагу та координацію:

    • Нестійкі поверхні - ходіння по нестійких поверхнях (наприклад, по подушках, кріслах-мішках чи ковдрах на підлозі) змушує тулуб працювати над тим, щоби зберігати вертикальне положення.
    • Нестійкі гойдалки й рухливі ігри, підвішені сходи й канати. Коли гойдалки рухаються несподіваним чином, це змушує м'язи тіла інтенсивніше працювати.
    • Ходьба типу «тачки» (дитина ходить на руках, а дорослий підтримує її ноги).
    • Плавання - змушує тулуб боротися з опором води, забезпечуючи тим самим більш глибоке відчуття себе у просторі.
    • Присідання на коліна, не торкаючись рукою підлоги, підйом і передача повітряної кульки рукою іншому гравцю.
    • Гра у класики - вимагає від дитини зміни напрямку руху та стрибків швидко й часто.
    • Гра в сапера з великими стрибками (наприклад, не можна наступати на міни) - це хороше завдання для дитини на збереження рівноваги.
    • Велосипеди та скутери (самокати) - обидва види вимагають від дитини постійно вносити корективи у свою поставу, положення тіла для збереження рівноваги.

    ​Для чого необхідне лікування при проблемах з рівновагою та координацією?

    • Для посилення впевненості вашої дитини в діяльності із залученням великої моторики (наприклад, в іграх на дитячому майданчику, бігу, стрибках).
    • Для підвищення її самооцінки (щоб дитина не піддавалась остракізму інших дітей і щоб її не вибирали останньою у спортивну команду через її проблемні фізичні можливості).
    • Для підвищення здатності займатися спортом і впевненості в собі під час цих занять. Заняття спортом дозволяють дитині збагатити своє життя знайомством з позитивними людьми й розвивати міцні дружні стосунки з ними.
    • Добре розвинені рівновага й координація дозволяють дітям займатися спортом, а ми знаємо, що активні діти, швидше за все, виростають активними дорослими людьми, у результаті живуть здоровим і довшим життям.
    • Фізична культура - це частина шкільної програми, яка включає в себе змагання з легкої атлетики та плавання, до того ж, відвідування уроків фізкультури часто є обов'язковим. Без відповідного почуття рівноваги й координації дітям буде важко брати активну участь у заняттях фізкультурою та змаганнях.
    • Почуття рівноваги й координації необхідне, щоб успішно оволодівати навичками великої моторики, які дозволяють уникати травм, і, таким чином, розвивати здатність дитини займатися спортом.

    ​При відсутності спеціального лікування труднощі з рівновагою та координацією можуть призвести до:

    • соціальної ізоляції, оскільки дитина не зможе брати участь у таких групових заходах, як катання на ковзанах, верхова їзда, теніс, волейбол та інші;
    • низької самооцінки, коли дитина розуміє, що її навички не відповідають навичкам однолітків;
    • знущань, коли інші діти дізнаються про проблеми дитини;
    • поганих навичок дрібної моторики (наприклад, письма, малювання й вирізання), коли в дитини немає міцної основи для підтримки рухів рук і кистей;
    • нездатності їздити на велосипеді (або самокаті), що означає обмежені можливості для гри з однолітками, більшість з яких люблять кататись на велосипеді.

    Який спосіб лікування рекомендується при проблемах з рівновагою та координацією?
    Якщо ваша дитина має труднощі з рівновагою та координацією, необхідно проконсультуватися з лікарем-ерготерапевтом, окупаційним терапевтом. Також при проблемах з навичками великої моторики доцільно проконсультуватися з фізіотерапевтом. Важливо знати, що в багатьох (але не всіх) випадках принципи ерготерапії та фізіотерапії даних проблем співпадають.


ВПРАВИ для діТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ на шведській стінці

 Вправи на шведській стінці для дітей дошкільного віку сприяють тренуванні витривалості і спритності. Доречним буде називати кожну вправу своїм ім'ям, асоціюючи з тваринами, предметами або казковими персонажами. Важливим буде дотримання плавного переходу, від простого - до складного.

Приблизний комплекс вправ для дошкільнят:

назва та вид що розвивається і зміцнюється

виконання вправи ускладнений варіант 1)висіння «мавпочка на ліані»

м'язи рук, ніг і спини, розтягується хребет;

на перекладині, потім на кільцях повиснути, тримаючись обома руками, і протриматися при рахунку до 10;

вис на одній руці, з поперемінної зміною;

вис з підтягуванням випрямлених ніг вгору;

підтягування «гриби»

верхні м'язи спини;

з положення «вис» підтягування всім тулубом вгору на незначну відстань;

з положення «вис» підтягування всім тулубом вгору до поперечини;

присідання на перекладині «поїзд чух-чух»

м'язи ніг і спини;

руками триматися за верхню перекладину, ноги підтягнути і встановити на нижній перекладині, виконувати присідання 3-5 раз;

присідання на одній нозі з підняттям іншої ноги вгору в випрямленій положенні;

лазіння по мотузяній драбині «жуки»

гомілковостопні суглоби;

піднятися і опуститися вниз 3-5 разів;

піднятися і опуститися вниз 10 разів;

вис на турніку «рибка»

м'язи рук, ніг і спини;

з положення «вис» почати обертальні рухи ступнями вправо і вліво;

з положення «вис» виконувати кругові обертання ногами, з'єднаними між собою.

Для малюків дитяча шведська стінка - веселе і корисне для здоров'я проведення часу. Надмірне стомлення шкідливо, тому варто починати з виконання 2-3 вправ. Заняття на ігровому комплексі непогано починати після попередньої пробіжки на місці - «левенята біжать».